"14" березня 2013 р. Справа № 5021/1588/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Новіковій Ю.В.
позивача - Пейкова І.О.
відповідача - Чайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 209С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 17.12.2012 року
за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми,
про стягнення 2 322 983,25 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою та після уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 2 322983,25 гривень неустойки, яка нарахована позивачем в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення орендованого майна відповідно до договору оренди нерухомого майна № УМКВ - 0199 від 18.09.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема за період з 27.07.2009 року до 27.01.2010 року в розмірі 615851.00 гривень неустойки за фактичне користування нежитловими приміщеннями по вул. Набережна річки Стрілки, 8 у місті суми, площею 1057.5 кв.м., за період з 06.07.2010 року до 14.08.2011 року 1 240 051.02 гривень неустойки за фактичне користування нежитловими приміщеннями за тією ж адресою, площею 883.9 м.кв., за період з 26.10.2011 року до 20.03.2012 року - 467081.23 гривень неустойки за фактичне користування тими ж нежитловими приміщеннями.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. 785 ЦК України, згідно до положень якої передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позивач зазначає, що оскільки відповідачем не було повернуто орендоване майно по припиненню орендних правовідносин, то він зобов'язаний сплатити вищевказану неустойку.
При цьому, позивач вважає, що факт припинення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем є встановленим судовими рішеннями у господарській справі № 9/376 - 07, які набрали законної сили, а тому, у відповідності до ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню у даній справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.12.12 року (суддя Левченко П.І.) в задоволені позову відмовлено повністю.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки суду, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 17.12.12 р. у справі № 5021/1588/12 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач, зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не було застосовано ст. 35 ГПК України щодо визнання встановленим факту відсутності між позивачем та відповідачем договору оренди вищезазначеного нежитлового приміщення у зв'язку із скасуванням судовими інстанціями рішення суду у справі № 9/376 - 07 між тими ж сторонами, про визнання договору оренди дійсним (тобто існуючим) у наданій ТОВ «Ремпобуттехніка» редакції, і відповідно, судом помилково не були застосовані правові наслідки невчасного повернення орендодавцеві майна у вигляді неустойки, яка передбачена ст. 785 ЦК України.
Крім того, позивач зазначає, що згідно до постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2013 року у справі № 5021/666/12 залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду, згідно до якої стягнуто з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» на користь позивача управління майна комунальної власності Сумської міської ради заборгованість у сумі 1 264 182.71 гривень по орендній платі за користування нерухомим майном за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 8 згідно до договору оренди, який визнано дійсним у судовій справі № 9/376 - 07 за період з 18.09.2008 року по 20.03.2012 (за винятком періоду з 15.08.2011 року по 25.10.2011 року).
В даній постанові Вищий господарський суд України підтвердив, що матеріали вказаної справи свідчать, що судова справа № 9/376 - 07 декілька разів переглядалась різними судовими інстанціями, однак незважаючи на результати її розгляду, відповідач продовжував користуватись спірними нежитловими приміщеннями та частково сплачував орендну плату за користування приміщенням.
Позивач вважає, що у відповідності до ст. 35 ГПК України, у вказаній справі встановлено факт користування відповідачем спірними приміщеннями, не дивлячись на те, що підстави користування у нього були відсутні, т.я. судові рішення, якими визнано дійсним договір скасовано.
Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У своїх запереченнях проти позову та апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, а рішення господарського суду Сумської області від 17.12.2012 року є правомірним, прийнято із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Дослідивши матеріали справи та іх відповідність фактичним обставинам, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем певний проміжок часу існували правовідносини з оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Суми, яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Набережна річки Стрілки, 8.
Так, згідно до рішення господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року у справі № 9/376 - 07 було визнано дійсним договір оренди вказаного нежитлового приміщення в редакції, що містилась в тексті зазначеного судового рішення, який укладено між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка», тобто між тими ж сторонами, що приймають участь і у даній справі.
В подальшому, вищезазначене судове рішення від 09.07.2007 року було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року.
В свою чергу, постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012 року у справі № 9/376 - 07 залишено в силі рішення господарського суду Сумської області від 08.02.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року, якими товариству з обмеженою відповідальністю «Ремпобуттехніка» відмовлено у позові про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення, в редакції, що пропонувалась позивачем.
Справа неодноразово перебувала на розгляді в різних судових інстанціях та з приводу заявленої позовної вимоги позивача щодо визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення судами ухвалювались різні за змістом рішення.
Так, 27.01.2009 року постановою Вищого господарського суду України зазначене рішення місцевого суду від 09.07.2007 року було скасоване, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, 27.01.2010 року господарським судом Сумської області знову було прийнято рішення про визнання укладеним з ТОВ «Ремпобуттехніка» договору оренди нежитлового приміщення, площею 883,9 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, 8.
В цій частині, зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 9/376-07 від 18 березня 2010 року.
06.07.2010 року постановою Вищого господарського суду України по справі № 9/376-07 вищезазначені судові рішення в черговий раз скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Під час нового розгляду справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду України від 18.10.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2011 року позовні вимоги ТОВ «Ремпобуттехніка» залишені без задоволення.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що безпідставне користування ТОВ «Ремпобуттехніка» вищезазначеним приміщенням продовжувалося до 21.03.2012 року - до моменту його повернення Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради за актом приймання-передачі.
В свою чергу, необхідно врахувати, що 13.09.2012 року Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову по справі № 5021/666/2012, якою вирішено стягнути з ТОВ «Ремпобуттехніка» на користь управління майна комунальної власності Сумської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 1 264 182,71 гривень за користування приміщенням по вулиці Набережна р. Стрілки, 8 в місті Суми.
Даним рішенням встановлено, що ТОВ «Ремпобуттехінка» користувалося приміщенням по вулиці Набережна р. Стрілки, 8 в місті Суми з 27.07.2009 року по 20.03.2012 року (за виключенням періоду користування даним приміщенням КП «Сумижитло» Сумської міської ради з 15 серпня 2011 року до 25 жовтня 2011 року).
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Тобто, у період з дати набрання чинності вказаного судового рішення у справі 9/376-07 і до дати його остаточного скасування, позивачем у даній справі (орендодавцем) і відповідачем (орендарем) підлягали виконанню обов'язки сторін за вказаним договором оренди: передано в користування нежитлове приміщення за актом приймання - передачі, нараховувалась орендна плата, сплачувалась орендна плата тощо отже, до даних правовідносин підлягає застосуванню норми ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», відповідні положення Цивільного кодексу в т.ч. й положення ст. 785, згідно до якої, орендар зобов'язаний негайно повернути орендоване майно, у разі припинення договору, а у разі невиконання зазначеного обов'язку, сплатити неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Отже, враховуючи принцип дії нормативно - правового акту у часі, який треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, то вказаний спірний договір був чинним тоді, коли судове рішення мало законну силу у відповідності із господарським процесуальним законодавством, і, відповідно, припиняв свою дію з моменту набрання чинності судового рішення вищої інстанції про скасування судового рішення, яке вміщувало в собі текст спірного договору оренди.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, у зв'язку із чим зробив невірний висновок про те, що договір оренди між позивачем та відповідачем не припинявся у зв'язку із скасуванням судового рішення про визнання договору дійсним у справі № 9/376 - 07.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення, дійшов невірного висновку про продовження строку дії договору оренди від 18.09.2008 року № УМКВ - 0199 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто до 18 липня 2014 року із застосуванням при цьому положень про таке продовження безпосередньо норм самого договору (п. 10.8., 10.9), оскільки рішення, яке містило текст цього договору у подальшому скасовано вищою судовою інстанцією.
Отже, колегія суддів встановила, що час, коли між сторонами існували правовідносини з оренди, передбачені спірним договором оренди, дорівнює часу, коли судові рішення, якими було визнано дійсним (укладеним) спірний договір, мали законну силу до дати їх скасування.
Наведене підтверджує, правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки за наступні періоди, з урахуванням фактів, встановлених у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2012 року у справі № 5021/666/2012 щодо користування спірним майном у період з 15 серпня 2011 року до 25 жовтня 2011 року іншим підприємством - КП «Сумижитло»: з 27 липня 2009 року по 27 січня 2010 року (27.01.2009 року постановою ВГСУ скасовано рішення суду від 09.07.2007 року про визнання договору дійсним, а 27.01.2010 року місцевим господарським судом при новому розгляді справи знову було ухвалено про визнання договору укладеним) у сумі 615 851,00 гривень, з 06 липня 2010 року по 14 серпня 2011 року (06.07.2010 року постановою ВГСУ скасовано рішення місцевого суду від 27.01.2010 року) у сумі 1 240 051,02 гривень, з 26 жовтня 2011 року по 20 березня 2012 року (25.10.2011 року документальне оформлення акту повернення з користування приміщення КП «Сумижитло» до 20.03.2012 року - документальне оформлення акту повернення приміщення відповідачем позивачеві) у сумі 467 081,23 гривень, згідно до розрахунку, що міститься в матеріалах справи.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували повернення ним позивачеві спірних приміщень за актом приймання - передачі після припинення договору оренди у зв'язку із скасуванням судового рішення, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у подвійному розмірі орендної плати в порядку, передбаченому ст. 785 Цивільного кодексу України за весь час (вищевказані періоди часу) невиконання відповідачем обов'язку щодо негайного повернення позивачеві нерухомого майна.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що факт сплати орендної плати відповідачем позивачеві у період, коли було скасоване судове рішення, яким визнано укладеним договір оренди, виключає можливість нарахування відповідачеві неустойки, оскільки цей факт підтверджує безпосередньо існування договору оренди, а не його припинення, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцеві орендну плату до дати фактичного повернення майна орендодавцеві.
Аналогічної правової позиції додержується Вищий господарський суд України у постанові від 27.01.2009 року під час розгляду справи № 9/376-07 та у постанові від 20.02.2013 року у справі № 5021/666/12 за участі тих самих сторін, що і у цій справі, де зазначає що орендар не звільняється від сплати орендної плати до дати фактичного повернення майна орендодавцеві, навіть незалежно від того, що договір оренди скасовано.
В свою чергу, колегія судді вважає, що висновки суду першої інстанції щодо укладення спірного договору на підставі наказу самого орендодавця, а не на підставі судового рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки безпосередньо текст спірного договору (п.1.1.) свідчить про те, що цей договір укладено на виконання судового рішення у справі № 9/376 -07, і відповідно зазначений наказ виданий на виконання цього ж судового рішення, оскільки у відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення обов'язкові для виконання на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи при неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, пунктами 1 та 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 17.12.2012 року у справі № 5021/1588/12 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (40020, м. Суми, проспект Курський, 14, код ЄДРПОУ - 05399461) на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, 21, отримувач - міський бюджет м. Суми, р/р 34226999700002, МФО 837013, код 23636315, код платежу 22080401, банк отримувача - ГУ ДКУ в Сумській області) неустойку у розмірі 2 322 983,25 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (40020, м. Суми, проспект Курський, 14, код ЄДРПОУ - 05399461) на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, 21, ЄДРПОУ 33525906) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 46 459,67 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" (40020, м. Суми, проспект Курський, 14, код ЄДРПОУ - 05399461) на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, 21, ЄДРПОУ 33525906) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 23 229,84 грн.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні судові накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 19.03.2013 року
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Медуниця О.Є.