Справа № 817/550/13-а
18 березня 2013 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,
за участю: :
представника позивача Стаха Р.Г.,
представника відповідача Калістратова С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод"
про стягнення податкової заборгованості , -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод" про стягнення податкової заборгованості в сумі 1755,25 грн., з яких: з податку на додану вартість в сумі 1730,92 грн.; по збору за спеціальне використання води в сумі 24,33 грн.
Податковий борг виник з таких сум та підстав:
- по податку на додану вартість в сумі 1730,92 грн. (з урахуванням переплати у сумі 95,89 грн.), з яких 1810,00 грн. - визначено відповідачем самостійно у податкових деклараціях за період серпень - грудень 2012 року: 292,00 грн. - серпень 2012 року; 300,00 грн. - вересень 2012 року; 300,00 грн. - жовтень 2012 року; 406,00 грн. - листопад 2012 року; 512,00 грн. - грудень 2012 року (292,00 грн. + 300,00 грн. + 300,00 грн. + 406,00 грн. + 512,00 грн. = 1810,00 грн.) та 16,81 грн. - пеня. Таким чином, непогашена сума заборгованості по податку на додану вартість становить 1730,92 грн. (1810,00 грн. - 95,89 грн. + 16,81 грн. = 1730,92 грн.).
- по збору за спеціальне використання води в сумі 24,33 грн., де 26,34 грн. пені з урахуванням 2,01 грн. суми переплати за платежем (26,34 грн. - 2,01 грн. = 24,33 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за час здійснення господарської діяльності відповідач не в повному обсязі сплачував платежі до бюджету, в зв'язку з чим виник податковий борг в сумі 1755 грн. 25 коп., а саме: заборгованість по сплаті податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 1730 грн. 92 коп., заборгованість по збору за спеціальне використання води в сумі 24 грн. 33 коп.
На думку податкового органу заборгованість по сплаті податку на додану вартість по вітчизняних товарах виникла внаслідок несплати відповідачем сум зазначених в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період серпень - грудень 2012 року в загальній сумі 1810 грн. 00 коп. та залишок несплаченої пені в сумі 16 грн. 81 коп. Крім того, платнику за попередній період зараховано переплату в сумі 95 грн. 89 коп. Таким чином, загальна заборгованість відповідача по податку на додану вартість по вітчизняних товарах становить 1730,92 грн. Заборгованість по сплаті збору за спеціальне використання води виникла внаслідок несплати пені в сумі 26 грн. 34 коп., однак відповідачу було зараховано переплату за попередній період в сумі 2 грн. 01 коп. Таким чином загальна заборгованість відповідача по збору за спеціальне використання вроди становить 24,33 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод" суму податкового боргу в розмірі 1755 грн. 25 коп.
Ухвалою від 19.02.2013 року судом відкрито провадження в адміністративній справі (суддя Клименко О.М.), розгляд справи призначено на 05.03.2013 року, оголошено перерву до 18.03.2013 року.
14.03.2013 року розпорядженням Рівненського окружного адміністративного суду №45, в зв'язку з обранням судді Клименко О.М. на посаду судді Львівського окружного адміністративного суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Ухвалою суду від 18.03.2013 року справу прийнято до провадження суддею Кравчук Т.О.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає вимогу щодо стягнення податкового боргу не правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод" є юридичною особою, що зареєстрована 16.07.2008 року Дубенською районною державною адміністрацією Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Дубенській об'єднаній податковій інспекції Рівненської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 23.02.2004 року.
У березні - квітні 2011 року на підставі направлення Дубенської об'єднаної податкової інспекції Рівненської області ДПС від 02.03.2011 року № 244, посадовими особами податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Дубенський консервний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року (акт перевірки за №87/23/31729072 від 07.04.2011 року).
За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення відповідачем абзацу 2 підпунктів 7.4.2., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати у розмірі 13030 грн., та пункту 1.7, пункту 4.1, пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, в результаті чого занижено до сплати збір за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 645,45 грн.
За результатами перевірки, Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення:
від 15.04.2011 року №0000102350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 806,81 грн..
№ 0000042350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16288,00 грн.
Окрім донарахування грошових зобов'язань та штрафних санкцій, позивачем була нарахована відповідачу пеня за виявлені ДПС суми занижень податкових зобов'язань у відповідності до статті 129.1.2 Податкового кодексу.
Під час засідання судом встановлено, що встановлений період заниження податкових зобов'язань, як це вбачається з наданих позивачем розрахунків пені становить: квітень-червень 2010 р. для податку на додану вартість, та третій квартал 2010 р. для збору за спеціальне водокористування.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з донарахуванням податку на додану вартість в розмірі 13030,00 грн. та застосуванням штрафної санкції в розмірі 25%, що дорівнює 3258,00 грн., з донарахуванням збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 645,45 грн. та застосуванням штрафної санкції в розмірі 25%, що дорівнює 161,36 грн. він погодився, та у відповідності до вимог податкового законодавства провів оплату даних сум 19 квітня 2011 року. В докази сплати зазначених сум надав суду виписки ПАТ «Кредобанк» від 19.04.2011 року.
Однак, окрім штрафних санкцій до відповідача було ще застосовано пеню за суми занижень податкових зобов'язань у відповідності до статті 129.1.2 Податкового кодексу.
Під час засідання представником відповідача були надані розрахунки звітного (податкового) періоду, за який виявлено заниження податкового зобов'язання за квітень-червень 2010 року. Але ж, в зазначений період норм щодо нарахування пені за дане порушення Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено не було та не діяли норми податкового кодексу України.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що у розрахунку за податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2011 № 000042350 року зазначено, що дане повідомлення-рішення вручено платнику 18.04.2012 року, та граничний строк сплати по ньому 28.04.2012 року, дата закінчення нарахування пені в розрахунку зазначена 27.04.2012 року.
Відповідач підтвердив, що отримував вищезгадане повідомлення, однак зазначив, що отримав його у 2011 році, а не у 2012, як це стверджує позивач. Також звернув увагу на дату, що зазначена як дата закінчення нарахування пені - 27.04.2012р., зауваживши, що не розуміє, чому саме така дата відображена в розрахунку, оскільки сплату донарахованих сум податку та штрафних санкцій за ними провів 19.04.2011 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 131.2. статті 131 Податкового кодексу України при погашенні сум податкового боргу суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Згідно пункту 2.2. розділу 2 Наказу Державної податкової служби № 1037 від 24 грудня 2010 року «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.12.2010 року №1432/18727 (чинний на момент формування податкової вимоги) - податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки, або платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки.
Як встановлено судом, жодної з вищезазначених умов, які б слугували підставою для формування податкової вимоги, що була надіслана відповідачу, не настало.
У відповідності до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час засідання судом встановлено, що ані до матеріалів справи, ані в судовому засіданні представником позивача не було надано доказів існуючої заборгованості відповідача, яка слугувала підставою нарахування пені або штрафних санкцій.
Відповідач в свою ж чергу надав докази повної сплати суми податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період серпень-грудень 2012 року, а саме платіжне доручення від 27.08.2012 року №25, від 19.10.2012 року №24, від 22.10.2012 року №31, від 20.11.2012 року №37, від 20.12.2012 року №42, від 17.01.2013 року №47. Крім того, представником відповідача надано: виписки банку за особовими рахунком відповідача за період з 01.09.2012 по 28.02.2013 дата попередньої виписки 14.08.2012.
Щодо сплати за спеціальне використання води, судом встановлено, що відповідач має дозвіл на спеціальне водокористування від 10.10.2008 року УКР №639 Рвн терміном до 11.11.2011 року. В підтвердження сплати суми збору за спеціальне використання води представником відповідача надано податкову декларацію збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб виробництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води та банківську виписку про сплату збору в сумі 248,86 грн.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Твердження позивача щодо несплати суми податкового зобов'язання відповідно поданих відповідачем податкових декларацй спростовуються наданими представником відповідача суду доказами сплати такої суми зобов'язання, як суми податкового боргу, що заявлена позивачем в стягнення.
На підставі викладеного вище позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2012 р.