01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.12.2006 № 05-5-18/11368
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Щербак М.В.
За участю представників:
від позивача -Левченко Г.А. дов. №09/06 від 20.11.2006 р.
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу "Страхова компанія "Велта"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.09.2006
у справі № 05-5-18/11368 (Мандриченко О.В.)
за позовом Акціонерне товариство закритого типу "Страхова компанія "Велта"
до Закрите акціонерне товариство "Благо"- Страхова компанія"
про стягнення 6248,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2006 повернуто позовну заяву ЗАТ Страхової компанії “Велта» без розгляду.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився та відзив на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, встановила, що ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити із наступних мотивів:
Суд першої інстанції встановив, що до позовної заяви не подано відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України доказів сплати державного мита і повернув позовну заяву без розгляду.
В оскаржуваній ухвалі зазначено, що відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, зараховуються в доход Державного бюджету України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку «призначення платежу» зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку, а платіжний документ № 1609 від 29.08.2006 р. у рядку про призначення платежу не містить символу звітності банку.
Згідно п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 р. встановлений порядок сплати державного мита при перерахуванні держмита з рахунку платника. Так, згідно вказаної Інструкції, останній примірник платіжного доручення повинен бути з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Тобто саме даний напис є належним підтвердженням зарахування держмита до державного бюджету.
Платіжне доручення ЗАТ Страхової компанії “Велта» містить на зворотній стороні необхідний напис, а отже, відповідає зазначеним вимогам.
Апеляційний суд, вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність в платіжному дорученні «символу звітності», не є відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України доказом несплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Також, резолютивна частина оскаржуваної ухвали містить вказівку на повернення державного мита позивачу з бюджету в сумі 102 грн., дана вказівка суперечить мотивуючій частині ухвали. Тобто, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції визнається факт сплати державного мита та зарахування його до Державного бюджету України.
Апеляційний суд, вважає, що роз'яснення Головного управління державного казначейства України без дати та номеру, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, за своїм статусом не є нормативним актом, яким має керуватися позивач та суд. Тому недодержання рекомендацій, вказаних в зазначеному роз'ясненні не є підставою вважати платіжний документ №1609 від 29.08.2006 р. неналежним доказом сплати державного мита, і відповідно не є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
У випадку сумніву вірогідності даного доказу сплати державного мита чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ст.63 ГГЖ України.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано повернув позивачеві заяву.
Отже, колегія суддів з висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі не погоджується, вважає, що господарським судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права. Тому, погоджується з доводи позивача, задовольняє його апеляційну скаргу і скасовує ухвалу господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Апеляційну скаргу ЗАТ Страхової компанії “Велта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2006 року у справі № 05-5-18/11368 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2006 року у справі № 05-5-18/11368 скасувати.
3.Матеріали справи № 05-5-18/11368 направити Господарському суду міста Києва для розгляду по суті.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Дикунська С.Я.
Пантелієнко В.О.
11.12.06 (відправлено)