№К-12931/06
14 серпня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді:Костенка М.І.
суддів: Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Нечитайла О.М., Рибченка А.О.,
при секретарі:Прудкій О.В.
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: Сліденка А.В., Буряківського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Колективного підприємства «Слобода» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова на Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2005р. у справі №А-13/426-04 та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р., -
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2005р. у справі №А-13/426-04 позов було задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. у справі №А-13/426-04 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова задоволено частково. З мотивувальної частини Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2005р. виключено: посилання на те, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою підставою виникнення; посилання на дослідження обставин справи щодо відсутності порушень зі сторони позивача вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та правомірності застосування штрафних санкцій до позивача. В іншій частині Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2005р. залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Харкова звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2005р. у справі №А-13/426-04 та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. скасувати, прийняти рішення про відмову у позові.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Податковими повідомленнями-рішеннями №0002592303/6810/0 від 13.09.2004р., №0002592303/6810/1 від 04.10.2004р. на підставі висновків Акта перевірки №203502462303 від 10.09.2004р. з посиланням на пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачу визначено штрафні санкції у сумі 5 502 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що під час вирішення спору позивачем не спростовані висновки Акта перевірки №203502462303 від 10.09.2004р. щодо непроведення розрахункових операцій в безготівковій формі через РРО під час продажу паливно-мастильних матеріалів на АЗС з роздрукуванням відповідних розрахункових документів на суму 1 100 400,00 грн., що є порушенням п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Поряд з цим, суд не погоджується з відповідачем щодо визначення ним фінансових санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" як податкового зобов'язання позивача.
Так, згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Отже, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не є законом про оподаткування.
В преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III(із змінами та доповненнями) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Тобто, встановлена вказаним Законом процедура визначення та погашення зобов'язань розповсюджується саме на зобов'язання з податків, зборів (обов'язкових платежів) та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XIIзі змінами і доповнення (ст. ст. 14,15). Фінансові санкції за порушення порядку використання реєстраторів розрахункових операцій до такого переліку не включені.
Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання визначається як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1).
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 вказаного Закону податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Підпунктом 4.2.2 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г)згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Як вбачається із спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач, визначаючи позивачу податкові зобов'язання, не застосовував жодний з підпунктів цього пункту, посилання на них в податкових повідомленнях-рішеннях №0002592303/6810/0 від 13.09.2004р., №0002592303/6810/1 від 04.10.2004р.
Враховуючи, що регулювання відносин щодо порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є регулюванням у сфері оподаткування, позивач ніяких податкових декларацій щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій до відповідача не подавав, сум зобов'язань не визначав, на ці відносини положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не поширюються.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Таким чином, у відповідача не було підстав направляти позивачу податкове повідомлення-рішення про сплату фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Крім того, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" передбачено, що фінансові санкції застосовуються на підставі рішення відповідного органу, тобто визначена форма реагування державного органу та назва акта, який він приймає в межах своєї компетенції - рішення. Прийняття податкового повідомлення-рішення Законом України "Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" не передбачено.
Враховуючи викладене, судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права не можна вважати законними.
Згідно з ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2005р. у справі №А-13/426-04 та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Податкові повідомлення-рішення №0002592303/6810/0 від 13.09.2004р., №0002592303/6810/1 від 04.10.2004р. визнати недійсними в частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Н.Є. Маринчак
О.І. Степашко
О.М. Нечитайло
А.О. Рибченко
Головуючий суддя: підпис М.І. Костенко
судді: підпис Н.Є. Маринчак
підпис О.І. Степашко
підпис О.М. Нечитайло
підпис А.О. Рибченко
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.В. Прудка