Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 березня 2013 р. Справа №2а/0570/16110/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14:10
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД», м. Миколаївка
до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012р. № 0003521542
за участю представників сторін:
від позивача: Макіяна Г.М. - за дов. від 26 листопада 2012 року
від відповідача: Олійникова С.І. - за дов. від 23 березня 2012 року
Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012р. № 0003521542.
Під час розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012р. № 0003521542.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість щодо діяльності відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України не зазначив суму штрафної санкції в розмірі трьох відсотків від суми недоплати у зв'язку зі збільшенням суми податку на додану вартість, яка у поточному (звітному) періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 3 000,00 грн. у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 150,00 грн.
Зауважує, що відповідно до ст. 46, 48 Податкового кодексу України, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу) е декларацією. Так, ст. 46 Кодексу визначає, що податкова декларація, розрахунок вживається як податкова декларація, п. 48.3. ст. 48 Кодексу зазначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий). А отже уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року від 10.07.2012р. мав бути перевірений до 09.08.2012р. Вказує, що такої ж думки притримується й ДПА України в листі від 23.03.2011р. № 8073/7/16-1617, де зазначає, що камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку юридичних oci6 проводяться працівниками підрозділів оподаткування юридичних ociб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку. Однак, в супереч нормам Податкового кодексу України перевірка була проведена з порушенням порядку проведення перевірок.
Звертає увагу, що абзацом 1 п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Цей абзац стосується ycix платників податку i ТОВ «СК-ЛТД» виконало свій обов'язок подавши уточнюючий розрахунок. А вже абзац 3 п. 50.1 ст. 50 Кодексу визначає, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок i сплатити суму недоплати та штраф у poзмipi трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Пунктом 14.1.156 ст. 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та це оплачена в установлений законом строк. Однак, ТОВ «СК-ЛТД» обрало спеціальний режим оподаткування i відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. А отже, до ТОВ «СК-ЛТД» яке обрало спеціальний режим оподаткування не може бути застосована норма третього абзацу п. 50.1. ст. 50 Кодексу.
Звертає увагу, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до cтaттi 209 Кодексу), який є податковою звітністю, затверджений Наказом Miнicтepства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р., не містить рядок для визначення суми штрафу, нарахованого платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки. Отже, для підприємств, що обрали оподаткування в порядку ст. 209 Кодексу, не передбачено обов'язку розраховувати та сплачувати до бюджету суму штрафу в poзмipi трьох відсотків від суми недоплати.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що порядок внесення змін до податкової звітності визначено ст. 50 Податкового кодексу України, згідно з п. 50.1 50.1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Позивачем за наслідками встановлення факту заниження податку на додану вартість одержаного (нарахованого) у минулих податкових періодах було подано уточнюючий розрахунок, але в порушення приписів ст. 50 Податкового кодексу України, не сплачено штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Слов'янської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 23124940 (арк. справи 17)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 7 - 9) Слов'янською державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД».
Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.
Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
17.09.2012р. Слов'янською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» та складено акт про результати перевірки від 17.09.2012р. № 4420/15-210/23124940 (арк. справи 7 - 9).
При цьому, слід зазначити, що камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість платників податку - юридичних осіб проводяться працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.
Вказане відображено в п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу, згідно з яким протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних, а також п. 5 розділу ІХ наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492 (далі - Порядок № 1492), яким затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме, камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючий розрахунок було отримано податковим органом 10.07.2012р. в 10:21:19, а перевірка проведена тільки 17.09.2012р., тобто, з пропуском 30-денного терміну для її проведення.
За результатами перевірки керівником податкового органу 06.11.2012р. згідно із п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003521542, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 150,00 грн. (арк. справи 14).
В акті перевірки зазначено, що платником самостійно збільшено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Як встановлено актом перевірки, позивач в порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України не розрахував та не сплатив до бюджету суму штрафу в розмірі трьох відсотків від суми недоплати (3000,00*3%).
Судом встановлено, що позивачем отримано свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податковим на додану вартість серії НБ № 030039 (арк. справи 39).
До податкового органу позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) від 16.12.2011р., в якій в рядку 8.1 вказано суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 29 166,00 грн. (арк. справи 34 - 36).
У зв'язку з самостійно виявленою помилкою, позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу) від 10.07.2012р., в якому у зв'язку з самостійно виявленою помилкою суму податкового кредиту зменшено на 3 000,00 грн. (29 166,00 грн. (графа 4) - 26 166,00 грн. (графа 5) = 3 000,00 грн. (графа 6) (арк. справи 29 - 31).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки податкову декларацію (скорочену) подано у встановлений чинним законодавством термін, зобов'язання платника податку, зазначені ним в уточнюючому розрахунку у зв'язку з самостійно виявленою помилкою є узгодженими з моменту подання такого розрахунку.
Тобто, з урахуванням п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, вказаного вище, камеральна перевірка повинна бути проведена протягом 30 календарних днів з дати отримання такого податкового розрахунку.
Відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.
Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Згідно з п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1492, декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.
До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
Згідно з п. 5 розділу 1 Порядку № 1492, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
Згідно з розділом VI Порядку № 1492 «Особливості заповнення декларації (скороченої)», у розділі II "Податковий кредит" відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу відображаються:
а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також необоротні активи, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі якщо товари/послуги, необоротні активи (виготовлені та/або придбані) використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів/послуг, а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.
Указаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 8, 10, 11 та довідково відображаються у рядках 81, 101, 111 податкової декларації (скороченої); б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.
Вказаним наказом затверджено, в тому числі, форму уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (тобто, форму розрахунку для загальної декларації з ПДВ, яка передбачає в рядку 26 суму штрафу, нараховану платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки) та форму уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу), яка, в свою чергу містить 18 рядків, серед яких немає рядку або будь-якого іншого посилання на суму штрафу, яку повинен сплатити платник податків у зв'язку із самостійно виявленою помилкою.
Крім викладеного, слід зазначити, що згідно з п. 5 розділу 2 Порядку № 1492, відповідно до пункту 49.18 статті 49 розділу II та пункту 203.1 статті 203 розділу V Кодексу для подання декларації встановлюються такі строки:
5.1. Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
5.2. Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Порядку № 1492 декларація (скорочена) / (спеціальна) / (переробного підприємства) подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування (стаття 209 розділу V Кодексу / пункт 209.18 статті 209 розділу V Кодексу / пункт 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу), за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник податку таку діяльність у звітному періоді.
У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість / (скороченої) / (переробного підприємства) / (спеціальної)) подаються платником у визначених Кодексом випадках.
Як встановлено судом під час розгляду справи та доведено позивачем, ним правомірно було подано уточнюючий розрахунок по податку на додану вартість, в якому вказано визначено по розділу ІІ помилку в сумі -3 000 грн. (арк. справи 30).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 120.2. ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства при поданні уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій в сумі 150,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ є безпідставним.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012р. № 0003521542 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 06.11.2012р. № 0003521542 Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» визначено суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі - 150,00 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 березня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 19 березня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.