01010 м. Київ, вул. Московська, 8
04.03.2008№ К-10698/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Федорова М.О.
при секретарі Міненко О.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «Меттехкомплект» на рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2005 по справі № 41/249а
за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «Меттехкомплект»
до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку (далі - ДПІ) від 27.04.2005 № 0001092342/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції у сумі 179 625 грн. (у т. ч. 149 688 грн. основного платежу, 29 937,60 грн. штрафних санкцій), що було винесено на підставі Акту від 25.04.2002 № 484/23-1-331102696 документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.08.2004 по 31.12.2004.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.09.2005 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2005 по справі № 41/249а в позові відмовлено.
Господарський суд Донецької області мотивував своє рішення тим, що позивачем ні під час перевірки, ні під час судового засідання склад, суть та перелік наданих йому маркетингових послуг не були доведені. Також не надані будь-які пояснення з цього приводу та не доведено, що ці послуги хоча б якимось чином мають зв'язок із господарською діяльністю позивача або використовуються ним з метою здійснення такої діяльності. В судовому рішенні зазначено, що платник податку повинен документально довести, як того вимагає п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зв'язок здійснених ним витрат щодо маркетингових послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Доказів же отримання будь-яких інших коштів з каси підприємства підзвітною особою протягом періоду з 30.11.2004 по 02.12.2004, як і будь яких надходжень до каси підприємства за цей період позивачем не надано. А висновки відповідача про отримання позивачем 30.11.2004 грошових коштів в сумі 38 493 грн. матеріалами справи не спростовується. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений висновок.
При цьому судами встановлено наступне:
в порушення п.п.5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у лютому 2004 року були придбані основні фонди (гідромолот ГПМ 300А на суму 3 345,83 грн., екскаватор 4321 на суму 6 730 грн., екскаватор АТЄК 999 погрузчик на суму 5 843,33 грн.) та віднесені до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат у І кварталі 2004 року на суму 15 919 грн.
Позивач у IV кварталі 2004 року не включив до складу валових доходів суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 38 493 грн., отриманої до каси підприємства 30.11.2004, що є порушенням п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
30.11.2004 позивачем отримано з розрахункового рахунку готівкові кошти в сумі 70 000 грн., до каси оприбутковано в цей же день 108 493 грн. Директор Бекетова Н.Д. отримала 30.11.2004 під звіт, та склала звіт про використання коштів № 26 від 30.11.2004 на суму 49 790 грн., звіт № 27 від 01.12.2004 на суму 29 820 грн., звіт № 28 від 02.12.2004 на суму 28 883 грн., загальна сума по яких складає 108 493 грн.
У акті зазначено, що це порушення встановлено згідно первинних документів (виписки банку № 55 від 30.11.2004 по особовому рахунку № 260019101980, касової книги, звітів про використання коштів).
Беручи до уваги викладене, суди визначились щодо визначення об'єкту оподаткування та віднесення на валові витрати ПП «Меттехкомплект» 550 000 грн., у результаті чого було визначено податкове зобов'язання на прибуток, оскільки договір від 01.09.2004 № 758/15 був укладений між ПП «Соломон» м. Макіївка, у особі Бекетовой Н.Д., як виконавцем, та ПП Науково-виробнича фірма «Меттехкомплект» м. Харцизьк, у особі Бекетовой Н.Д., як замовником, на виконання маркетингових послуг. Таким шляхом, керуючись п. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку, що Бекетова Н.Д. не мала права укладати договір від 01.09.2004 № 758/15 від імені ПП «Меттехкомплект», оскільки вона одночасно є керівником іншої юридичної особи, а саме ПП «Соломон».
Відповідно до зазначеного суди встановили: так як акти виконаних робіт щодо наданих послуг з маркетингового дослідження ринку покупців товарів та накладні (які складені та підписані Бекетовой Н.Д., як представником ПП «Меттехкомплект», так і ПП «Соломон») оформлені з порушеннями, а саме, підписані однією і тією ж особою, ці документи не можуть бути прийняті як доказ укладення та виконання договору.
За таких підстав, обґрунтовуючи свою позицію п. 5.1. та пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач не довів ні під час перевірки, ні під час судового засідання, що ним понесені витрати, які мають зв'язок із господарською діяльністю позивача або використовуються ним з метою здійснення такої діяльності.
Щодо висновку податкового органу про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги і заниження валового доходу у сумі 38 493 грн. згідно п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд апеляційної інстанції зазначив про те, що 30.11.2004 позивачем отримано з розрахункового рахунку готівкові кошти в сумі 70 000 грн., до каси оприбутковано в цей же день 108 493 грн. підтверджуються наданими позивачем первинними документами та даними обліку, а саме меморіальним ордером № 216 від 30.11.2004 та копією листа касової книги за 30.11.2004 № 25., прибутковим касовим ордером від 30.11.2004 на суму 108 493 грн. Згідно записів у касовій книзі залишок на початок та кінець дня відсутній, обороти складають 108 493 грн. В матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер № 24 від 30.11.2004, відповідно до якого сума в розмірі 108 493 грн. видано під звіт Бекетовой Н.Д. Наведений ордер містить підписи керівника, та особи, яка отримала кошти.
Суд апеляційної інстанції визначився, що підстави отримання готівкових коштів в сумі 38 493 грн. позивачем не визначені, докази компенсаційності їх отримання не надані, тому у суду відсутні підстави вважати неправомірними висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та включення цієї суми до складу валових доходів перевіреного періоду.
Інші порушення, які встановлені в ході перевірки та призвели до нарахування податку на прибуток, позивачем не оспорювались, їх безпідставність належними та допустимими доказами не доводилась.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Донецької області від 22.09.2005 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2005 по справі № 41/249а позивач (ПП «Меттехкомплект») подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для обліку господарських операцій є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону). В даному випадку таким документом є акт виконаних робіт, який засвідчує факт надання маркетингових послуг та містить всі обов'язкові реквізити для обліку такої господарської операції. А тому відповідно до п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач вважає правомірним отримання податкових накладних, які складені та надані покупцю в момент виникнення податкових зобов'язань. І тому на думку скаржника апеляційний суд, в порушення вимог п. 5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.8.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно розгорнуто ряд документів, яким повинно бути підтверджено факт виконання маркетингових послуг (дані та висновки досліджень, звіти про витрати, акти приймання передачі звітів тощо). Зазначене скаржник підсумував п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено, що додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податків, крім вказаних у Законі, забороняється. Висновок же про надходження до каси підприємства безповоротної фінансової допомоги ґрунтується виключно на звітах підзвітної особи, без урахування банківських та прибуткових документів, а також даних з формування валових витрат підприємства.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін, так як підприємством у IV кварталів 2004 року не включено до складу валових витрат дохід згідно п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як отриману суму безповоротної фінансової допомоги. Крім того, відповідач зазначив, що якщо основні фонди придбані з метою їх подальшого продажу іншим особам то в зв'язку з тим, що на кінець 2004 року основні фонди не реалізовані. Відповідач вважає, що підприємством порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме - у разі коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено п. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України - представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Тобто, беззаперечним є те, що судами вірно встановлено, що Бекетова Н.Д. не мала права укладати договір від 01.09.2004 № 758/15 від імені ПП «Меттехкомплект», оскільки вона одночасно є керівником іншої юридичної особи, а саме ПП «Соломон». І так як акти та накладні оформлені з порушеннями, а саме підписані однією і тією ж особою, ці документи правомірно визнані судами такими, що не можуть бути прийняті як доказ укладення та виконання договору.
Враховуючи, що згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно за таких підстав, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли вірного висновку, що позивач не довів ні під час перевірки, ні під час судового засідання, що ним понесені витрати, які мають зв'язок із господарською діяльністю позивача або використовуються ним з метою здійснення такої діяльності, а тому правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог в цій частині.
Також враховуючи норму п. 4.1.6. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), якою визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, необхідно звернути увагу скаржника, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону).
Тобто оскільки встановлено, що до каси оприбутковано 108 493 грн. (меморіальний ордер № 216 від 30.11.2004, прибутковий касовий ордер від 30.11.2004 на суму 108 493 грн. (л.с.62-67), а також враховуючи, що в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 30.11.2004 № 24 на суму 108 493 грн., видану під звіт Бекетовій Н.Д. - суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що наведені докази спростовують твердження скаржника-позивача про правомірність отримання податкових накладних, а висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та включення цієї суми до складу валових доходів перевіреного періоду - є законними. Відповідно беручи до уваги, що позивач належними доказами не спростував висновки Акту перевірки, суд касаційної інстанції погоджується із правомірним визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосуванням штрафних санкцій у сумі 179 625 грн.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно в позові відмовили. А рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2005 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2005 по справі № 41/249а належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича комерційна фірма «Меттехкомплект» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2005 по справі № 41/249а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
М.І. Костенко
М.О. Федоров