01010 м. Київ, вул. Московська, 8
06.05.2008№ К-11184/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Степашка О.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Даценка О.І., та відповідача Пильгун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києві від 21.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 по справі № 25/457
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Трас-Груп»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.04.2004 № 0001232340/0/30221264 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 459 697,20 грн. (в т.ч. основний платіж - 230 723 грн., штрафні (фінансові) санкції - 228 974,20 грн.), та № 0001242340/0/30221264, яким виявлене завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 35 543 грн. та зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на цю суму, що винесені за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Орлан-Трас-Груп» за період 01.01.2002 по 31.12.2003, про що складено Акт від 20.04.2004 № 305-23/20.
Рішенням Господарського суду м. Києві від 21.04.2005 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 по справі № 25/457 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат та 3904,56 грн. витрат за проведення експертизи.
Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції, зазначивши норми п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та дійшовши висновку про те, що законодавством України не визначено, що показники валового доходу платника податку, що відображаються у податковій декларації з податку на прибуток, повинні співпадати із показниками щодо обсягу продажу, визначених у декларації з ПДВ. Отже, висновок відповідача щодо заниження позивачем валового доходу за ІІ квартал 2002 року на суму 42 200 грн., за ІІІ квартал 2002 року на суму 152 200 грн., IV квартал 2003 року на суму 900 грн. через невідповідність звітних даних сум валового доходу, відображених в деклараціях з податку на прибуток показникам щодо обсягів продажу, наведеним у деклараціях з податку на додану вартість за І-IV квартал 2002 року, за IV квартал 2003 року є неправомірним.
Підставою такого висновку судів стали наступні фактичні обставини справи:
01.10.2003 між позивачем (ТОВ «Орлан-Трас-Груп») та ВАТ «Орлан-Транс» було укладено договір № 166/1-Е оренди автотранспортних засобів. Додатком до цього договору від 01.10.2003 № 1 визначено місячну орендну плату в розмірі 3550 грн. за сідловий тягач та 1500 грн. за напівпричепи та встановлено перелік транспортних засобів, що передані в оренду у кількості 162 одиниці. При цьому встановлено, що позивач і ВАТ «Орлан-Транс» є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому сума доходу для цілей оподаткування податком на прибуток від операцій надання позивачем транспортних засобів в оренду ВАТ «Орлан-Транс» визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги.
Враховуючи поняття звичайної ціни та порядок її визначення (п. 1.20 ст. 1 Закону) суд визнав, що розмір орендної плати за ідентичний (однорідний) транспортний засіб за договором від 01.10.2003 № 166/1-Е між ТОВ «Орлан-Транс-Груп» та ВАТ «Орлан-Транс» вищий за встановлені іншими договорами, укладеними на момент продажу таких послуг. При цьому зазначено, що відповідач посилається на те, що відповідно до повідомлень, отриманих від Держкомстату України, Мінтрансу України, Української асоціації міжнародних автомобільних перевізників, відсутня інформація щодо ринкових середньостатистичних цін на послуги із здавання в оренду вантажного автотранспорту.
Таким шляхом суди визнали, що висновки викладені в акті перевірки про заниження валового доходу в IV квартал 2003 року на суму 1311 960 грн. від операцій з надання в оренду ВАТ «Орлан -Транс» транспортних засобів є неправомірними, що також підтверджується висновком судово - бухгалтерської експертизи від 16.03.2005 № 1437.
Крім цього, проведеною судово - бухгалтерською експертизою виявлено, що розрахунки наведені відповідачем у додатку № 2 до акту перевірки щодо відображення дійсної вартості транспортних засобів на момент їх придбання та постановки на облік та відповідності дійсній балансовій вартості цих транспортних засобів станом на 01.10.2003 не підтверджуються первинними документами, зроблені на підставі даних, що не відображають розрахункову балансову вартість транспортних засобів. А тому відповідно розрахунки відповідача щодо сум амортизаційних відрахувань та графи 7 - прибутків/збитків позивача, судами визнані такими, що не відповідають дійсності та документально не підтверджуються.
Не погодившись із рішенням Господарського суду м. Києві від 21.04.2005 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 по справі № 25/457 відповідач Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на фактичні обставини справи та зазначивши ст. 1 Закону України «Про підприємництво», п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скаржник зазначив, що операція ТОВ «Орлан-Транс-Груп» (м. Київ) із здавання в оренду ВАТ «Орлан транс» (м. Львів) транспортних засобів згідно договору оренди є збитковою, тобто такою, що суперечить меті господарської діяльності підприємства, суті підприємництва та порушує зазначені вище норми відповідно зазначивши норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо обґрунтування рівня договірних цін по операції із здавання транспортних засобів в оренду пов'язаній особі позивачемне надано пояснень із зазначеного питання.
Тобто, зазначає скаржник, фактично при визначенні рівня звичайних цін (при відсутності даних щодо рівня ринкових середньостатистичних цін на подібні послуги) необхідно використовувати метод "витрати плюс", за яким ціна послуг, що продаються платником податку визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду прибутку. З викладеного скаржник дійшов висновку про те, ДПІ у Святошинському районі м. Києва правомірно донараховано валовий дохід отриманий від надання транспортних засобів в оренду пов'язаній особі до рівня амортизаційних відрахувань, тобто до рівня беззбитковості операції, а висновки суду апеляційної інстанції є такими, що порушують норми матеріального права.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 3.1 ст. 3 Закону України від 28.12.1994 № 334 «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від 22.05.1997 № 283 зі змінами) - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Також п. 4.1 ст. 4 цього Закону встановлено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. А пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» встановлено, що суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Отже, оскільки податковим законодавством України не визначено, що показники валового доходу платника податку, що відображаються у податковій декларації з податку на прибуток, повинні співпадати із показниками щодо обсягу продажу, визначених у декларації з ПДВ, тому судами законно визнано, що висновок ДПІ щодо заниження позивачем валового доходу через невідповідність звітних даних сум валового доходу, відображених в деклараціях з податку на прибуток показникам щодо обсягів продажу, наведеним у деклараціях з податку на додану вартість - є неправомірним.
При цьому також необхідно врахувати, що сума доходу для цілей оподаткування податком на прибуток від операцій надання позивачем транспортних засобів в оренду ВАТ «Орлан-Транс» визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі послуги.
Поняття звичайної ціни та порядок її визначення встановлюється положеннями п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). А для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах... У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (пп. 1.20.6 вказаного Закону). Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом...
Тобто враховуючи поняття звичайної ціни та порядок її визначення (п. 1.20 ст. 1 Закону) необхідно погодитись із обґрунтуванням судами про те, що відповідно до повідомлень, отриманих від Держкомстату України, Мінтрансу України, Української асоціації міжнародних автомобільних перевізників, відсутня інформація щодо ринкових середньостатистичних цін на послуги із здавання в оренду вантажного автотранспорту. І звернути увагу скаржника на те, що розмір орендної плати за ідентичний (однорідний) транспортний засіб за договором від 01.10.2003 № 166/1-Е між ТОВ «Орлан-Транс-Груп» та ВАТ «Орлан-Транс» вищий за встановлені іншими договорами, укладеними на момент продажу таких послуг.
Таким чином необхідно погодитись із висновком судів про те, що висновки викладені в акті перевірки про заниження валового доходу в IV квартал 2003 року на суму 1311 960 грн. від операцій з надання в оренду ВАТ «Орлан-Транс» транспортних засобів є неправомірними, що також підтверджується висновком судово - бухгалтерської експертизи від 16.03.2005 № 1437.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що обставин, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень відсутні, тому рішення Господарського суду м. Києві від 21.04.2005 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 по справі № 25/457 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києві від 21.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2005 по справі № 25/457 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
О.І. Степашко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров