01010 м. Київ, вул. Московська, 8
06.05.2008№ К-12345/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Степашка О.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 по справі № 5/2030-9/228
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Кліон»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ): від 10.06.2004 № 0002242320/014331, яким за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено позивачу суму податкового зобов'язання з додатку на додану вартість в сумі 90 342 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 45 071 грн. згідно з пп. "б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181); № 0002232320/0/14332, яким за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 400 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4 700 грн. згідно з підпунктом "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону № 2181; № 0001001700/014324, яким за порушення п. 3 ст.11,12,14 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» визначено позивачу податкове зобов'язання з прибуткового податку з громадян в сумі 2 355,67 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4 711,14 грн. згідно з підпунктом "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст,4, пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, винесених на підставі Акту перевірки № 344/23-2/31659275 від 08.06.2004 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ВТП «Кліон» за період з 01.10.2001 по 31.03.2004.»
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2004 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 по справі № 5/2030-9/228, позов задоволено.
Господарський суд Львівської області мотивував свою постанову п. 1.22 ст. 1 Закону України № 283 «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 71 ЦК УРСР України, ст. 257 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ч. 3 ст. 12 Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168 «Про податок на додану вартість». Суд апеляційної інстанції повністю погодився із зазначеними обґрунтуваннями.
Підставою ж нарахувань податкових зобов'язань стали ті обставини, що перевіряючими зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу на суму 31 300 грн., що визнана як безповоротна фінансова допомога.
Суди, пославшись на п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановили, що відомість про наявність в ВТП ТОВ «Кліон» заборгованості перед директором підприємства знаходиться в журналі-ордеру і ця заборгованість зафіксована у відомості по рахунку 37.2 "розрахунки з підзвітними особами за грудень 2002 року", оскільки директор підприємства є його підзвітною особою і має право без доручення діяти в інтересах позивача (укладати усні угоди купівлі-продажу будматеріалів тощо). Авансові звіти свідчать про те, що у позивача не минув строк позовної давності для повернення дебіторської заборгованості.
Таким чином суди визнали безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Щодо виключення з податкового кредиту податку на додану вартість на суму 43 010,30 грн. ДПІ зазначило, що в податкових накладних, перелічених в акті перевірки, виписаних контрагентами позивача, відсутній такий її реквізит, як місце розташування юридичної особи, не зазначено повної назви отримувача товару. При цьому судами встановлено, що позивачем при отриманні податкових накладних від ТОВ «Віардо» та ТОВ «Липова долина» було виявлено дані порушення і з даних підприємств, в ході проведення перевірки, було витребувано відповідні накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства. Дані накладні були представлені перевіряючим, про що є відповідні записи у Акті перевірки, однак у акті не зазначено та не описано, які саме порушення виявлено у даних накладних.
Суди з приводу недоліків податкових накладних, встановили, що належним чином засвідченими дублікати податкових накладних заповнені у відповідності до вимог п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і находяться в матеріалах справи. Також доведено, що позивач до початку перевірки звертався до контрагентів з відповідними проханнями про видачу належних примірників податкових накладних.
Щодо виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість 47 333,33 грн. (податкова накладна, виписана ТОВ «Агролан»), ДПІ зазначило про відсутність джерела відшкодування суми податку на додану вартість, бо не встановлено включення та сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентом позивача ТОВ «Агролан».
Суди, пославшись на п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановили, що податковою накладною №1-09 від 11.09.2002, накладною №12 від 11.09.2002, господарським договором №1 купівлі-продажу будівлі від 11.09.2004, актом приймання передачі будівлі, банківськими документами доведено виконання господарської операції, а тому зафіксовані актом перевірки порушення, щодо зайвого віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за вересень 2002 року в сумі 47 333,33 грн., згідно податкової накладної №м1-09 від 11.09.2002 визнано неспроможним.
Щодо виплат фізичним особам за придбання риби та канцтоварів, ДПІ зазначило про порушення позивачем ст.ст. 11.12,14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13 «Про прибутковий податок з громадян», оскільки свідоцтв про державну реєстрацію таких осіб до перевірки не представлено.
Судами твердження відповідача в цій частині визнано недоведеними, оскільки з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з громадян, які є суб'єктами підприємництва і підтвердили це оригіналами свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та які підтвердили платіжним повідомленням (свідоцтвом про сплату єдиного податку) сплату авансових платежів прибуткового податку (єдиного податку), тобто покупець не зобов'язаний мати в себе копії свідоцтв про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи , а лише необхідно до даних нормативних актів перевірити наявність оригіналу даного документу. Крім того, судами зазначено, що ВТП ТОВ «Кліон» надані копії свідоцтв суб'єктів підприємницької діяльності, які знаходяться в матеріалах справи.
Також зазначено, що нарахування прибуткового податку з громадян проведено довідкою від 26.05.2004, яка оформлена перевіряючими як додаток №4 до акту і є його невід'ємною частиною. Однак, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, податковим органом не представлено цього доказу, що позбавляє в цій частині акт перевірки від 08.06.2004р. доказової сили і є порушенням вимог п. 1.4 та 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429.
Не погодившись із рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2004 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржником зазначено про неправильне застосування ст. 4 ПІК України, так як визнано витяг із журналу-ордеру, що є неналежним доказом при визначенні донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із заниженням валових доходів на суму безповоротної фінансової допомоги.
Щодо підстав донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із безпідставним віднесенням до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, які заповнені з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» скаржник зазначив про відсутність спростування акту перевірки по суті зафіксованого порушення, суд не мав права брати до уваги виправлені податкові накладні, які додані позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.
Щодо донарахування податкових зобов'язань з прибуткового податку з громадян, особам, які не подали при виплаті доходів документів, які б свідчили про те, що такі особи є СПД, скаржник, зазначивши норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», посилається на те, що підтверджуючі документи позивачу фізичними особами не надавались, оскільки вони не подані підприємством до перевірки.
Щодо віднесення до податкового кредиту ПДВ за податковою накладною № 12 від 11.09.2002 скаржник вказує, що в цій частині рішення та постанова у справі винесені з порушенням п.1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як жодним чином не перевірено ні факту діяльності даного підприємства, ні факту включення даним підприємством суми ПДВ 47 333,33 грн. за податковою накладною № 12 від 11.09.2002 до складу податкових зобов'язань за вересень 2002 року, ні факту сплати даної суми податку в бюджет. Тобто скаржником наголошується на обов'язковому встановленні прямого взаємозв'язку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, які нерозривно пов'язані між собою.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи питання щодо заниження позивачем валового доходу на суму 31 300 грн. безповоротної фінансової допомоги, необхідно врахувати п. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
На спростування заперечень скаржника в цій частині та підтримання висновку судів необхідно зазначити, що авансові звіти свідчать про те, що у позивача не минув строк позовної давності для повернення дебіторської заборгованості.
Таким чином суд касаційної інстанції встановив, що суди правомірно визнали безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Щодо виключення з податкового кредиту податку на додану вартість на суму 43 010,30 грн. по податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, - ДПІ визнала такими, що виписані з недоліками. Враховуючи, що п.п.7.2.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками встановлені відповідні реквізити, необхідно погодитись із висновками судів про допустимість як доказу належним чином засвідчених дублікатів податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи. Таким чином на спростування заперечень скаржника в цій частині необхідно зазначити, що законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міри відповідальності в разі її відсутності. Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені ДПІ в результаті перевірки позивача не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку судів, зробленого в результаті оцінки всіх доказів при ідентифікації контрагентів позивача та при достовірності підтвердження фактичності здійснення господарських операцій і сплати ПДВ із сум договорів.
Зазначене обґрунтування також підтверджує законність висновку судів щодо правомірного включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість 47 333,33 грн. так як податковою накладною №1-09 від 11.09.2002, накладною №12 від 11.09.2002, господарським договором №1 купівлі-продажу будівлі від 11.09.2004, актом приймання передачі будівлі, банківськими документами доведено виконання господарської операції.
Щодо виплат фізичним особам за придбання риби та канцтоварів, де ДПІ зазначило про порушення позивачем ст.ст. 11.12,14 Декрету № 13, оскільки свідоцтв про державну реєстрацію таких осіб до перевірки не представлено, суд касаційної інстанції також погоджується із висновком судів про те, що з метою усунення фактів подвійного оподаткування за місцем виплати доходів не утримується податок з громадян, які є суб'єктами підприємництва і підтвердили це оригіналами свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та які підтвердили платіжним повідомленням (свідоцтвом про сплату єдиного податку) сплату авансових платежів прибуткового податку (єдиного податку), тобто покупець не зобов'язаний мати в себе копії свідоцтв про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи , а лише необхідно до даних нормативних актів перевірити наявність оригіналу даного документу. Крім того, судами зазначено, що ВТП ТОВ «Кліон» надані копії свідоцтв суб'єктів підприємницької діяльності, які знаходяться в матеріалах справи.
З огляду на наведені норми Законів, необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що позивачем податковий кредит був сформований правомірно. Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по ПДВ, а тому прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають нормам чинного законодавства України, так як віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту відповідає вимогам зазначеного Закону.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2004 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 по справі № 5/2030-9/228 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2005 по справі № 5/2030-9/228 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
О.І. Степашко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров