01010 м. Київ, вул. Московська, 8
08.04.2008№ К-12321/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Сиваша А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.06.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 по справі № 02-7/1223
за позовом Державної податкової адміністрації у Запорізькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екссон ЛТД»
до Фірми «Илтекс Лайн ЛЛС» Виллоу Грув Роуд, 2 Делавер США
про визнання недійсним контракту
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту від 28.01.2004 № 02.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2005 по справі № 02-7/1223 на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву повернуто без розгляду.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 по справі № 02-7/1223 ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Як встановлено судами, 07.06.2005 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ДПА у Запорізькій області до ТОВ «Екссон ЛТД», м. Вільнянськ, Запорізької області (відповідач 1) та до Фірми «Илтекс Лайн ЛЛС», Виллоу Грув Роуд, 2, Делавер, США про визнання недійсним зовнішньоекономічного контракту № 02 від 28.01.2004. У якості доказів направлення копії позовної заяви відповідачам були додані фінансові чеки № 103 від 02.06.2005 (на адресу відповідача-2) і № 106 від 02.06.2005 (на адресу відповідача-1).
Обґрунтовуючи свою позицію ст. 56, п. 2 ст. 57, п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суди зазначили, що в позовній заяві від 24.05.2005 вих. № 1786/10/10-414, зазначено адресу Фірми «Илтекс Лайн ЛЛС»: - Виллоу Грув Роуд, 2, Делавер, США. Однак, позивачем у фінансовому чеку № 103 від 02.06.2005 вказана інша адреса: «США, Аляска». Тобто позивач направив копію позовної заяву до іншого штату Сполучених Штатів Америки.
За таких обставин, пославшись на ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та Закони України від 19.10.2000 № 2052 та № 2051, за якими з 26.11.2000 набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів з цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями, суди визнали, що позивачем не надано належного доказу відправлення копії позовної заяви на адресу відповідача-2.
Не погодившись із судовими рішеннями, позивач - Державна податкова адміністрація у Запорізькій області (далі - ДПА) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, обґрунтовуючи її тим, що позивачем при поданні позову у відповідності до ст. ст. 56, 57 ГПК України були додані докази направлення копій позовної заяви відповідачам у справі, а саме - фінансові чеки № 103, № 106 від 02.06.2005.
Зазначивши, що посилання господарського суду в ухвалі на Конвенцію «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» є необґрунтованим, оскільки Конвенція розповсюджує свою дію в межах цивільних чи комерційних справ (приватне право), а спірні відносини між позивачем та відповідачами мають публічно - правовий характер (публічне право), також скаржником зазначено, що позовна заява подана суду в додержання вимог п. 2 ст. 54 ГПК України, оскільки містить повне найменування відповідачів, їх місцезнаходження згідно з реквізитами сторін, зазначеними в оскаржуваному зовнішньоекономічному контракті. А при оцінці доказів відправлення та підстав повернення поштової кореспонденції відповідачу-2, скаржник звертає увагу на довідку зовнішньоекономічної місії посольства України у Сполучених Штатах Америки, за змістом якої визначено, що Фірма «Илтекс Лайн ЛЛС в Штаті Делавер офіційно зареєстрована не була.
Відповідачі заперечення на касаційну скаргу не надали.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. А згідно п. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. При цьому п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України містить процесуальну норму права, згідно до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, розглядаючи підстави винесення оскарженої ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.06.2005 по справі № 02-7/1223, якою на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву повернуто без розгляду, необхідно врахувати встановлене судами про те, що в позовній заяві від 24.05.2005 вих. № 1786/10/10-414, зазначено адресу Фірми «Илтекс Лайн ЛЛС»: - Виллоу Грув Роуд, 2, Делавер, США. І тому, оскільки у якості доказів направлення копії позовної заяви відповідачам були додані фінансові чеки № 103 від 02.06.2005 (на адресу відповідача-2) і № 106 від 02.06.2005 (на адресу відповідача-1), отже беззаперечний є встановлений судами факт, що позивачем у фінансовому чеку № 103 від 02.06.2005 вказана інша адреса: «США, Аляска». Тобто позивач направив копію позовної заяву до іншого штату Сполучених Штатів Америки.
Таким чином необхідно погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не надано належного доказу відправлення копії позовної заяви на адресу відповідача-2.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи свою позицію, правомірно посилались на ст. 56, п. 2 ст. 57, п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому доводи касаційної скарги висновку судів не спростовують.
Крім того на спростування обґрунтувань скаржника, необхідно зазначити, що довідкою Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 11.08.2005 вих. № 04-01 підтверджено, що рекомендований лист (про відправлення копії позовної заяви відповідачу-2) був повернений відправнику. При цьому поштовою адміністрацією США вказана підстава повернення: «неповна адреса». Посилання ж на Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів з цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) висновок судів про порушення п. 6 ст. 63 ГПК України не спростовує.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що Господарський суд Запорізької області із урахуванням зазначених обставин обґрунтовано повернув без розгляду позовну заяву на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України. Відповідно ухвала Господарського суду Запорізької області від 13.06.2005 та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 по справі № 02-7/122305 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Запорізькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.06.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 по справі № 02-7/1223 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров