01029 м. Київ, вул. Московська, 8
21.10.2008№ К-26824/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Наумової О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 27.04.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 по справі № 28/55пн
за позовом Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Добре поле»
про зобов'язання відновити фінансово-господарські документи
Добропільська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Добропільська ОДПІ) звернулась з позовом про зобов'язання відновити документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність за період з 01.10.2004 по 30.09.2005.
Підставою такого звернення до суду стало наступне:
Добропільська ОДПІ згідно направлення повинна провести з 24.01.2006 по 22.02.2006 документальну перевірку СТОВ «Добре поле» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого чинного законодавства за період 01.10.2004 по 30.09.2005, де складено Акт про ненадання документів для проведення перевірки.
Відповідач повідомив про неможливість надання фінансових документів у зв'язку із пожежею (довідка Добропільського районного відділу МНС України в Донецькій області № 17 від 12.01.2006 про те, що в приміщенні СТОВ «Добре поле» 31.12.2005 виникла пожежа.
08.02.2006 Добропільська ОДПІ листом № 2423/10-23-0 повідомила про необхідність в найкоротший термін відновити документи, що підтверджують фінансово - господарську діяльність та надати їх до перевірки до Добропільської ОДПІ, що зроблено не було.
Постановою Господарського суду Донецької області від 27.04.2006 та залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 по справі № 28/55пн - в позові відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що відповідно до норм Закону України «Про державну службу в Україні» (ст. ст. 10, 11) право на звернення із зазначеними позовними вимогами не надано. Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.
Не погодившись із на постановою Господарського суду Донецької області від 27.04.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 по справі № 28/55пн, позивач (Добропільська ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення. На думку скаржника судами були порушені норми матеріального права щодо звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки не забезпечивши збереження фінансових документів, відповідач перешкоджає проведенню планової перевірки.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують встановлені функції: в т. ч. подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
А згідно ст. 11 цього Закону встановлені права органів державної податкової служби, за якими органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право в т. ч. 8) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.
Таким чином необхідно погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем здійснюються якісь дії, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.
При цьому абз. 4-5 пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997№ 283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
А згідно пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким шляхом, враховуючи фактичні обставини справи, та положення наведеної норми, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами правомірно визнано, що в порядку пп. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Із зазначеного зроблено обґрунтований висновок, що у випадках не виконання платником податків обов'язків щодо надання документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням податків податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань такого платника податку відповідно до законів з конкретного виду податку. Тому посилання скаржника на порушення його законних прав та інтересів є неспроможним та безпідставним. Також враховуючи зазначені вище норми Законів, необхідно звернути також увагу на те, що діючими Законами України визначена компетенція податкового органу у випадках не надання платниками податків первинних документів на перевірку, тому не відновлення платником податків первинних документів не є перепоною щодо ведення планової документальної перевірки платника податків.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів і визнає, що постанова Господарського суду Донецької області від 27.04.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 по справі № 28/55пн скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 27.04.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 по справі № 28/55пн залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров