01029 м. Київ, вул. Московська, 8
21.10.2008№ К-29868/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.05.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 по справі № 23/121/06-АП
за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Технооптторг»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітера ЛТД»
про визнання недійсним договору
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ) звернулась із позовом про визнання недійсним договору від 30.01.2004 укладеного між ТОВ «Технооптторг» (Покупець) та ТОВ «Ітера ЛТД» (Продавець) № 12/2004/01 про придбання продукції виробничо-технічного призначення та металопрокат на загальну суму 1 976 157,17 грн. (в т.ч. ПДВ -329 359,53 грн.), шляхом взаємозаліку на підставі актів взаємозаліку, встановленого за наслідками планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технооптторг» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2005, за результатами якої складений Акт від 17.11.2005 № 42/23/311239Н про порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1. пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4. пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при взаємовідносинах з ТОВ «Ітера ЛТД» за безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в сумі 329. 59,53 грн.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.05.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 по справі № 23/121/06-АП- у позові відмовлено повністю.
Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які підтверджують настання відповідних наслідків та наявність умислу на укладання та виконання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. А не виконання стороною угоди обов'язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною. Апеляційний господарський суд підтримав позицію суду першої інстанції.
При цьому суди встановили також фактичні обставини справи про те, що ТОВ «Ітера ЛТД» було зареєстровано Дніпровською райдержадміністрацією м. Києва 28.01.2002 та взято на облік як платник податків ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 27.03.2002. Остання податкова звітність ТОВ «Ітера ЛТД» була подана до ДПІ - у травні 2002 року. І тому рішенням Господарського суду м. Києва від 09.06.2005 по справі № 43/372 припинено юридичну особу ТОВ «Ітера ЛТД».
Не погодившись із постановою Господарського суду Запорізької області від 04.05.2006 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 по справі № 23/121/06-АП - відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення. На думку скаржника судами були порушені норми матеріального, а саме - норми ст.67 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 9 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 207, 208 ГК України, що потягло до прийняття невірного рішення, без врахування чинників, що мають вирішальне значення для розгляду спору по суті, а саме: відсутність ТОВ «Ітера ЛТД» за юридичною та фактичною адресою, не подання звідності до податкових органів з моменту реєстрації, не нарахування та несплата податків до бюджету свідчать про наявність у нього при укладанні спірного договору мені ухилення від сплати податків, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідач-1 надав заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив, що судами були об'єктивно досліджені та оцінені докази, і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на ст.193 Господарського кодексу України, і зазначаючи, що ТОВ «Технооптторг», як добросовісний набувач, виконав свої зобов'язання за зазначеним договором, а саме прийняв товар від відповідача-2 згідно накладних, податкових накладних та актів прийняття-здачі на загальну суму 1 976 157,17 грн., в т.ч. ПДВ - 329 359,53 грн. та здійснив розрахунки шляхом взаємозаліку, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (розхідними та податковими накладними), і що відповідач-2 був зареєстрований в якості платника податків та внесений до Реєстру платників податку на додану вартість і складав податкові накладні ТОВ «Технооптторг» під час, коли він мав спеціальну правоздатність.
Також відповідач-1 вказав, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2005 по справі №43/372 про припинення юридичної особи ТОВ «Ітера ЛТД» у зв'язку з неподанням звітності, не може бути належним доказом укладання відповідачами зазначеної угоди з метою, що завідомо суперечила інтересам держави та суспільства. А визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладеної таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру, так як відповідно до ч.7 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Однак згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №26-21-10/134 від 17.01.2005, одержаної ТОВ «Технооптторг», станом на 01.01.2005 ТОВ «Ітера ЛТД» перебувало в державному реєстрі за №31864781 іна час укладання договору №12/2004/01 від 30.01.2004 та його дії відповідач-2 мав спеціальну правоздатність, а саме був зареєстрований в якості платника податків та знаходився у Реєстрі платників податку на додану вартість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету. Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій ст. 238 Господарського кодексу України.
Враховуючи, що судами встановлено: рішення про припинення юридичної особи ТОВ «Ітера ЛТД» у зв'язку з неподанням звітності було винесено районним судом 09.06.2005, Акт про анулювання свідоцтва платника податку відповідача-2 був складений 11.07.2005, тому суд касаційної інстанції вважає також за необхідне врахувати, що відповідач-2 був зареєстрований в якості платника податків та внесений до Реєстру платників податку на додану вартість і складання податкових накладних ТОВ «Технооптторг» відбулось під час, коли ТОВ «Ітера ЛТД» мало спеціальну правоздатність. Згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №26-21-10/134 від 17.01.2005, наданої ТОВ «Технооптторг», станом на 01.01.2005 ТОВ «Ітера ЛТД» перебувало в державному реєстрі за №31864781. А припинення юридичної особи ТОВ «Ітера ЛТД» у зв'язку з неподанням звітності не може бути належним доказом укладання відповідачами зазначеної угоди з метою, що завідомо суперечила інтересам держави та суспільства, так як рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладеної таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
І оскільки перевірка умов виписки, оформлення первинних документів та контроль подання звітності платниками податків є предметом дії податкового законодавства, а Договір №12/2004/01 укладений з урахуванням умов ст. 180, 193 Господарського кодексу України (господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а саме: умови про форму, умови про сторони, умови про зміст, умови про відповідальність внутрішньої волі і волевиявлення сторін), тому розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доведення у порядку кримінального судочинства, оскільки згідно ст. 62 Конституції України вина особи у вчинені злочину повинна бути доведена у законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.
За позицією ДПІ спірний договір укладено з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави та суспільства, так як укладаючи його, ТОВ «Ітера ЛТД» мало намір приховувати отримані за угодою грошові кошти від оподаткування, тому необхідно врахувати, що ані Законом України від 25.06.1991 № 1251 «Про систему оподаткування», ані Законом України «Про податок на додану вартість» для платника податку не передбачено обов'язку та не надано права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей, в т.ч. щодо реєстрації в якості платника податку, та ведення податкової звітності.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про недоведеність настання наслідків укладання та виконання угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, так як суду не надані докази, в чому полягає завідомо суперечна мета інтересам держави і суспільства при укладенні спірної угоди, чи була вона спрямована на ухилення від оподаткування, доказів у підтвердження видів та розміру податків, зборів (обов'язкових платежів), укритих від оподаткування. При цьому є доведеним, що ТОВ «Технооптторг» виконав зобов'язання за зазначеним договором, прийняв від відповідача-2 товар згідно накладних, податкових накладних та актів прийняття-здачі на загальну суму 1 976 157,17 грн., (в т.ч. ПДВ 329 359,53 грн.) та здійснив розрахунки шляхом взаємозаліку, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами (розхідними та податковими накладними).
Відповідно постанова Господарського суду Запорізької області від 04.05.2006 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 по справі № 23/121/06-АП скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 04.05.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006 по справі № 23/121/06-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров