01010 м. Київ, вул. Московська, 8
22.01.2008№ К-20799/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників відповідача Губенка В.Г., Шаповал Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.12.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 по справі № 3/134
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія Арт-Студіо»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції
до Кременчуцького відділення Державного казначейства України
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги (з уточненням та доповненням) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, у тому числі: 101 111,60 грн. основна заборгованість та 15 782 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/90 грн., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2002 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.12.2005 по справі № 3/134 - позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 101 111,60 грн. задекларованих за IV кварталі 2002 року та 15 782 грн. процентів нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 по справі № 3/134 - рішення Господарського суду Полтавської області від 14.12.2005 скасовано. Позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 9 188 грн. заборгованості по податку на додану вартість та 14 297 грн. проценти, що нараховані на суму бюджетної заборгованості у розмірі 297 грн.
Прийнято відмову від позовних вимог в частині стягнення 51 865 грн. бюджетної заборгованості. В цій частині позовних вимог провадження по справі закрито на підставі ст.157 КАС України.
В іншій частині позову відмовлено.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у IV кварталі 2002 року (з урахуванням скороченої форми декларації за III квартал 2002 року, значення рядка 24 якої переноситься до рядка 8 декларації за IV квартал 2002 року) позивач задекларував суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету у розмірі 136 596 грн.
Частина наведеної суми у розмірі 85 % була заявлена до відшкодування з Державного бюджету, шляхом перерахування на рахунок в установі банку, а частина у розмірі 15 % - до зарахування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ.
Відповідно до податкових декларацій позивача з ПДВ за І, II, III квартали 2003 року, вищевказана сума від'ємного значення була зменшена у II та III кварталах на загальну суму 14 995 грн.
Податкова декларація позивача за III квартал 2003 року була отримана ОДПІ 20.10.2003. Таким чином, сума у розмірі 101 111,60 грн. заявлена у податковій декларації за III квартал 2003 року мала бути відшкодована позивачу до 20.11.2003 шляхом перерахування на рахунок в установі банку.
Станом на 01.08.2005 вказана сума бюджетної заборгованості залишалась не відшкодованою, у зв'язку з чим позивачем нараховано проценти на вказану суму у розмірі 15 782 грн.
Згідно з Висновком Кременчуцької ОДПІ «Про суми відшкодування податку на додану вартість» від 09.12.2005 - позивачу станом на 09.12.2005 за декларацією, зареєстрованою 16.01.2003, за IV квартал 2002 року визначено до відшкодування з бюджету 51 865 грн.
Згідно з Випискою з Полтавської філії АКБ «Укрсиббанку» 09.12.2005 ТОВ «Марія Арт-Студіо» отримало на розрахунковий рахунок від ВДК у м. Кременчуці суму бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2002 року у розмірі 51 865 грн.
Враховуючи надані докази, судом перевірено розрахунок процентів на суму бюджетної заборгованості, де бюджетна заборгованість складає 61 053 грн. (51 865 грн. - сума, що відшкодована за Висновком від 09.12.2005 та 9 188 грн. поточних нарахувань). Відповідно сума процентів на вказану суму бюджетної заборгованості складає 14 297 грн.
При цьому, враховуючи суму поточних нарахувань у розмірі 9 188 грн., всього сума бюджетної заборгованості з процентами склала 14 297 грн. + 9 188 грн. = 23 485 грн.
Під час апеляційного перегляду даної адміністративної справи було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості в сумі 51 865 грн., у зв'язку з фактичним одержанням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зазначеній сумі за IV квартал 2002 року, що підтверджено Випискою банку від 09.12.2005. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийняла відмову від позову в частині стягнення 51 865 грн. та в цій частині позовних вимог провадження по справі закрила, згідно з ст. 157 КАС України.
Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/90 (уточнення позовних вимог від 20.10.2005 - арк. 51), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за IV квартал 2002 року на 42 677 грн., суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарським судом Полтавської області 27.09.2005 було зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ надати копію податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/90, докази вручення його позивачу та зобов'язано позивача уточнити предмет вимог.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що позивач надав позов про стягнення бюджетної заборгованості - 18.08.2005, а через два місяці, порушуючи процесуальні права, в період судового розгляду справи надає доповнення до позовної заяви, в якому по суті висунуто самостійну вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення рішення. При цьому зазначено, що Кременчуцька ОДПІ надала суду копію оскарженого податкового повідомлення-рішення, на якому є підпис директора ТОВ про отримання цього рішення своєчасно.
Відповідно до встановленого, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції оголошено рішення по даній справі, яким позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету 101 111,60 грн. бюджетної заборгованості, та 15 782 грн. процентів. У описовій частині рішення зазначено, що господарським судом розглядалися позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості у загальній сумі 116 893,60 грн. та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/20. В резолютивній частині рішення щодо додаткових позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/20 висновок суду першої інстанції не зазначено, що оцінено апеляційним судом, як неприйняття рішення з питання недійсності податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за IV квартал 2002 року на 42 677 грн.
Тобто суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що по даній справі названі позивачем додаткові вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за IV квартал 2002 року на 42 677 грн. по суті є самостійними вимогами і можуть бути висунуті ним та розглянуті судом в окремому судовому провадженні. Відповідно і вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на суму 42 677 грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ судом апеляційної інстанції відхилені.
Таким чином, приймаючи постанову по даній справі, суд апеляційної інстанції позов задовольнив частково. Стягнув Кременчуцької ОДПІ 9 188 грн. заборгованості по ПДВ та 14 297 грн. процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості. Прийнято відмову від позову по стягненню 51 865 грн., в цій частині провадження по справі закрито на підставі ст. 157 КАС України. В іншій частині позову відмовлено, як заявленому не обґрунтовано.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.12.2005 та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 по справі № 3/134 відповідач (Кременчуцька ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що позивачем було подано до суду першої інстанції доповнення до позовної заяви № 12-359/580, яким останній просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/90 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 42 677 грн. за IV квартал 2002 року, однак рішенням Господарського суду Полтавської області позов задоволено, та стягнуто з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 101 111,60 грн. та 15 782 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості. Проте в резолютивній частині рішення про податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/90 нічого не зазначено, що давало можливість Кременчуцькій ОДПІ стверджувати в суді апеляційної інстанції про законність податкового повідомлення-рішення.
На думку скаржника при дослідженні правильності формування податкового кредиту ТОВ «Марія Арт-Студіо» за перевіряємий період, шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників, встановлено, що по першому ланцюгу, у IV кварталі 2002 року, одним із постачальників є ПП «Мікадо», але у зв'язку з тим, що провести позапланову зустрічну перевірку ПП «Мікадо» по подальшому ланцюгу неможливо, оскільки не вдалося знайти підприємство за юридичною адресою, то сума ПДВ, яка включена ТОВ «Марія Арт-Студіо» до податкового кредиту IV кварталу 2002 року у розмірі 42 677 грн., відповідно, не підтверджується.
Посилаючись на п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, п.7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168), скаржник наголошує на тому, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Відповідно на його думку судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також: з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону № 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону № 168). Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, зазначив скаржника, за змістом Закону № 168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив залишити в силі судові рішення. В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Також 22.01.2008 від відповідача-2 надійшло клопотання про зміну назви відповідача-2 на підставі наказу Державного казначейства України від 12.07.2006 № 343-К, яким Управління Державного казначейства у Полтавській області було реорганізовано шляхом перетворення у Головне управління Державного казначейства у Полтавській області, а наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.10.2006 № 18-К створений відокремлений структурний підрозділ Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області без статусу юридичної особи - Управління Державного казначейства у м. Кременчуці. Тобто Головне управління Державного казначейства у Полтавській області є правонаступником прав та обов'язків Кременчуцького відділення Державного казначейства України.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено п. 1.7.ст. 1 Закону України від 03.04.1998 № 168 «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.7.ст. 1 цього Закону).
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту). Відповідно в силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Розглядаючи питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно також врахувати норми п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чинної на момент виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України:
7.7.1. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.
7.7.3. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Вказаними нормами законодавства, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обумовлення або обмеження виплати бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Тобто скаржником зроблено помилковий висновок про не дослідження судом апеляційної інстанції факту надходження сум податку на додану вартість до бюджету, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.
Відповідно тому обставини, на які посилається скаржник не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. А якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції свого рішення Висновком Кременчуцької ОДПІ «Про суми відшкодування податку на додану вартість» від 09.12.2005, оскільки згідно з Випискою з Полтавської філії АКБ «Укрсиббанку» 09.12.2005 ТОВ «Марія Арт-Студіо» отримало на розрахунковий рахунок від ВДК у м. Кременчуці суму бюджетного відшкодування ПДВ за IV квартал 2002 року у розмірі 51 865 грн. І тому приймаючи постанову по даній справі, суд апеляційної інстанції правомірно позов задовольнив частково і стягнув із Кременчуцької ОДПІ 9 188 грн. заборгованості по ПДВ та 14 297 грн. процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості. Прийняв відмову від позову по стягненню 51 865 грн., і в цій частині провадження по справі закрив на підставі ст. 157 КАС України. А в задоволені додаткових вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004 № 0000402305/0/90 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 42 677 грн. за IV квартал 2002 року відмовлено правомірно, оскільки такі вимоги по суті є самостійними вимогами і можуть бути висунуті ним та розглянуті судом в окремому судовому провадженні. Тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відшкодуванні 42 677 грн. ПДВ також.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 по справі № 3/134 скасуванню не підлягає як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 по справі № 3/134 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров