01010 м. Київ, вул. Московська, 8
22.04.2008№ К-23647/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача Ваховської Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 21.06.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 по справі № 34/377а
за позовом Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ДПІ) від 27.05.2005 № 0006261640/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 121 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 240 360 грн., винесеного на підставі Акту перевірки позивача з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість від 25.05.2005 № 567.
Постановою Господарського суду Донецької області від 21.06.2006 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 по справі № 34/377а позов задоволено.
Постанова суду мотивовано тим, що згідно п. 1.2, 1.3 ст. 1, п.5.1 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосування штрафної санкції у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку позивачем, за яким зменшена сума податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2003 року не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.
Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції, зазначивши також те, що спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано спірну суму штрафної санкції по факту подання уточнюючого розрахунку № 629 від 29.01.2004 на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
При цьому судами встановлено, що з розрахунку спірної суми штрафних санкцій, сума, що визначена в уточнюючому розрахунку № 629 від 29.01.2004, зарахована податковим органом в погашення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією № 776544 від 15.09.2003, що подана за серпень 2003 року з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 480 720 грн., граничний термін сплати яких є до 30.09.2003.
Суди не погодились із такими діями ДПІ, обґрунтувавши тим, що 29.01.2004 позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок № 629, із змісту якого встановлено про зменшення за цим уточнюючим розрахунком суми узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2003 року. А погашені податковим органом податкові зобов'язання за серпень 2003 року визнано помилковими на підставі ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від 21.06.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 по справі № 34/377а відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, так як законодавцем при застосуванні відповідної штрафної санкції сплата прирівнюється до зменшення або погашення податкового боргу та є тотожними поняттями.
Посилаючись на фактичні обставини справи та на пп. 7.7 ст. 7; п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» скаржником зазначено, що сплата (зменшення) суми податкового зобов'язання відбулася внаслідок подання уточнюючої декларації № 629 від 29.01.2004, а податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Відповідно зазначивши п. 1.3 ст. 1 цього Закону, де визначено, що - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, скаржник вважає свої дії правомірними.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення. І наголосивши на тому, що позивач надав уточнюючий розрахунок № 629 від 29.01.2004 до граничного строку сплати, яким була зменшена сума узгоджених податкових зобов'язання за грудень 2004 року по декларації № 127489 від 20.01.2004.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно враховуючи припис пп.5.3.1 ст. 5 цього Закону України - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суми податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, згідно пп..7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України № 2181 визнаються будь-які власні кошти, операції з якими платник здійснює самостійно без їх узгодження з податковим органом відповідно до пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону.
Оскільки штрафні санкції нараховані на суму, що визначена в уточнюючому розрахунку №629 від 29.01.2004, і яка зарахована податковим органом в погашення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією № 776544 від 15.09.2003, що подана за серпень 2003 року з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 480 720 грн., граничний термін сплати яких є до 30.09.2003, при цьому необхідно погодитись зі встановленим судами фактом того, що позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок від 29.01.2004 № 629 про зменшення суми узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2003 року за декларацією від 20.01.2004 № 127489, що подана за грудень 2003 року.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що в даному випадку, нарахування штрафних (фінансових) санкцій відбулось по факту подання позивачем згідно ч. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181, уточнюючого розрахунку № 629 від 29.01.2004, за яким позивач лише зменшив суму узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2003 року, що в свою чергу не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов'язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів пп. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 зазначеного Закону, внаслідок чого нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка фактично не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
При цьому обґрунтування касаційної скарги висновків судів не спростовують. А посилання на п.6.1.7 Інструкції «Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», не приймається до уваги, оскільки для забезпечення контролю за своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками органи податкової служби проводять оперативний облік надходжень платежів на підставі документів органів Державного казначейства, що свідчать про фактичне зарахування коштів до Державного бюджету. А сплата податкових платежів і зменшення або погашення податкового боргу не є тотожними поняттями при подачі уточнюючої декларації.
Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від 21.06.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 по справі № 34/377а скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 21.06.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 по справі № 34/377а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров