01010 м. Київ, вул. Московська, 8
27.03.2008№ К-20779/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Конюшка К.В, Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДПІ у Артемівському районі м. Луганська на постанову Господарського суду Луганської області від 02.03.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 по справі № 10/764-н-ад
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Фірма Техносервіс»
до 1. Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська
2. Відділення державного казначейства у Артемівському районі м. Луганська
про визнання недійсним розпорядження та повернення надміру сплачених податків
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 28.01.2005 № 2, яким списано переплату по податку на прибуток з терміном виникнення більш ніж 1095 днів у сумі 24 011,08 грн.; та повернення надміру сплачених податків із зобов'язанням відобразити суму переплати в обліковій картці платника податків ВАТ «Фірма «Техносервіс» по податку на прибуток в сумі 24 011,08 грн., та зобов'язанням надати висновок РВДК у Артемівському районі м. Луганська щодо повернення надміру плаченого податку на прибуток у сумі 24 011,08 грн. тазобов'язання відповідачів повернути позивачу надміру сплачений податок на прибуток у сумі 24 11,08 грн.
Постановою Господарського суду Луганської області від 02.03.2006 залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 по справі № 10/764-н-ад, позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 28.01.2005 № 2 в частині списання переплати по податку на прибуток ВАТ «Фірма «Техносервіс» з терміном виникнення більш ніж 1095днів у сумі 24 011,08 грн., зобов'язано відобразити суму переплати в обліку картці платника податків ВАТ «Фірма «Техносервіс» по податку на прибуток в сумі 24 011,08 грн. У задоволенні вимог щодо повернення на поточний рахунок позивача надміру сплачений податок на прибуток в сумі 24 011,08 грн. відмовлено, стягнуто з державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.
При цьому судами встановлено наступне:
ДПІ у Артемівському районі м. Луганська проведено аналіз переплат і складено акт інвентаризації № 2 облікових карток, де встановлено, що підлягає списанню переплата терміном виникнення більш ніж 1095 днів, в тому числі переплата позивача у сумі 24 011,08 грн.
Згідно акту звірки розрахунків між позивачем і відповідачем від 28.09.2004 у позивача станом на 01.01.2004 рахувалась переплата з податку на прибуток в сумі 8 211,08 грн., станом на 28.09.2004 - переплата в сумі 28 711,08 грн.
Позивач звернувся до ДПІ в Артемівському районі (лист № 12/1 від 10.12.2004) з питання повернення переплати в сумі 28 711,08 грн.
Розпорядженням № 2 від 28.01.2005 згідно акту інвентаризації облікових карток, списано переплату по податку на прибуток з терміном виникнення більш ніж 1095 днів, в тому числі переплату позивача у сумі 24 011,08 грн.
Щодо надання податковим органом висновку про повернення надміру сплаченого податку на прибуток в сумі 24 011,08 грн. судові рішення обґрунтовані пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15, п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і п. 16.16 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлено, що переплата з податку на прибуток виникла у позивача до 01.01.1998, а позивач звернувся із заявою про повернення переплати 10.12.2004, тобто після спливу 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій встановили необґрунтованість вимог позивача в цій частині і відповідно відмовили в позові в цій частині.
Щодо зарахування переплати до бюджету, судові рішення обґрунтовані Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджену в редакції Наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001 (п. 9.1, п. 9.2), і визнано, що для зарахування переплати до бюджету, тобто її списання необхідна наявність двох умов: 1) відсутність руху переплати більше 1095 днів, 2) відсутність заяви платника податків. А оскільки судами встановлено, що відомості особового рахунку позивача за період з 1998 року по 2005 рік включно свідчать, що в цей період здійснювались нарахування та зменшення податкових зобов'язань, тому суди дійшли висновку про те, що відсутня перша умова для зарахування до бюджету - відсутність руху переплати більше 1095 днів. Таким чином судами визнано неправомірним розпорядження ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 28.04.2005 № 2, яким списано переплату по податку на прибуток ВАТ Фірми «Техносервіс» з терміном виникнення більш ніж 1095 днів у сумі 24 011,08 грн. і відповідно зобов'язано відповідача відобразити суму переплати в обліковому рахунку платника податків ВАТ «Фірма «Техносервіс» по податку на прибуток в сумі 24 011,08 грн. з врахуванням вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким не передбачено списання переплати по податках.
Не погодившись із постановою Господарського суду Луганської області від 02.03.2006 та ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 по справі № 10/764-н-ад, відповідач (ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права за неповного з'ясування обставин, що мали значення для справи та невідповідності висновків, що полягло в порушенніпп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зазначивши, що згідно з вимогами Закону не підлягає поверненню переплата, що виникла у термін понад 1095 днів до дня подання платником податків заяви на її повернення. А подання платником податків заяв на зарахування переплати в рахунок погашення податкових зобов'язань, що виникатимуть після вказаних 1095 днів, не передбачено чинним законодавством. Відповідно скаржник вважає, що переплата, щодо якої впродовж 1095 днів, наступних за днем її виникнення, платником податків не було подано заяви на її повернення, підлягає списанню на підставі відповідного Рішення керівника органу державної служби, яке у довільної формі готується підрозділом адміністрування облікових показників та звітності, шляхом коригування на відповідну суму сальдо розрахунків платника податків з бюджетом (зменшення переплати). Відповідно враховуючи зазначене обґрунтування, скаржник вважає, що судами безпідставно зроблено висновок про те, що надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів, можливо списати лише за відсутністю руху.
Відповідач-2 надав заперечення на касаційну скаргу, в якому підтримав вимоги касаційної скарги повністю. Також в своєму відзиві від відповідача-2 надійшло клопотання про зміну назви відповідача-2 на підставі наказу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області від 18.08.2006 № 134, яким створений відокремлений структурний підрозділ Головного управління Державного казначейства України у Луганській області без статусу юридичної особи - Управління Державного казначейства у м. Луганську. Тобто Головне управління Державного казначейства у Луганській області є правонаступником прав та обов'язків Відділення державного казначейства у Артемівському районі м. Луганська.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Таким чином необхідно погодитись із висновком судів про необґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання надання податковим органом висновку щодо повернення надміру сплаченого податку на прибуток в сумі 24 011,08 грн. так як переплата з податку на прибуток виникла у позивача до 01.01.1998, а позивач звернувся із заявою про повернення переплати 10.12.2004, тобто після спливу 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.
А щодо визнання незаконним зарахування відповідачем переплати позивача до бюджету, суд касаційної інстанції визнає судові рішення обґрунтованими, так як для зарахування переплати до бюджету, тобто її списання, необхідна наявність двох умов: 1) відсутність руху переплати більше 1095 днів, 2) відсутність заяви платника податків. А оскільки судами вірно встановлено, що відомості особового рахунку позивача за період з 1998 року по 2005 рік включно свідчать, що в цей період здійснювались нарахування та зменшення податкових зобов'язань, тому суди дійшли правомірного висновку про те, що відсутня перша умова для зарахування до бюджету - відсутність руху переплати більше 1095 днів. Таким чином необхідно визнати обґрунтованим рішення судів про неправомірність розпорядження ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 28.04.2005 № 2, яким списано переплату по податку на прибуток ВАТ Фірми «Техносервіс» з терміном виникнення більш ніж 1095 днів у сумі 24 011,08 грн. у зв'язку із чим в межах Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зобов'язано відповідача відобразити суму переплати в обліковому рахунку платника податків ВАТ «Фірма «Техносервіс» по податку на прибуток в сумі 24 011,08 грн.
Відповідно вірним є висновок судів про те, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено списання переплати по податках, по яких здійснювались нарахування або зменшення податкових зобов'язань. А посилання в судових рішеннях на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджену в редакції Наказу ДПА України від 03.09.2001 № 342 (п. 9.1, п. 9.2), яка була чинна на момент спірних правопорушень, необхідно визнати правомірною, оскільки згідно п. 9.2 цієї Інструкції облік сум переплати по платежах, які на певну дату надійшли понад податкові зобов'язання, визначені як безпосередньо у податковій звітності платника, так і по інших документах, здійснюється органом державної податкової служби в особових рахунках платників у графі "Переплата".
Суми переплати, надміру або попередньо сплачені обліковуються в особових рахунках платників за окремими кодами операцій.
Надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення зараховуються до бюджету. Зарахування здійснюється на підставі висновку, складеного органом державної податкової служби. Облік таких сум провадиться у реєстрі (ф. 25), відкритому за кодом бюджетної класифікації України за доходами "Інші податки" (за податковими надходженнями).
З огляду на наведені норми Закону суд касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком судів, та звертає увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в наказі ДПА України від 25.04.2003 № 197, на який посилається скаржник, зазначено: згідно з вимогами Закону не підлягає поверненню переплата, що виникла у термін понад 1095 днів до дня подання платником податків заяви на її повернення (абз 3). Судами зазначені вимоги не порушено, так як саме в цій частині позовних вимог судами відмовлено на підставі абз. 4 цього ж наказу (подання платником податків заяв на зарахування переплати в рахунок погашення податкових зобов'язань, що виникатимуть після вказаних 1095 днів, не передбачено чинним законодавством).
Щодо посилання скаржника на абз. 4 наказу ДПА України від 25.04.2003 № 197 (про списання на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служб)також погодитись не можна, так як згідно з вимогами Закону не підлягає поверненню переплата, що виникла у термін понад 1095 днів до дня подання платником податків заяви на її повернення. А подання платником податків заяв на зарахування переплати в рахунок погашення податкових зобов'язань, що виникатимуть після вказаних 1095 днів, не передбачено чинним законодавством. Відповідно в даному випадку не підлягає поверненню переплата, що виникла у термін понад 1095 днів до дня подання платником податків заяви на її повернення і зазначене судами враховано.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Луганської області від 02.03.2006 та ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 по справі № 10/764-н-ад належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ДПІ у Артемівському районі м. Луганська відхилити.
Постанову Господарського суду Луганської області від 02.03.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 по справі № 10/764-н-ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
М.І. Костенко
К.В. Конюшко
О.І. Степашко