01010 м. Київ, вул. Московська, 8
27.03.2008№ К-24346/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Конюшка К.В, Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства «Будмеханізація» на постанову Господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 по справі № 7/427-А-О-05
за позовом Закритого акціонерного товариства «Будмеханізація»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні (далі - ДПІ):
від 26.08.2005 № 0012511502/0, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 34 215 грн. зобов'язано ЗАТ «Будмеханізація» сплатити штраф у розмірі 10% на загальну суму 3 421,50 грн.
від 26.08.2005 № 0012501502/0, яким за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 50 922,45 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% на загальну суму 10 184,49 грн.
від 18.08.2005 № 0011991502, яким за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5 359,04 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% на загальну суму 2 679,52 грн.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 по справі № 7/427-А-О-05, в позові відмовлено.
Господарський суд Херсонської області мотивував свою постанову тим, що позивач не заперечує фактів існування порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, та не спростував правильність визначення розміру фінансових санкцій за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції повністю підтримав постанову суду першої інстанції.
При цьому суди, посилаючись на преамбулу Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 5.1 ст. 5, пп. 15.1.1 ст. 15, п. 17.3 ст. 17, зазначили, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Відповідно платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. Тобто на думку судів, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови; податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом України № 2181.
Також на вимогу суду сторони склали Акті звірки, де судом були визнані спірними дві суми: 796,80 грн. - 20% штрафу за затримку сплати на 35 календарних днів погашеної 27.08.2002 суми податкового боргу у розмірі суми 3 984 грн. за декларацією № 65675.
Оскільки штраф відповідно до пп. 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовується у відсотках від погашеної суми податкового боргу, тому суди визнали, що строк, визначений ст. 15 Закону слід обраховувати саме з дати погашення податкового боргу. А оскільки в даному випадку платник податку самостійно зробив вибір - подав уточнюючий розрахунок до показників раніше поданої податкової декларації. Тому строк сплати податкового зобов'язання мав бути визначений саме з дати подання декларації, у не уточнюючого розрахунку.
Не погодившись із постановою Господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 по справі № 7/427-А-О-05 позивач (ЗАТ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив і просив судові рішення залишити без змін, так як твердження позивача не має правових підстав, оскільки правові норми, на які послався позивач, встановлюють строк сплати узгодженої суми податкового зобов'язання самостійно саме позивачем.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено преамбулою Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
В силу пп. 15.1.1. ст. 15 зазначеного Закону за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. А відповідно до п. 17.3 Закону № 2181 - сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
З огляду на наведені норми Закону, та беручи до уваги, що позивач не заперечує проти існування фактів порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і розмір узгоджених сум податкового зобов'язання, розмір погашеної суми податкового боргу позивачем не спростовано, необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що строк сплати податкового зобов'язання мав бути визначений саме з дати подання декларації, у не уточнюючого розрахунку.
Також суд касаційної інстанції погоджується із правомірним нарахуванням штрафних санкцій, оскільки за змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. А тому в силу пп. 5.3.1 цього Закону -платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до вимог пп. 17.1.7 цього Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Враховуючи наведені норми Закону № 2181, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням судових рішень, враховуючи, що штраф відповідно до пп. 17.1.7 цього Закону застосовується у відсотках від погашеної суми податкового боргу, де строк, визначений ст. 15 Закону слід обраховувати саме з дати погашення податкового боргу.
Тобто, оскільки на вимогу суду сторони склали акт звірки взаємних розрахунків, і судами досліджено виникнення спірних сум та нарахування штрафних санкцій по них, тому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови; податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом № 2181.
Таким чином, аналізуючи підстави нарахування штрафних санкцій - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку повідомлення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання, що відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110. І оскільки платник податку самостійно подав уточнюючий розрахунок до показників раніше поданої податкової декларації, тому строк сплати податкового зобов'язання мав бути визначений саме з дати подання декларації, у не уточнюючого розрахунку. Відповідно у відповідача були законні підстави нарахувати позивачу штрафні санкції, а тому прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам чинного законодавства України.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно в позові відмовили. А постанова Господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 по справі № 7/427-А-О-05 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Будмеханізація» відхилити.
Постанову Господарського суду Херсонської області від 27.12.2005 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.05.2006 по справі № 7/427-А-О-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
М.І. Костенко
К.В. Конюшко
О.І. Степашко