01010 м. Київ, вул. Московська, 8
27.05.2008№ К-25679/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 30.03.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 по справі № 22/25 а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саксес-плюс»
до Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Заявлено позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.12.2005 № 0001512342/0/2618/23-613/33257471/12874/10 яким позивачу визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 4510 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 882 грн.; та № 0001522342/0/2619/23-613/33257471/12875/10, яким позивачу визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 157 271 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 77 167 грн., складених за наслідками позапланової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2005, про що складений Акт від 21.12.2005 №803/23-6/33257471 про порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу на суму 18 039 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2005 року на суму 14 234 грн., у ІІІ кварталі 2005 року на суму 3 805 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за квітень-вересень 2005 року на суму 157 271 грн.
Постановою Господарського суду Донецької області від 30.03.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 по справі № 22/25 а позов задоволено.
Постанова суду мотивовано п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і визнано, що їх реалізація пов'язана лише з приростом або убутком товарно-матеріальних цінностей на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», і не залежить від їх участі у виробничій діяльності підприємства. Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції повністю.
При цьому судами встановленою, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері азартних ігор, на підставі ліцензії серії АА №771871.
Зазначивши про те, що МДПІ дійшла висновку, що картки гри на суму 18 039 грн., які були списані, не приймали участі у виробничій діяльності підприємства, тобто при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів (карток гри "Сімейне лото") залишок на початок звітного періоду за ІІ та ІІІ квартали 2005 року не зменшувався на вартість карток, які не були реалізовані на певний тираж і потім списані, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що в силу специфіки гри придбання, реалізація та списання карток гри "Сімейне лото" відбувались в одному податковому періоді. При цьому зазначено, що у акті перевірки вказано, що документальною перевіркою порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з питань правильності формування підприємством валових витрат за перевіряємий період не встановлено.
Таким чином позов в цій частині було задоволено, оскільки визнано, що позивачем правомірно були сформовані валові витрати.
Щодо визначення податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, суди послались на пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» і зазначили, що реалізація карток гри "Сімейне лото" відбувалась за грошові кошти як безпосередньо позивачем, так і через Українське підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" м. Луганськ. Тобто оскільки на думку відповідача картки гри "Сімейне лото" обліковувались позивачем як товар, МДПІ дійшла висновку про порушення підприємством приписів зазначеної вище норми, що в свою чергу привело до заниження податку на додану вартість у сумі 157 271 грн. Судами ж визнано, що законодавство не містить визначення цих термінів та переліку засобів та гральних пристроїв, які повинні розцінюватися як замінники гривні та інше гральне устаткування.
Розглядаючи особливості такої господарської операції, суди зазначили, що із Акту перевірки вбачається, за період, в якому встановлені порушення, позивачем до податкового органу не надавались податкові декларації з податку на додану вартість, оскільки він не був зареєстрований як платник даного податку, і тому дійшли висновку, що закон не пов'язує можливість визначення податкових зобов'язань особі, яка не є платником податку на додану вартість. А тому виходячи із суті правовідносин та правил гри "Сімейне лото" суди зазначили, що картка є фактично замінником гривні і формою прийняття ставки для участі в азартній грі і не являється операцією з продажу товарів (робіт, послуг).
Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької області від 30.03.2006 та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 по справі № 22/25 а відповідач (МДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на фактичні обставини справи скаржник зазначає, що суди в порушення ст. 3, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по різному тлумачить визначення товару. Також судом не прийнято до уваги та обставина, що гра «Сімейне лото» - це лотерея, а згідно з пп. 3.2.4. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування податком на додану вартість тільки операції по проведенню державної лотереї. Судами також не прийнято до уваги, що на порушення ст. 2, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Саксес плюс» не зареєструвалось платником податку на додану вартість. Тому суд в порушення пп. 3.2.4. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до переліку операцій із звільнення від оподаткування - операцію з продажу карток.
Скаржник, обґрунтовуючи свою позицію, додатково зазначив, що позивач при продажі карток «Сімейне лото» проводив цю операцію через РРО та в чеці зазначив продаж картки, а не прийняття ставки до гри. Отже, на його думку, на справді ніякого прийняття ставки не відбувається, а тільки продаж карток. Тому судом зроблено висновок, який не відповідає обставинам справи.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334 «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції від 22.05.1997 № 283 зі змінами на момент перевірки) - платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Абзацом 4 цього ж пункту передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді (абз. 5 п. 5.9).
Таким чином необхідно погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що документальною перевіркою порушень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з питань правильності формування підприємством валових витрат за перевіряємий період не встановлено, а тому із врахуванням специфіки гри, де придбання, реалізація та списання карток гри "Сімейне лото" відбувались в одному податковому періоді.
При цьому враховуючи аналіз припису норми п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо регулювання балансової вартості товарів, необхідно погодитись із судами про те, що податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів при їх реалізації пов'язаний лише з приростом або убутком товарно-матеріальних цінностей на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», і не залежить від їх участі у виробничій діяльності підприємства.
Щодо визначення податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, визначальним є той факт, що реалізація карток гри "Сімейне лото" відбувалась за грошові кошти як безпосередньо позивачем, так і через Українське підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" м. Луганськ. Тобто оскільки картки гри "Сімейне лото" обліковувались позивачем як товар, МДПІ дійшла висновку про порушення підприємством приписів зазначеної вище норми, що в свою чергу привело до заниження податку на додану вартість у сумі 157 271 грн.
Однак враховуючи норму пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно зазначити, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
При цьому розглядаючи особливості такої господарської операції, необхідно врахувати, що позивачем до податкового органу не надавались податкові декларації з податку на додану вартість, оскільки він не був зареєстрований як платник даного податку, і тому закон не пов'язує можливість визначення податкових зобов'язань особі, яка не є платником податку на додану вартість. Тому встановлені Актом перевірки порушення не можуть свідчити про заниження чи завищення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість. А відтак, відсутні підстави, передбачені п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що придбання картки "Сімейне лото", яка судами визнана як форма прийняття ставки для участі у грі, - не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, і виходячи із суті правовідносин та правил гри "Сімейне лото" суди визнали, що картка є фактично замінником гривні і формою прийняття ставки для участі в азартній грі і не являється операцією з продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно постанова Господарського суду Донецької області від 30.03.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 по справі № 22/25 а скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 30.03.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2006 по справі № 22/25 а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О.Федеров