01029 м. Київ, вул. Московська, 8
28.10.2008К-28779/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Прудкій О.В.
за участі представників позивача: Цумурас П.В. та відповідача Загороднюк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 по справі № 15/158/06
за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «АРКА»
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
про спонукання виконати певні дії
Заявлено позовні вимоги про зобов'язання списати суми податкового боргу, що містяться в картці особового рахунку платника податків, яка створилась внаслідок збільшення сум оплати вартості торгових патентів на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2004 року на 56 000 грн., 1 квартал 2005 року в сумі 56 000 грн. та нарахованої у зв'язку з недоїмкою пені на загальну суму 112 000 грн.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006, позов задоволено в повному обсязі. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 по справі № 15/158/06 - апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва залишено без задоволення, постанову Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006 змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини в слідуючій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Миколаївській області на користь ТОВ «АРКА» витрати по держмиту в сумі 85 грн.». Зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва списати суми податкового боргу, що містяться в картці особового рахунку платника податків ТОВ «АРКА», яка створилась внаслідок збільшення сум оплати вартості торгових патентів на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за 1 квартал 2004 року на 56 000 грн., 1 квартал 2005 року в сумі 56 000 грн. та нарахованої у зв'язку з недоїмкою пені на загальну суму 112 000 грн.
Як зазначено судом першої інстанції - позивач, який вніс оплату вартості торгових патентів за 1 квартал 2004 року та 1 квартал 2005 року до 15.12.2003, та до 15.12.2004, тобто до набрання чинності Законів про бюджет, звільняється від додаткових платежів, оскільки 09.12.2003 та 13.12.2004 ним правомірно оплачена вартість торгових патентів згідно з діючим на момент оплати законодавством, та законодавець не передбачає будь-якого перерахунку цього платежу у зв'язку із збільшенням вартості патентів, а одноразові платежі при придбанні патентів позивачем перераховані в повному обсязі, що не спростовується відповідачем, тому суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно самостійно збільшив в картці особового рахунку платника суму вартості торгових патентів за 1-й квартал 2004 року, за 1-й квартал 2005 року та нарахував на цю заборгованість пеню, що є порушенням п.2.2 Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та пунктів 13,15 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС.
Відповідно задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на п.19 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» і враховуючи та керуючись ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» прийшов до висновку, що оплата вартості торгового патенту проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Тобто оплата вартості торгового патенту здійснюється наперед, за 1 квартал 2004 року до 15.12.2003, за 1 квартал 2005 року - до 15.12.2004. Тому дія Законів про бюджет, які набрали чинності з 01.01.2004 та з 01.01.2005, не поширюється на правовідносини, що виникли відповідно до 01.01.2004 та 01.01.2005.
Таким чином суд першої інстанції визнав, що відповідач не мав жодних правових підстав для внесення у особовий рахунок платника податків сум, які він вважав заборгованістю перед бюджетом.
Суд апеляційної інстанції погодився повністю з обґрунтуванням вирішення справи по суті, але постанову Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006 змінив, оскільки суд першої інстанції помилково застосував норми процесуального права, а саме: держмито в сумі 85 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. стягнув з ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, тоді як, по-перше, згідно із ч.1 ст. 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України; по-друге, відповідно до ч. 1 ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, вичерпний перелік яких встановлений ч.3 цієї статті і розширеному тлумаченню не підлягає. По-третє, договір на надання правової допомоги та виконання представницьких функцій №01/3106 від 31.01.2006 носить загальний характер, а із довідки адвоката ОСОБА_1 № 01/3106 без дати про сплату товариством 2500 грн. не вбачається, що зазначена сума складає вартість наданих юридичних послуг саме за цією справою. Тобто на користь позивача, згідно ст. 94 КАС України, суд визнав таким, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України лише судовий збір (держмито) в сумі 85 грн., сплачений при поданні даного позову.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (далі - ДПІ) подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 по справі № 15/158/06, які просить скасувати і в позові відмовити.
Посилаючись на абз. 3 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», скаржник наголошує, що цим Законом передбачений лише єдиний випадок, коли суб'єкт підприємницької діяльності може бути звільнений від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу (якщо його вартість в подальшому збільшується прийнятими актами законодавства), а саме - у випадку здійснення таким суб'єктом підприємницької діяльності попередньої оплати вартості торгового патенту за весь термін його дії (60 календарних місяців). Тобто, на думку скаржника названою нормою напряму передбачена можливість додаткового внесення таких платежів у зв'язку з прийняттям актів законодавства, якими збільшується вартість торгових патентів. А у випадку, неповного внесення вартості торгового патенту за І квартал 2005 року, суб'єкт підприємницької діяльності повинен зробити перерахунок і сплатити недостатню суму вартості торгового патенту до 15.03.2005. За умови доплати до вказаного терміну вартості торгового патенту за І квартал 2005 року пеня на суму недоплати не нараховується.
Відповідно посилаючись на ч. 2 ст. 2, ст. 19, ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу,скаржник вважає свої дії правомірними, оскільки органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів(обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
В попередньому провадженні 23.09.2008 розгляд скарги відкладено в судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В силу ст. 5 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції 27.11.2003) - патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік): для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем - 2 800 грн. Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу проводиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Окрім того, згідно п. 19 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів). Статтею 1 вказаного Закону визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування. Всі зміни і доповнення до цього Закону та інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, податків та зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж; за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Таким чином зміни до Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» внесені з порушенням вказаного шестимісячного строку.
Як встановлено судами - згідно вимог п. 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» в редакції, що діяла на час сплати, за І квартал 2004 року та 1 квартал 2005 року у строки відповідно до 15.12.2003 та до 15.12.2004 позивачем була проведена оплата патентів, тобто до набрання чинності Законами України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», «Про Державний бюджет України на 2005 рік», якими збільшувалась вартість торгових патентів з надання послуг у сфері грального бізнесу в 2004-2005 роках.
Тобто відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - оплату вартості торгового патенту позивачем проведено до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу. Однак відповідач самостійно донарахував та відобразив в картці особового рахунку ТОВ «АРКА» збільшення вартості торгових патентів за І квартал 2004 року та І квартал 2005 року на загальну суму 112 000 грн. та нарахував на цю заборгованість пеню, про що повідомив позивача листом від 23.02.2006 № 5712/10/15-348.
Таким чином враховуючи встановлені судами фактичні обставини спірних нарахувань, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що оплата вартості торгового патенту здійснюється наперед, за І квартал 2005 року до 15 грудня 2004 року, тому дія Закону України від 23.12.2003 «Про державний бюджет України на 2004 рік», який набрав чинності з 01.01.2004, не розповсюджується на правовідносини, які виникли до 23.12.2003, а тому і 01.01.2004 відповідно; дія Закону України від 23.12.2004 «Про державний бюджет України на 2005 рік», який набрав чинності з 01.01.2005, не розповсюджується на правовідносини, які виникли до 23.12.2004, а тому і 01.01.2005 відповідно.
Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та Закону України «Про систему оподаткування», які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 по справі № 15/158/0 винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і не підлягає скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 160, 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 по справі № 15/158/06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров