бенко К.П.
Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Галатіна О.О..
Україна
Іменем України
04 листопада 2008 року Справа № 22-а-11970/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.
Старосуда М.І.
при секретарі Чуріковій Я.О.
за участю представника позивача Стиценко І.А.
представника відповідача Колотової І.М.
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 р. у справі 2-а-12821/08 за позовом Державного підприємства “Шахтарськантрацит” до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку № 768 від 21.12.2007 р., і
Позивач - Державне підприємство “Шахтарськантрацит”, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку № 768 від 21.12.2007 р., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що нарахування відповідачем у спірному рішенні суми штрафу 554,84 грн. та суми пені 100,98 грн. не відповідає сумі та фактичному періоду прострочення сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Позивач зазначив, що його відокремленим підрозділом -“Інформаційно-обчислювальний центр” ДП “Шахтарськантрацит”, була допущена несвоєчасна сплата частини страхових внесків за червень 2007 р. в розмірі 3120,97 грн. на 12 днів, що тягне нарахування штрафу у розмірі 10 % несвоєчасно сплачених внесків у сумі 312,10 грн., та пені у розмірі 0,1 % недоплати за кожний день прострочення платежу у сумі 37,45 грн., що не відповідає сумам штрафу та пені зайво нарахованим відповідачем у спірному рішенні.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 р. позовні вимоги Державного підприємства “Шахтарськантрацит” задоволені, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку, прийняте відносно відокремленого підрозділу - “Інформаційно-обчислювальний центр” ДП “Шахтарськантрацит” № 768 від 21.12.2007 р. про стягнення суми штрафу у розмірі 554,84 грн. та нарахування пені в розмірі 100,98 грн., визнано недійсним.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судом невірно застосовані норми матеріального права.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в м.Харцизьку прийнято рішення № 768 від 21.12.2007р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) відносно відокремленого підрозділу - “Інформаційно-обчислювальний центр” ДП “Шахтарськантрацит” внесків, яким позивача зобов'язано сплатити штраф 554,84 грн у розмірі 50 відсотків від заборгованості та нараховану пеню в розмірі 100,98 грн. Відповідно до приведеного розрахунку на зворотному боці спірного рішення № 768 штрафна санкція та пеня визначені з терміну затримки сплати страхових внесків понад 90 днів за період 20.07.2007 р. до 19.10.2007 р. суми зобов'язання 1109,67 грн. (а.с.6).
Згідно статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-I страхувальники (роботодавці) зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати страхових внесків гірничими підприємствами" від 16.11.2006 року № 364-V визначено, що у 2007 року гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше як через 28 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Судом першої інстанції досліджені обставини нарахування та сплати страхових внесків позивачем до Пенсійного фонду України за період з червня до вересня 2007 р. Зокрема встановлено, що сума страхових внесків склала: за червень 2007 р. - 16560,97 грн.; за липень 2007 р. - 20431,65 грн., за серпень 2007 р. - 17415,03 грн.; за вересень 2007 р. - 17684,26 грн.
З урахуванням строків здійснення платежів позивачем, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що за вказаний період позивачем допущене порушення строків сплати частини страхових внесків за червень 2007 р. у сумі 3120,97 грн. платіжним дорученням № 124 від 31 липня 2007 р., проте, таке порушення не дає підстав для застосування штрафу у розмірі 50 % несвоєчасно сплаченого внеску, оскільки позивачем не була допущена затримка сплати внесків на період понад 90 календарних днів. Згідно розрахунку штрафу та пені, зробленого відповідачем, затримка перерахування внесків за червень 2007 р. у сумі 3120,97 грн. не була підставою для застосування штрафних санкцій у спірному рішенні, оскільки штрафні санкції застосовані за період оскільки з 20 липня 2007 р. до 19 жовтня 2007 р.
В інших досліджених періодах судом першої інстанції не встановлено порушень строків сплати внесків, оскільки з 20 липня 2007 р. до 19 жовтня 2007 р. позивач здійснював поточні платежі за липень - вересень 2007 р. із зазначенням в кожному платіжному дорученні призначення платежу, а саме, збору до Пенсійного фонду за відповідний період.
Зокрема, з досліджених судом обставин справи випливає, що страхові внески за червень 2007 р. сплачені позивачем у сумі 16560,97 грн., в тому числі:
пл. дорученням № 104 від 19.07.2007 р. на суму 9657,62 грн.;
пл. дорученням № 105 від 19.07.2007 р. на суму 629,62 грн.;
пл. дорученням № 116 від 19.07.2007 р. на суму 3152,76 грн.;
пл. дорученням № 124 від 31.07.2007 р. на суму 3120,97 грн. (а.с. 35, 36).
Зазначені внески здійснені позивачем із зазначенням в платіжних дорученнях призначення платежу - нарахування на заробітну плату за червень 2007 р.
Судова колегія не погоджується з доводами відповідача про те, що частину перерахованих у липні 2007 р. страхових внесків за червень 2007 р., слід зарахувати на погашення недоїмки за травень 2007 р. і що на недоїмку, яка виникла внаслідок такого зарахування, спірним рішенням правомірно нараховані штраф та пеня.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Водночас на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Період застосування штрафних санкцій відповідач обґрунтовує другим реченням ч. 5 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якого у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Судом першої інстанції правильно визначено, що зарахування відповідачем сплачених позивачем поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій здійснене в порушення вимог Закону №1058, що призвело до неправильного визначення суми штрафу та пені, оскільки вказана норма передбачає послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків, яка і мала місце в спірних відносинах, без порядку календарної черговості їх виникнення, як визначено у першому реченні ч.5 ст.106 зазначеного Закону.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частина 3 цієї статті передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зарахування відповідачем сплачених позивачем поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені здійснене з порушенням вимог Закону №1058, що призвело до неправильного визначення суми штрафу та пені, а також вважає в даному випадку вірним висновок суду першої інстанції про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржене, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону.
Згідно із ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на викладене, відповідач не довів правомірність прийняття спірного рішення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції спір вирішений з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 р. за позовом Державного підприємства “Шахтарськантрацит” до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку № 768 від 21.12.2007 р., залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: