15 вересня 2008 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючого судді - Березовського О.Д.,
при секретарі - Швачко О.В.,
за участю відповідача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
ОСОБА_2. 15.08.2008 року звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_1. та стягнення з останнього аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В позовній заяві позивач зазначила, що 15.10.1999 року вона вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_1.. Шлюб було зареєстровано Городнянським відділом ЗАГС, запис № 10. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає разом з позивачем.
Причиною розірвання шлюбу позивач зазначає те, що відповідач не дає їй грошей на утримання дитини, виганяє з дому.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1., витрати при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу покласти на відповідача, так як на її утриманні неповнолітня дитина. Також просить суд стягнути з ОСОБА_1. на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення донькою повноліття.
Ухвалою судді від 22 серпня 2008 року відкрито провадження у зазначеній справі.
В судове засідання позивач ОСОБА_2. не з'явилась, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду письмову заяву від 15.08.2008 року з проханням її позовну заяву про розірвання шлюбу та стягнення аліментів розглянути без неї у зв'язку зі станом здоров'я її дитини, свої позовні вимоги підтримує ( а.с. 4 ).
Відповідач в судовому засіданні пред'явлений позов визнав в повному обсязі. Згоден на розірвання шлюбу та не заперечує щодо сплати аліментів на утримання дитини в розмірі визначеному позивачем в позовній заяві. Підтвердив факт реєстрації шлюбу з позивачем 15.10.1999 року. Вказав, що від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з дружиною вони не проживають вже з кінця травня 2008 року. Дружина давно хотіла поїхати на батьківщину через що в них сталась сварка, раніше вони також сварились з дружиною. Причиною сварок зазначає те, що дружина не хотіла з ним жити, почала гуляти. На даний час з дружиною вони припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть. Вважає за неможливе подальше подружнє життя і збереження шлюбу, примирення між ними неможливе. Місце проживання дитини визначено і донька буде проживати разом з матір'ю, спору про майно немає. На даний час середній його заробіток становить 950 грн.. Стан його здоров'я задовільний. Інших дітей або непрацездатним осіб на його утриманні немає, аліментів він нікому не платить.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи і інтереси інших осіб.
Відповідно до вимог частини 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, з'ясувавши позицію позивача по суті заявлених нею позовних вимог, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, виданого 15.10.1999 року, встановлено, що шлюб між ОСОБА_1та ОСОБА_2 укладено 15 жовтня 1999 року, про що виконкомом Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області 15.10.1999 року зроблено актовий запис за № 10. Спільне прізвище подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1( а.с. 6 ).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками значаться ОСОБА_1та ОСОБА_2 (а.с. 7).
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Стаття 55 СК України передбачає, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. При цьому стаття 56 СК України визначає, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сімейні відносини подружжя припинило, спільного господарства подружжя не веде, проживають окремо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відновлювати стосунки відповідач наміру не має, відмовляється від надання строку на примирення, а тому враховуючи фактичні взаємини подружжя, наведені позивачем причини розірвання шлюбу, пояснення відповідача, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та їхньої спільної дитини, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1підлягає розірванню.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, з урахуванням матеріального становища обох сторін, відсутності у подружжя інших неповнолітніх дітей, стану здоров'я відповідача та малолітньої дитини, а також того, що відповідач не заперечує сплачувати аліменти на утримання дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 130, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 24, 55, 56, 104, 105, 110-112, 180-182 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2- задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 15 жовтня 1999 року виконкомом Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області за актовим записом № 10 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1).
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області, громадянина України, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 серпня 2008 року і до 30.12.2017 року.
Стягнення суми в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути 17 грн. державного мита з ОСОБА_1, ОСОБА_2. від витрат звільнити.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. сплаченого державного мита та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: О.Д.Березовський