Справа № 2-456
2013 рік
06 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Бугери О.В.
при секретарі - Тихенькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування позову зазначили, що між ними та відповідачем укладено кредитний договір № DNH4KP50360394 від 05.10.2005 року. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 959 гривень 38 копійок із сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.10.2006 року. Відповідач умови договору не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 12.10.2012 року складає 6411 гривень 91 копійка, яка складається з наступного - 421,48 грн. заборгованість за кредитом, 1922,37 грн. заборгованість за відсотками, 3286,54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 281,52 грн. - штраф( процентна складова).
Просили стягнути з відповідача суму заборгованості, в розмірі 6411,91 гривня, а також судові витрати в розмірі 214,60 гривень.
У судовому засідання представник позивача вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, подав суду письмові заперечення проти позову, посилався на те, що строк повернення кредиту сплив 05.10.2006 року. В розрахунку позивача зазначено сальдо 0, позивач звернувся до суду лише 28.11.2012 року, тобто зі спливом строку позовної давності, окрім того, на думку представника відповідача позивачем на власний розсуд проведено розрахунок відсотків та розмір неустойки. Відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Наполягав на застосуванні строку позовної давності до основної та додаткової вимог позивача у відповідності до ст.267 ЦК України.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено кредитний договір № DNH4KP50360394 від 05.10.2005 року. /а.с. 4/. За договором відповідач отримав у позивача грошові кошти в сумі 959 гривень 38 копійок із сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.10.2006 року.
Станом на 12.10.2012 року заборгованість за кредитом складає 6411 гривень 91 копійка, яка складається з наступного - 421,48 грн. заборгованість за кредитом, 1922,37 грн. заборгованість за відсотками, 3286,54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 281,52 грн. - штраф( процентна складова), як вбачається з наданого суду розрахунку /а.с.3/.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (чч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).
Як вбачається із змісту кредитного договору кінцевим терміном повернення є 05.10.2006 року, тобто початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, а саме починаючи з 05.10.2006 року розпочався перебіг позовної давності. Суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що ними було визначено строк позовної давності в договорі відмінний ніж передбачено законом та на це вони мали право. Але навіть в даному випадку, сплив встановлений сторонами на умовах договору строк, а саме 5 років, позовна заява була подана до суду 30 листопада 2012 року. З боку сторони відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, а з боку позивача будь-яких клопотання про його поновлення не заявлялось, причин поважності його пропуску не наводилось.
Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском строк позовної давності. Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 256, 261, 525, 526, 530, 536, 610, 623, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий : суддя О.В. Бугера