Справа № 199/406/13- ц
(2/199/1204/13)
Іменем України
13 березня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
за участю секретаря Голубніченко В.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, -
У грудні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 13 вересня 2002 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі під № 1986. Але позивачка вказує на те що між сторонами фактично був укладений не договір дарування, а договір купівлі-продажу зазначеної квартири за взаємною домовленістю сторін, відповідно до якої відповідачі протягом десяти років з дня укладення договору дарування від 13.09.2002 повинні були придбати для позивача інше рівноцінне житло. Оскільки відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивачки та на початку 2000 року опинився у скрутному матеріальному становищі та залишився без власного житла, позивач змушена була з метою забезпечити належні житлові умови для її родини укласти спірний договір з відповідачами. Таким чином позивач просить суд визнати недійсним договір дарування укладений між нею та відповідачами 13 вересня 2002 року.
У судовому засіданні позивач надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягала.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, пояснивши, що у нього з сестрою ОСОБА_1 при оформленні договору дарування була домовленість про те, що протягом 10 років вони куплять їй квартиру, тому він свою ? частку спірної квартири добровільно віддає сестрі - позивачці по справі ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки договір дарування ОСОБА_1 оформляла добровільно, ніяких домовленостей про купівлю-продаж житла для ОСОБА_1 не існувало.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 243 ЦК УРСР, чинного на час укладення оспорювання договору, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Статтею 58 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, що 13 вересня 2002 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі під № 1986. Майно - квартира АДРЕСА_1 передана в дар ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та до тепер знаходиться у їх власності та користуванні.
В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 визнано позов в частині ? частини спірної квартири. Разом з тим, суд не може погодитися з визнанням відповідачем ОСОБА_2 позову, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що між сторонами дійсно існувала домовленість про купівлю їй житла взамін подарованого.
Суд також не може погодитися із доводами позивача ОСОБА_1 про те, що на меті малося укладання угоди купівлі-продажу, а не дарування, оскільки доказів цим обставинам суду не надано, тоді як відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України обов'язок доведення цих обставин покладено саме на позивача.
Розглядаючи справу, суд зважує на те, що між сторонами укладено договір дарування, який відповідав волевиявленню сторін, квартира АДРЕСА_1 передана в дар ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, оскільки за вимогами ст.71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних відносин, визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За таких обставин, позивачу ОСОБА_1 слід відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести на позивача.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 18 березня 2013 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.
Суддя О.Б.Подорець