"26" лютого 2013 р. Справа № 5023/4614/12
Колегія суддів у складі:головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Новиковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Тлепов І.Є. за дорученням б/н від 28.12.2012 року
відповідача - Шилов В.І. за дорученням б/н від 21.02.2013 року, Шевирьов С.В. за дорученням б/н від 12.01.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 310Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року у справі
за позовом Військової частини А-4104, м. Чугуїв Харківської області
до Приватного підприємства "Явірське", с. Явірське Балаклійського району Харківської області
про розірвання договору та додаткових угод
Військова частина А-4104 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсними Договір від 24 березня 2009 року та додаткові угоди від 08 листопада 2010 року, від 30 березня 2011 року, від 04 жовтня 2011 року, які укладені між В/ч А-4104 та ПП "Явірське". Розірвати вищезазначений договір та додаткові угоди до нього (т.1 а.с.4-7).
01 листопада 2012 року позивач подав через канцелярію суду уточнення позовних вимог, в якій просить розірвати Договір від 24 березня 2009 року та додаткові угоди до нього від 08 листопада 2010 року, від 30 березня 2011 року, від 04 жовтня 2011 року, які укладені між В/ч А-4104 та ПП "Явірське" (т.1 а.с.82-85).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року подані позивачем уточнення до позовної заяви прийняті до розгляду (т.1 а.с.43-45).
05 грудня 2012 року позивач подав через канцелярію суду уточнення до позовної заяви, в якій просить розірвати Договір від 24 березня 2009 року та додаткові угоди до нього (т.1 а.с.82-85).
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року (суддя Буракова А.М.) позов задоволено. Розірвано Договір на використання земель оборони від 24.03.2009 року укладений між Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв та Приватним підприємством "Явірське". Розірвано Додаткову угоду від 08.11.2010 року до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, Додаткову угоду від 30.03.2011 року до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, Додаткову угоду від 04.10.2011 року до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, укладені між Військовою частиною А-4104 та ПП "Явірське". Стягнуто з ПП "Явірське" на користь Військової частини А-4104 судовий збір в розмірі 1073,00 грн. (т.1 а.с.107-111).
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує на те, що спірний Договір по суті є договором про спільну діяльність, а не договором оренди землі. На момент укладення спірного договору та додаткових угод до нього сторони мали повний обсяг прав і обов'язків та дотримались всіх вимог господарського і цивільного законодавства. Також зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись в оскаржуваному рішенні на ст. 291 Господарського кодексу як на правову підставу регулювання спору, не звернув уваги на вичерпний перелік підстав, при яких таке розірвання є законним та обґрунтованим. Вказаний договір виконувався відповідачем своєчасно, без порушень його умов.
У відзиві на апеляційну скаргу, підписаному командиром Військової частини А-4104 та у судовому засіданні уповноважений представник позивача зазначив, що спірний договір та додаткові угоди до нього укладені відповідно до вимог ст. 179-181, 184, 186, 193 Господарського кодексу України та вимог ст.ст. 1130-1131 Цивільного кодексу України. Сторони сумлінно виконують умови договору про спільну діяльність, яким передбачена сумісна діяльність з обробки землі з залученням технічних можливостей та матеріальних засобів ПП «Явірське». Заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, що підтверджується: актами виконаних робіт та актами звірки розрахунків. Єдиною підставою звернення в/ч А4104 з позовною заявою був лист та телеграма командування Повітряних Сил України пропозицією щодо проведення робіт по розірванню договорів. Наказ Міністерством оборони України про припинені господарської діяльності в/ч А4104 та розірвання договорів з суб'єктаїу господарювання не видавався. Вказує на те, що дострокове розірвання договору позбавить в/ч А4104 додаткових джерел фінансування та спричинить збитки, пов'язані з втратою врожаю відповідача, що може спровокувати відповідача в майбутньому звернутися до суду з позовом про стягнення збитків.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що Військова частина А4104 зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності - відповідно свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України № 118 від 06.02.2003 року, але дане свідоцтво змінено (№ 118 від 08.11.2011 року) на підставі змін до вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України та даного виду діяльності на підставі якого укладався вищевказаний договір - не існує. и може бути розірваний за згодою сторін. Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що можлива зміни або розірвання договору за рішенням суду. 19 березня 2012 року першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України та 29 березня 2012 року заступником командувача Повітряних Сил України на адресу позивача направлений лист (телеграма) з вимогою: зупинити укладання з різними суб'єктами господарювання договорів щодо вирощування сільськогосподарських культур на землях полігонів; розпочати процедуру розірвання укладених договорів відповідно до чинного законодавства. На підставі цього, 02 квітня 2012 року за вих.№/9/18/276, 14 вересня 2012 року за вих.№/9//18/848 позивачем направлено листа до ПП "Явірське" з пропозицією щодо розірвання договору. 03 жовтня 2012 року за вих.№8 ПП "Явірське" направлена відповідь позивачу стосовно того, що відповідач не погодився з вищевказаною пропозицією, мотивуючи тим, що ним в повному обсязі виконуються умови договору та підстав щодо його розірвання не має. Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. На підставі наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 24 березня 2009 року між Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв (замовник) та Приватним підприємства "Явірське" (виконавець) укладений Договір на використання земель оборони (т.1 а.с.10-16).
Відповідно до п.1.1. Договору виконавець використовує виділений замовником земельну ділянку площею 191 га, проводить його обробку та вирощування на ньому сільськогосподарських культур.
Згідно з п. 2.1 Договору, замовник зобов'язується надати виконавцю доступ до ділянок землі авіаційного полігону (попередньо очищену від вибухонебезпечних об'єктів) для проведення сільськогосподарських робіт.
У п.2.1.9 Договору зазначено, що замовник має право призупинити роботи, які веде виконавець на земельній ділянці з порушенням умов даного договору.
Відповідно до п.2.2.1 Договору виконавець зобов'язується самостійно проводити обробку земель, посів та збирання зернових, олійних і кормових культур на виділених позивачем земельних ділянках.
Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що збирання врожаю проводиться в присутності представників обох сторін. За підсумками збирання врожаю складається відповідний акт збирання врожаю, який підписується представниками обох сторін. Якщо збирання врожаю розпочато виконавцем самовільно без представників заказників, у таких випадках врожайність визначається за даними Зміївського району сільгоспуправління. Грошові кошти, отримані від реалізації зібраної сільгосппродукції після вирахування витрат (очистка урожаю, сушка), розподіляються наступним чином: замовнику перераховуються 10 %, виконавцю залишається 90 %, однак, в будь-якому випадку замовник отримує, не менше 1,5 % від грошової оцінки землі, на якій вирощується сільгосппродукція, тобто не менше 30074,86 грн. за рік.
У п. 3.4 Договору зазначено, що розрахунок між сторонами проводиться в два етапи: 30 % грошової суми перераховується до 31 жовтня, а 70 % до 20 грудня поточного року. Оплата згідно Договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника.
Відповідно до п.4.1. Договору виконавець та замовник несуть відповідальність за виконання прийнятих на себе обов'язків у повному обсязі. За порушення своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність у відповідності до Договору та норм діючого законодавства.
У п.7.2 Договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30 листопада 2011 року. У разі його пролонгації Договір повинен бути перереєстрований в установленому порядку у військовій частині А4104.
08 листопада 2010 року між Військовою частиною А-4104 м. Чугуїв (замовник) та Приватним підприємства "Явірське" (виконавець) укладено Додаткову угоду до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, якою внесли зміни до п. 7.2 Договору та виклали його в наступній редакції: «Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30 листопада 2013 року. У разі його пролонгації Договір повинен бути перереєстрований в установленому порядку у військовій частині А4104» (т.1 а.с.17).
30 березня 2011 року Військова частина А-4104 м. Чугуїв (замовник) та Приватне підприємство "Явірське" (виконавець) підписали Додаткову угоду до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, якою внесли зміни до п. 1.1 Договору та виклали його в наступній редакції: «Виконавець використовує виділений замовником земельну ділянку площею 269,0 га, проводить його обробку та вирощування на ньому сільськогосподарських культур» (т.1 а.с.18).
З матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2011 року Військова частина А-4104 м. Чугуїв (замовник) та Приватне підприємство "Явірське" (виконавець) підписали Додаткову угоду до Договору на використання земель оборони від 24.03.2009 року, якою внесли зміни до п. 1.1 Договору та виклали його в наступній редакції: «Виконавець використовує виділений замовником земельну ділянку площею 469 га, проводить його обробку та вирощування на ньому сільськогосподарських культур» (т.1 а.с.19).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірним Договором на використання земель оборони від 24 березня 2009 року та додатковими угодами до нього передбачена сумісна діяльність з обробки землі з залученням технічних можливостей та матеріальних засобів Приватного підприємства "Явірське".
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону; спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
У ст. 1131 Цивільного кодексу України зазначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (Далі військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.
Господарська діяльність у Збройних Силах України ведеться з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" відносини, пов'язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. З Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
У п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладання спірного договору) зазначено, що земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
Так, згідно Постанови Кабінету міністрів України № 1171 від 25.07.2000 р. "Про затвердження порядку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил", вирощування зернових та технічних культур знаходиться під № 1 в Переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил.
Зі Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України № 118 від 06.02.2003 року, виданого Головним фінансово-економічним управлінням Міністерства оборони України, вбачається, що Військова частина А-4104 зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності, якому дозволені декілька видів господарської діяльності, в тому числі виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, здавання під найм земельних ділянок тощо (т. 2 а.с. 7).
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що Договір від 24 березня 2009 року та додаткові угоди від 08 листопада 2010 року, від 30 березня 2011 року, від 04 жовтня 2011 року, які укладені між В/ч А-4104 та ПП "Явірське" укладений з додержанням норм чинного законодавства.
З уточненої позовної заяви вбачається, що позивач просить розірвати вказаний договір та додаткові угоди до нього посилаючись на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органом місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. 19.03.2012 року першим заступником Генерального штабу Збройних Сил України та 29.03.2012 року заступником Командувача Повітряних Сил України на адресу позивача направлені телеграми з вказівкою розірвати укладені Договори.
На виконання вказаних телеграм, 02.04.2012 року та 14.09.2012 року позивачем направлено на адресу відповідача листи з пропозицією розірвання договору, на яку відповідач не погодився (т.1 а.с.20,21).
За таких обставин, позивач з посиланням на п.4 ст. 188 Господарського кодексу України у зв'язку з недосягненням згоди сторін щодо зміни (розірвання) договору, звернувся до господарського суду з вказаним позовом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звертаючись з позовною вимогою про розірвання договору, позивач повинен довести наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання спірного договору.
У ст. 188 ГК України зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі недосягнення згоди щодо зміни (розірвання) договору чи неодержання відповіді в установлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, допускається зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин за згодою сторін, або за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон допускає розірвання укладеного договору лише за згодою сторін або у випадку істотного порушення умов договору винною стороною, що завдало істотної шкоди другій стороні.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарську діяльність військової частини може бути обмежено або припинено за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що єдиною підставою звернення в/ч А4104 з позовною заявою був лист та телеграма командування Повітряних Сил України пропозицією щодо проведення робіт по розірванню договорів. Міністерством оборони України наказ про припинення господарської діяльності військової частини А-4104 не видавався. Земельна ділянка із власності держави та постійного користування в/ч А4104 не виходила. Земля в оренду і передавалась. Зміни цільового призначення земельної ділянки, як складової земель оборони, не здійснювалось. Військова частина отримала додаткові кошти на підтримку у належному стані земель військово полігону, укріплення матеріально-технічної бази і на даний час відсутня необхідність для розірвання вказаного договору та додаткових угод до нього.
Також у судовому засіданні представники сторін вказують на те, що під час дії вище зазначеного договору відповідач добросовісно й належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, своєчасно й в повному обсязі розраховувався із позивачем, про що свідчать акти звірок за 2009 - 2011 роки (т.1 а.с.144-149). Претензій щодо виконання умов Договору від позивача до відповідача не надходило.
З висновку аудиторського звіту територіального Північно-східного контрольно-ревізійного управляння контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України №234/1/31/60 від 26.03.2012 року вбачається, що авіаційний полігон в/ч А4104 розташований у с. Благодатне Зміївського р-ну Харківської обл. користується земельною ділянкою загальною площею 3069,2га, згідно дер.жавного акту на право постійного користування землею. За використання земельної ділянки в/ч А4104 отримало грошові кошти. Зазначені кошти використовувались згідно кошторисних призначень фінансового управлінь Повітряних Сил Збройних Сил України. Заборгованість за договорами відсутня. Незаконного використання земель полігону та порушень фінансово-господарської діяльності не встановлено. Система внутрішнього контролю в/ч А 4104 щодо повноти та ефективності використання земельних ділянок полігону оцінюється позитивно (т.2 а.с.98-106).
З Акту ревізії фінансово-господарської діяльності в в/ч А 4104 за період з 01.10.2007 року по 29.02.2012 року №770-20/069, складеного Чугуївською міжрайонною державною фінансовою інспекцією, вбачається, що за використання земель в/ч А4104 отримано грошові кошти. Ревізією використання надходжень за визначеними напрямками порушень не встановлено (т.2 а.с.38-40).
В Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області від 26.11.2008р., вказано, що в/ч А 4104 використовує земельну ділянку військового полігону на території Комсомольської селищної ради площею 3069,2га земель Міністерства оборони України. Порушень земельного законодавства не виявлено (т.2 а.с.27).
З Висновку Національного університету «Юридична академія ім. Я. Мудрого від 30.06.2012 р. №125-0101-1178 вбачається, що тимчасове використання земель наданих військовим полігонам для сільськогосподарських потреб, передбачених Законом України «Про використання земель оборони», є легітимним і не може вважатися нецільовим (т.2 а.с.42-46).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач, звертаючись з вимогою про розірвання Договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього взагалі не навів правових підстав, передбачених діючими Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, для розірвання спірного договору.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарський суд задовольнив позовні вимоги посилаючись на ст. 651 Цивільного кодексу України, не звернув уваги на вичерпний перелік підстав, при яких таке розірвання є законним і обґрунтованим.
Крім того, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково посилається на норми ст.ст. 283 -291 Господарського кодексу як на правову підставу регулювання спору, оскільки між сторонами не виникали орендні правовідносини, а укладений Договір про спільну діяльність.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість дострокового розірвання Договору на спільну діяльність, у зв'язку з чим позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві та не підлягають задоволенню.
За таких оставин, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року у справі № 5023/4614/12 скасувати та прийняти в нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повна постанова складена 04.03.2013 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.