13 березня 2013 року 810/399/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Петренко С.В,
від відповідача - Падун Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршинторг»
до Київської обласної митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови у митному оформленні товару і стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укршинторг» з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправним і скасування рішення від 03.01.2013 № 125110007/2013/910001/2, картки відмови у митному оформленні товару і стягнення переплати податку на додану вартість і мита у сумі 47574,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач не погодившись із визначеною підприємством митною вартістю імпортованих товарів за ціною зовнішньоекономічного контракту, необґрунтовано прийняв оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом і картку відмови в прийнятті митної декларації і митному оформленні випуску чи пропуску товарів, оскільки позивачем були надані усі необхідні документи для проведення митного оформлення товару за митною вартістю, визначеною договором, що підтверджується даними інвойсу, калькуляції вартості, прайс-листом виробника.
Крім того, позивач зазначив, що задекларована митна вартість товару, яку ввозило підприємство підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник Київської обласної митниці проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також зазначив, що митним органом під час оформлення вантажу позивача було проаналізовано дані Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, відповідно до якої встановлено, що ціни митного оформлення товару, який ввозив позивач більше ніж заявлена митна вартість.
У зв'язку з цим, відповідачем проведено консультації з декларантом відносно митної вартості товару і запропоновано надати додаткові документи. Проте, позивач вказані документ не надав і погодився з митною вартістю товару, яку визначив митний орган відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.
Відносно посилання позивача на висновок Київської торгово-промислової палати, відповідач пояснив, що вказаний висновок не був наданий позивачем під час митного оформлення, а тому не може бути прийнятий до уваги.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, у грудні 2013 року між позивачем і ОСОБА_3 Німеччина укладено контракт від 12.12.2012 № AB-UST\2012-1212, предметом якого є поставка нових і відновлених автомобільних шин. Згідно пункту 2 даного контракту, загальна сума становить 100000,00 Євро.
26.12.2012 на виконання умов вказаного контракту до митного оформлення згідно митної декларації від 26.12.2012 № 125110007/2012/966553 позивачем заявлений в режимі імпорт - 40 товар «шини пневматичні гумові, відновленні для вантажних автомобілів» 385/85 R 22,5 WSS KK2A runderneuert (відновлена) у кількості 220 штук.
При цьому, позивач надав документи, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення, перелік яких зазначений в графі 44 митної декларації. Документи для здійснення митного оформлення подавались особою, уповноваженою на декларування ОСОБА_4
Під час судового розгляду представник відповідача пояснив, що у ході перевірки правильності заявленої митної вартості згідно вантажної митної декларації № 125110007/2012/966553 від 26.12.2012 спрацювала Автоматизована система аналізу і управління ризиками (АС АУР) за кодами форм митного контролю « 105-2», що передбачає необхідність перевірити достовірність складових митної вартості товарів, можливе заниження митної вартості товару, необхідність здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних і подібних товарів.
У зв'язку з цим, Київською обласною митницею було проаналізована інформацію, яка містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за ВМД №125110007/2012/966553 від 26.12.2012, а також цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення
За результатами даного аналізу та здійсненого контролю було встановлено наступне, що митна вартість товарів заявлена позивачем значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач, більше заявленої.
У зв'язку з цим, посадовою особою митного органу запропоновано надати документи, що необхідні для підтвердження митної вартості товару.
У зв'язку з цим, посадовою особою митного органу на зворотному боці декларації митної вартості від 26.12.2012 № 125110007/2012/966553 зроблено запис про надання декларантом6
1) прайс-листів фірми виробника товару;
2) копії митної декларації країни відправлення;
3) виписки з бухгалтерської документації;
4) висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
5) інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Уповноважена особа позивача на декларування товару ознайомилась зі списком витребуваних документів, про що поставила свій підпис і дату - 26.12.2012.
03.01.2013 уповноважена особа позивача на зворотному боці декларації митної вартості здійснила запис про неможливість надання додаткових документів і погодилась з митною оцінкою.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.01.2013 № 125110007/2013/910001/2 з визначенням митної вартості товару за шостим (резервним) методом у розмірі 222,9535 Євро за 1 шт., що становить загалом 49049,78 Євро.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Із аналізу наведених норм вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки і контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, до повноважень митних органів належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості і обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів згідно зі статями 59 та 60 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 59, 60 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки. Статтею 61 Митного кодексу України передбачено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Згідно зі статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Як було зазначено судом, позивачем під час митного оформлення і декларування митної вартості товару надано відповідачу відповідні документи для митного оформлення товару, проте, оскільки дані вказаних документів викликали сумнів у митного органу, відповідач розпочав процедуру консультацій, запропонувавши декларанту надати додаткові документи.
Так, відповідно до наданої представником відповідача копії декларації митної вартості від 26.12.2012 № 125110007/2012/966553 уповноважена особа позивача на декларування товару ОСОБА_4 зазначила «Ознайомлена, Надати додаткові документи згодна, ОСОБА_4» і поставила підпис, дату.
У подальшому, 03.01.2013 декларантом здійснено запис: «На даний момент надати весь перелік вищезазначених документів не має можливості. Просимо прийняти рішення без урахування термінів ст.53 МКУ» 3 митною оцінкою згодна» ОСОБА_4 03.01.2013.
При цьому, згідно з поясненнями представника відповідача, на вимогу митниці підприємством не було подано витребувані документи.
Таким чином, позивач не надав відповідачеві усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за основним методом, у зв'язку з чим, наявна у митного органу інформація була недостатньою для підтвердження вартості товару за ціною договору.
Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Як вбачається зі спірного рішення, відповідач зазначив причини неможливості застосування інших методів визначення вартості товару, передбачених Митним кодексом України, а саме - метод 1 - не застосується тому, що декларантом не подано в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, методи за ціною договору щодо ідентичних товарів і за ціною щодо подібних товарів 9аналогічних) не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог статтей 59 - 60 Митного кодексу України, метод и згідно зі статями 62 і623 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами.
Відносно посилання позивач на висновок Київської торгово-промислової палати від 28.12.2012 № ЦК - 138, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Розглянувши вказаний висновок, суд не приймає його до уваги, оскільки під час митного оформлення товару 26.12.2012 він не був наданий позивачем митному органу, а також вказаний висновок не був наданий відповідачу і під час проведення консультацій.
При цьому, відповідно до статті 11 Закону України від 02.12.1997 № 671\97 - ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право: проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Однак ця вартість не є митною вартістю.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач визначаючи митну вартість заявленого позивачем товару за шостим (резервним) методом діяв правомірно, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, та підтверджують ціну товару за договором.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.