Справа № 0511/4503/2012
Номер провадження 2/224/170/2013
07 березня 2013 року Дебальцевський міський суд в складі:
головуючого: судді Афанасьєвої Ю.О.
при секретарі: Турченковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втративши право на користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 10.12.2012 року звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить визнати його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на наступні обставини.
З 2008 року вона мешкає в квартирі АДРЕСА_1. Позивачка спільно з покійним чоловіком ОСОБА_3 є власниками квартири по Ѕ частки кожен. В цьому ж році в дану квартиру позивачка зареєструвала сина ОСОБА_2 З моменту реєстрації відповідач у спірному приміщенні не мешкав та не користувався їм.
На даний час відповідач ОСОБА_3 знаходиться в Росії та повертатися не збирається.
Позивачка в судове засідання не з»явилась, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність, вказавши, що позовні вимоги підтримує, просила позов задовольнити, та додавши, що ОСОБА_2 не мешкає за вказаною адресою з червня-липня 2010 року.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає можливим, згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що на підставі договору міни квартири від 27.02.2008 року, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону N475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Такий захист прав може бути здійснено способами передбаченими ст.16 ЦК України.
Згідно з довідкою про склад сім»ї Комунального підприємства «Веста» за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований син ОСОБА_1, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до відомостей наданих Завідуючомим Дебальцевського міського сектору ГУ ДМС України в Донецькій області (а.с.10), в вказаній квартирі зареєстрован ОСОБА_2.
Як вбачається зі змісту заяви позивачки її син ОСОБА_2 не мешкає за адресою АДРЕСА_1 з червня-липня 2010 року.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім*ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
При цьому ОСОБА_2, відповідно до даних УІАЗ ГУ МВС України в Донецькій області, 12.11.2011 року звільнився з місць позбавлення волі, та більш до кримінальної відповідальності не притягувався, на теперішній час засудженим не значиться та у розшуку не перебуває (а.с.29), за даними відділу РАЦСу Дебальцевського міського управління юстиції актовий запис про його смерть не реєструвався (а.с.31) та за даними Дебальцевського МВ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_2 в період з 2008 року по теперішній час з заявами про усунення перешкод в проживанні в квартирі АДРЕСА_1 не звертався (а.с.17).
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки, ОСОБА_1 мешкає разом з онучкою та правнучкою більше п'яти років, за цей час ОСОБА_2 вона не бачила, оскільки він поїхав до Росії.
Аналогічні пояснення надала в судовому засіданні й свідок ОСОБА_5
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованим в будинку позивачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та не мешкає в ньому більше двох років, суд вважає, що вимоги позивачки про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом, а саме квартирою АДРЕСА_2 підлягають задоволенню.
Так, в силу ст.88 ЦПК України з відповідча на користь позивача підлягає стягненню сплачена останнім сума судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.
На підставі ст.ст. 317, 319, 391, ч.2 ст.405 ЦК України, та керуючись ст.ст.213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втративши право на користування житловим приміщенням - задовольнити .
Визнати ОСОБА_2 таким, який втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Дебальцевським міським судом за письмовою заявою відповідача про перегляд такого рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Дебальцевського
міського суду Ю.О. Афанасьєва