Справа № 1111/9393/12
4-с/1111/56/12
"19" березня 2013 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого Льон С.М.
при секретарі Гуменюк С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді скаргу ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012року та накладення арешту та оголошення заборони його відчуження від 23.10.2012року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012року /ВП №34778686/ та постанову про арешт всього рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.10.2012року, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства України. Вказав, що 23.08.2011року Ленінським районним судом м. Кіровограда по справі №2-205/11 було винесено рішення, яким з нього та ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу майна від 29.03.2007року №11129149000 в сумі 4964.44 дол. США 21.12.201року апеляційним судом Кіровоградської області рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості солідарно скасовано. В задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовлено. В свою чергу 23.10.2012року державним виконавцем Донченко М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника і оголошено заборону на його відчуження. Звернення стягнення на все належне йому нерухоме майно не може бути здійснене, так як заставою по вищевказаному кредитному договору виступає лише належний йому транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам до виконавчого документа, а саме постанова не завірена відповідною печаткою, внаслідок чого державним виконавцем порушено ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повинен бути підписаний повноважною особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. За наведених обставин просить скасувати вказані постанови.
Скаржник в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, посилаючись на обставини викладені в останній.
Державний виконавець до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник КФ ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України» в судовому засіданні пояснив, що філія не є юридичною особою. Крім того, жодних прав скаржника ними не порушено.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи за скаргою, суд вважає, що вимоги скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
В судовому засіданні встановлено, що скаржником ставляться вимоги про скасування постанов державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 23.10.2012року про відкриття виконавчого провадження, так як не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, даною статтею Закону визначено вимоги до виконавчого документа, яким не є оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012року. Інших підстав незаконності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 не вказано, а судом не встановлено.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження», визначає порядок та черговість звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Скаржник в заяві та в судовому засіданні не надав доказів, при цьому й не посилався на наявність у нього коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем відповідно до ст. 57 вищевказаного Закону правомірно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.10.2012року в межах суми звернення стягнення.
З приводу вказівки скаржником суб'єктом оскарження Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України» суд зазначає, що філія не є юридичною особою, даною права ОСОБА_1 не порушено, в розумінні положень ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 95 ЦПК України, взагалі не може бути суб'єктом оскарження за даною скаргою.
Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 383-389 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012року та накладення арешту та оголошення заборони його відчуження від 23.10.2012року в повному об'ємі.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Льон