29 листопада 2006 р. № 28-15/20-06-551
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів :Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
та касаційне поданняІзмаїльської митниці
Заступника прокурора Одеської області
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року
у справі№28-15/20-06-551 господарського суду Одеської області
за позовомВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна
до1) Ізмаїльської митниці
2) Придунайської митниці
3) Відділення державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської області
за участюпрокуратури Одеської області
простягнення 51269,41грн.,
за участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1. -за довіреністю від 14.09.2006р.
відповідачів: 1) не з'явились
2) не з'явились
3) не з'явились
прокуратури: Прасов О.О. -прокурор відділу ГПУ (посвідчення від 25.09.2006р. №112)
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю; стягнуто з Придунайської митниці на користь ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна збитки в сумі 51269,41грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 512,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. (судді Гладишева Т.Я. -головуючий, Савицька Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. змінено і викладено п.2 резолютивної частини в іншій редакції та доповнено пунктами 3, 4 в редакції: “2.Стягнути з державного бюджету України в особі Відділення державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської області на користь ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна спричинені збитки в сумі 51269,41грн. 3. Стягнути з Придунайської митниці на користь ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна витрати по сплаті державного мита в сумі 512,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. 4. Ізмаїльську митницю від відповідальності звільнити». В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2006р. залишено без змін.
В касаційній скарзі Ізмаїльська митниця просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення збитків та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В касаційному поданні Заступник прокурора Одеської області просить рішення та постанову скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові з огляду на неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача та прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що в протоколі про порушення митних правил №382/50600/2004, складеному 03.09.2004р. інспектором Придунайської митниці, зазначено, що до графи 31 вантажної митної декларації №112030000/4/021373 внесені дані про марку сталі, які не відповідають даним, вказаним на бірках заводу виробника та у сертифікаті якості №155189 ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна. Враховуючи викладене, митний орган дійшов висновку про наявність в діях декларанту зазначеної партії товару Тайвоненої Л.М. ознак порушення митних правил, передбачених ст.340 Митного кодексу України -незаявлення за встановленою формою точних відомостей про товар, що переміщується через митний кордон України.
На підставі ст.377 Митного кодексу України вантаж, що переміщувався через митний кордон України за ВМД № 112030000/4/021373, було вилучено та передано Придунайській митниці для зберігання. Позивач, на підставі рахунку Придунайської митниці від 17.11.2004р. №2, платіжним дорученням №27876 від 19.11.2004р. перерахував 51269,41грн. митного збору за зберігання товарів.
Стягуючи спірну суму в розмірі 51269,41грн., суди виходили з того, що постановою голови апеляційного суду Одеської області від 23.11.2004р. по справі № 33-400 постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.10.2004р. відносно ОСОБА_2 скасовано, а справу провадженням припинено. Зобов'язано Придунайську митницю повернути ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна вантаж -прутки з легованої сталі вагою 48200кг вартістю 146483,87грн.
Також суди попередніх інстанцій прийняли до уваги постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. по справі № 19-27/151-05-4182, в якій брали участь ті ж сторони. Так, ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням підстав заявленого позову, в яких, керуючись ст. ст. 86, 87 Митного кодексу (в редакції 1991 р.). ст. ст. 384, 385, 392 Митного кодексу України, просив суд повернути (стягнути) з Державного бюджету України надмірно сплачений митний збір в сумі 51269,41грн. відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу, оскільки підстава, за якої кошти було перераховано, відпала. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. у позові ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна відмовлено виходячи з того, що посилання позивача на ст. ст. 384, 385 МК України як на підставу повернення коштів є необґрунтованим, оскільки вказані норми стосуються витрат, що поніс митний орган на провадження справи, а сплачений митний збір за зберігання товару не є витратами митного органу у справі про порушення митних правил. В даній постанові зазначено, що за правовою природою витрати позивача по сплаті митного збору в сумі 51269,41грн. є збитками підприємства, вимога про відшкодування яких може бути заявлена позивачем в окремому позовному провадженні.
Визнавши факт вчинення митним органом Придунайською митницею неправомірних дій щодо безпідставного вилучення прутків із легованої сталі на підставі протоколу про порушення митних правил №382/50600/2004 від 03.09.2004р. встановленим постановою голови апеляційного суду Одеської області від 23.11.2004р. по справі №33-400, яка, на думку судів попередніх інстанцій, має преюдиціальну силу при розгляді справи відповідно до ст.35 ГПК України, стягнули на користь позивача спірну суму на підставі ст.ст.1166, 1173 ЦК України.
При цьому суд апеляційної інстанції, застосувавши приписи ч.3 та 4 ст.50 Бюджетного кодексу України, стягнув спричинені позивачу неправомірними діями Придунайської митниці збитки в сумі 51269,41грн. на користь позивача з Державного бюджету України в особі Відділення державного казначейства в Ізмаїльському районі Одеської області.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
Позовні вимоги про стягнення збитків заявлені на підставі ст.ст.22, 440, 1166, 1173 ЦК України, ст.56 Конституції України.
Стаття 56 Конституції України встановлює право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування (посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень - стаття 1174 Цивільного кодексу України), відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
При цьому, необхідно мати на увазі, що встановлена відповідальність за шкоду, завдану органом виконавчої влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування (або їх службовою чи посадовою особою) за приписами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від вини цих органів (або їх службової чи посадової особи).
Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.
Отже, зокрема, предметом доказування у даній справі є належним чином доведений факт незаконності дій органу державної влади чи її посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди. Причому неправомірність дій (бездіяльності) службової особи має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків.
Суди, покладаючи в основу своїх рішень постанову голови апеляційного суду Одеської області від 23.11.2004р. по справі № 33-400, якою скасовано постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.10.2004р. відносно ОСОБА_2, не врахували предмет спору у справі №33-400 та не дали правову оцінку вказаній постанові щодо її відповідності вимогам ст.35 ГПК України, зокрема, чи мають обставини, встановлені у постанові, прийнятій за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_2., преюдиціальне значення.
Вирішуючи спір, ні місцевий, ні апеляційний господарські суди не дослідили та не дали оцінки рахунку Придунайської митниці від 17.11.2004р. №2, на підставі якої позивач сплатив митний збір у спірній сумі (а.с.15), а тому залишилось не встановленим, за зберігання якої саме партії товару підлягає до сплати митний збір за даним рахунком.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Ізмаїльської митниці та касаційне подання Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2006 року у справі №28-15/20-06-551 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький