11.12.06р.
Справа № 30/355-06
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Чемпіонер», (м. Дніпропетровськ)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ігротех", (м. Київ)
про визнання недійсними пунктів 6.2 та 8.3 договору №5 від 21.06.2005 року та договору №6 від 23.06.2005 року
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар: Воршило О.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Половко О.М., довіреність від 01.11.2006 року
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Чемпіонер», (м. Дніпропетровськ) звернувся з позовом до суду, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.12.2006 року просить визнати недійсними пункти 6.2 та 8.3 договору №5 від 21.06.2005 року та договору №6 від 23.06.2005 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігротех", (м. Київ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2005 року директор ТОВ ІІ «Чемпіонер» Латуха О.А. від імені товариства уклав декілька договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги, у тому числі договори №5,6 від 21.06.2005 року та від 23.06.2005 року. Ці договори директор уклав з перевищенням своїх службових повноважень, без згоди учасників товариства, з метою нанести матеріальну шкоду. Позивач вважає пункт 6.2 договорів №5,6 від 21.06.2005 року та від 23.06.2005 року таким, що суперечить приписам статті 188 Господарського кодексу України, оскільки обмеження права одній із сторін по договору звернутися до другої сторони з пропозицією про розірвання договору -протизаконне.
Умова договору, викладена в пункті 8.3 договору має бути визнана недійсною, як така, що порушує права та інтереси товариства, згідно ч.2 ст.207 Господарського кодексу України ця умова є нікчемною.
Відповідач проти позову заперечує, просить в позові відмовити. Відповідач зазначає, що вимоги по визнанню вищевказаних договорів вже були предметом розгляду в суді (справа №31/409). Рішеннями у цій справі було підтверджено законність дій директора Латухи О.А., як посадової особи при укладенні договорів поворотної фінансової допомоги. Відповідно до статті 1052 Цивільного кодексу України позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики, якщо інше не встановлено договором. Відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій визначено відповідно до умов закону.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 16.11.2006 року на 05.12.2006 року. У справі оголошувалась перерва на 11.12.2006 року.
Клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу учасниками судового процесу при розгляді справи не заявлялось.
У судовому засіданні за погодженням представника відповідача оголошені вступна та резолютивна частина рішення суду (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).
Вислухавши доводи представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
21.06.2005 року між позикодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Чемпіонер», (м. Дніпропетровськ) та позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ігротех», (м. Київ) укладено договір №5 поворотної фінансової допомоги, згідно якого останній отримав від позивача поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову позику) у розмірі 100 000,00грн. строком до 21.06.2008 року (п.1.1,п.3.1., п.5.1 договору).
Згідно договору поворотної фінансової допомоги №6 від 23.06.2005 року, укладеного між позивачем та відповідачем, останнім отримана поворотна фінансова допомога (безвідсоткова позика) у розмірі 60 000,00грн. строком до 23.06.2008 року (п.1.1, п.3.1, п.5.1 договору).
Умовами пункту 6.2 зазначених договорів передбачено, що кредитор (позивач) не вправі вимагати повернення позики достроково. А згідно пункту 8.3 цих договорів, якщо кредитор вимагає дострокового повернення позики, то він зобов'язаний сплатити позичальнику штраф у розмірі 50% від суми позики.
Позивач вважає пункти 6.2 та 8.3 договорів №5,6 від 21.06.2005 року та від 23.06.2005 року такими, що не відповідають вимогам закону, просить визнати їх недійсними, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.
Спірні договори №5,6 від 21.06.2005 року та від 23.06.2005 року укладені від імені товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Чемпіонер» його генеральним директором Латухою О.А.
За своєю правовою природою договори №5,6 від 21.06.2005 року та від 23.06.2005 року про надання безвідсоткової фінансової допомоги є договорами позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень для юридичних осіб відносно можливості бути позикодавцем. Сторонами договору позики можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права, незалежно від їх правового статусу.
Характерними ознаками договору позики є його реальність (він визнається укладеним у момент передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками), односторонність (позикодавцю належить право вимагати повернення предмета позики, він не несе за договором будь-яких обов'язків. Позичальник зобов'язаний повернути борг, він не має будь-яких вимог щодо позикодавця); договір позики може бути як безоплатним (договір безпроцентної позики), так і оплатним (якщо у договорі передбачене стягнення процентів за договором позики).
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.2 договорів №5,6 від 21.06.2005 року та від 23.06.2005 року відповідно передбачено, що кредитор (позивач) не вправі вимагати повернення позики достроково.
Отже договорами №5,6 від 23.06.2005 року встановлено заборону позикодавцю вимагати дострокового повернення коштів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Посилаючись на статтю 188 Господарського кодексу України позивач вважає пункт 6.2 договорів №5 та 6 недійсним, як такий, що суперечить вимогам законодавства. При цьому позивач ототожнює умову договору про повернення позики з умовою про зміну та дострокове розірвання договору позики, вважаючи, що вимога позикодавця про повернення позики є фактично вимогою про розірвання договору позики.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки вимога про повернення позики не є вимогою про зміну та розірвання договору в розумінні статті 188 Господарського кодексу України. Згідно цієї норми сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2 ст.188 Господарського кодексу України).
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст.188 ГК України).
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст.188 ГК України).
Згідно листа за вих. №24 від 14.11.2005 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 100 000,00грн., запозичених останнім згідно договору №5 від 31.06.2005 року (зазначена обставина встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2006 року у справі №31/221-06 за позовом ТОВ «Ігротех», (м. Київ) до ТОВ ІІ «Чемпіонер», (м. Дніпропетровськ).
Пропозицію про зміну або розірвання договорів позики позивач відповідачу не направляв. Договір може бути розірваний на вимогу однієї сторони з підстав, встановлених договором або законом. Наслідком розірвання договору позики є повернення грошових коштів.
З огляду на викладене суд вважає вимогу про визнання недійсним п.6.2 договорів №5 від 21.06.2005 року та №6 від 23.06.2005 року безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.8.3 договорів №5 від 21.06.2005 року та №6 від 23.06.2005 року якщо кредитор вимагає дострокового повернення позики, то він зобов'язаний сплатити позичальнику штраф у розмірі 50% від суми позики.
Зазначену умову договору суд вважає недійсною з огляду на наступне.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Відповідно до п.8.2 договору поворотної фінансової допомоги відповідальність відповідача за прострочення позики встановлена у вигляді пені у розмірі 0,01% від неповернутої суми за кожен день прострочення. Згідно ж умови п.8.3 договорів ТОВ ІІ «Чемпіонер» зобов'язано буде сплатити у разі направлення вимоги про дострокове повернення позики штраф у розмірі 50% від суми позики, тобто 30 000,00грн. за договором №6 від 23.06.2005 року та 50 000грн. за договором №5 від 21.06.2005 року. Отже ця умова договору вимагає сплати розміру санкцій, який є неспіврозмірним з санкцією, встановленою в договорах для відповідача у разі невиконання ним зобов'язань за договором, що порушує права та інтереси позивача, тому посилання відповідача на частину четверту статті 231 Господарського кодексу України відхиляється судом.
Відповідно до частини 2 статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Оскільки штрафні санкції згідно п.8.3 договорів №5 від 21.06.2005 року та №6 від 23.06.2005 року не були стягнуті з позивача, підстави для застосування ч.2 статті 208 Господарського кодексу України відсутні.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.ст.1,33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним пункт 8.3 договору №5 від 21.06.2005 року та пункт 8.3 договору №6 від 23.06.2005 року про надання безвідсоткової фінансової допомоги, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Чемпіонер», (м. Дніпропетровськ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ігротех», (м. Київ).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігротех», (01021, м. Київ, вул. Грушевського,28/2, п/р 26006012719692 в ФВАТ «УкрЕксімбанк», МФО 380333, ЄДРПОУ 3214164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Чемпіонер», (49026, м. Дніпропетровськ, вул. Далекосхідна,17, п/р26001140347001 в КБ «Приватбанк», ЗКПО 31549951) витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,5грн. та 59,00грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.
В інший частині позову - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України, - 11.12.2006 року)