29 листопада 2006 р.
№ 4/750
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів :
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства “Міскра»
на рішення
господарського суду міста Києва від 18.01.2006 року
у справі
№4/750 господарського суду міста Києва
за позовом
Київського природоохоронного прокурора в особі Київської міської ради
до
Приватного підприємства “Міскра»
про
повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явились
відповідача: Селецька О.В. -за довіреністю від 01.09.2006р.
прокуратури: не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2006р. (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено повністю; зобов'язано ПП “Міскра» звільнити земельну ділянку площею 180кв.м., розташовану в м.Києві по вул.Формунова, 1/5 , привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від торгівельного павільйону -кафе; стягнуто з ПП “Міскра» на користь державного бюджету України 85грн. державного мита; стягнуто з ПП “Міскра» на користь ДП “Судовий інформаційний центр» 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду, а провадження у справі припинити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що в результаті перевірки, проведеної Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації встановлено, що ПП “Міскра» самовільно, без документів, що посвідчують право отримання земельної ділянки у власність або надання у користування займає земельну ділянку площею 180кв.м. по вул.Формунова, 1/5 в Солом'янському районі м.Києва, та використовує її під розміщення торгівельного павільйону (кафе). Факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №687/09 від 02.06.2005р.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку відповідно до ст.212 Земельного кодексу України.
Однак, зазначений висновок господарського суду не є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарський суд не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.
Статтею 125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як встановлено ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
При цьому згідно ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Між тим, місцевим господарським судом не встановлено, які саме дії відповідача свідчать про фактичне самовільне використання ним земельної ділянки, не встановлено протягом якого часу здійснюється таке використання. Матеріалами, які б засвідчували факт порушення, зокрема, є планово-картографічні матеріали з нанесенням меж самовільно зайнятої земельної ділянки і дані натуральних обмірів, дані земельно-кадастрової документації, тощо. Суди не встановили, чи містять матеріали справи такі докази.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про самовільне зайняття земельної ділянки на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №687/09 від 02.06.2005р., не дав йому правової оцінки і залишив поза увагою посилання у даному акті на те, що ПП “Міскра» спірну земельну ділянку використовує на підставі договору оренди та технічного співробітництва від 01.11.2004р. Отже, висновок суду щодо зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх підстав є передчасним і зробленим без врахування всіх обставин у справі.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2006 року у справі №4/750 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький