04.12.2006 Справа № А36/263
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді -Тищик І.В.- доповідач,
суддів -Сизько І.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі -Врона С.В.
за участю представників
позивача: Чумакова Н.Е., Савченко О.О.
відповідача: Сагарьова О.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія», м. Нікополь Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06 року у справі № А36/263
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія», м. Нікополь Дніпропетровської області
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області,
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.06 року у справі №А36/263 (суддя Кожан М.П.) у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0005052305/0/ 4458 від 09.02.2006р. про нарахування податку на додану вартість у сумі 216924,72 грн. відмовлено.
Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку, що податкові накладні, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту 140636грн. у березні 2005 року були видані 16.02.2005р., тобто, надавали йому право на податковий кредит в іншому податковому періоді - січні. При цьому документів щодо отримання ним вказаних податкових накладних в березні позивачем не надано.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач -ТОВ «Нікопольська зернова компанія», звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
При цьому скаржник посилається на те, що: в справі немає жодного доказу, який би спростовував визнаний сторонами факт отримання податкових накладних в іншому податковому періоді (березні 2005р.); датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
09.02.2006 року Нікопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення- рішення №0005052305/0/4458, яким ТОВ «Нікопольська зернова компанія» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 216924,72грн., у тому числі: 144616,48грн. -основний платіж та 72308,24грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт № 115/23031337984 від 30.01.2006р. про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Нікопольська зернова компанія» з питання правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету за березень 2005р.
Проведеною перевіркою було встановлено, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість за березень 2005р. на суму 144616,48 грн. внаслідок завищення податкового кредиту за вказаний період.
Як убачається з матеріалів справи, у лютому 2005р. на підставі договорів купівлі-продажу від 16.02.05р. ТОВ «Нікопольська зернова компанія» придбало у ТОВ «ХімАгро» рухоме і нерухоме майно, транспортні засоби на загальну суму 867698,85 грн. (у тому числі ПДВ 144 616,48 грн.).
В лютому 2005р. товариство не віднесло суму ПДВ, сплачену в ціні придбання ТОВ «ХімАгро» (144 616,48 грн.) до складу податкового кредиту; включення зазначеної суми податку до складу податкового кредиту здійснено позивачем в березні 2005р.
Відповідач вважає, що віднесенням суми податку на додану вартість по придбаному майну та основних фондах в сумі 144616,48 грн. до складу податкового кредиту у березні 2005р. позивач порушив приписи пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7Закону України «Про податок на додану вартість».
Формування податкового кредиту здійснюється відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість», в силу якого
- податковий кредит звітного періоду складається як із сум сплаченого ПДВ, так і із сум нарахованого ПДВ (пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону);
- підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту являється належним чином оформлена податкова накладна, видана платником податку на додану вартість (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону);
- право на податковий кредит виникає у платника податку за першою подією: датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону);
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону).
З оскаржуваного податкового повідомлення - рішення убачається, що позивачем зазначені норми (тобто, порядок формування податкового кредиту) порушені не були; підставою для нарахування податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій явилося порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
В силу зазначеної норми звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної є саме правом отримувача товарів (послуг).
Оскільки, зазначеною нормою регламентується право платника на звернення до податкового органу з відповідною заявою, не використання позивачем прав, наданих йому Законом, не може являтися підставою для притягнення останнього до відповідальності.
Інших підстав в обґрунтування правомірності нарахування підприємству податку та застосування штрафних фінансових санкцій оспорюване податкове повідомлення-рішення не містить.
Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
З зазначеної норми випливає, що податковий облік ведеться відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким формування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, а право на податковий кредит залежить від права віднесення до валових витрат та нарахування амортизації.
Таким чином, правомірність віднесення сум до податкового кредиту залежить від періоду відображення оподатковуваної операції в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Дані обставини в межах проведеної відповідачем перевірки господарської діяльності позивача не досліджувалися.
В судове засідання позивачем надано книгу обліку придбання товарів (робіт, послуг), відповідно до якої відображення операцій з ТОВ «ХімАгро» у бухгалтерському обліку підприємства здійснено саме у березні 2005р. Таким чином, сума ПДВ з зазначених операцій не могла бути відображена підприємством у податковій декларації за лютий 2005р. Той факт, що підсумкові дані книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2005р. відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період підтверджується безпосередньо актом перевірки (пп.2.2.1).
Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.
На думку колегії суддів, у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Даний висновок узгоджується з висновком ДПА України, наведеним в листах від 11.08.2003р. №6936/6/15-2415-9, від 11.08.2004р. №15316/7/15-2417.
Відображення спірної операції у березні 2005р. не призвело ні до недоплати податку до Державного бюджет, ні до ухилення платника від сплати податку.
За викладених обставин донарахування позивачу податку на додану вартість за лютий 2005р. та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаний період колегія суддів вважає неправомірним.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про підставність вимог позивача щодо скасування постанови господарського суду. За вказаних обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова господарського суду скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160,196,198,202,205,206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2006 року у справі № А36/263 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції №0005052305/0/4458 від 09.02.06р. на суму 216924,72 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: І.А.Сизько
Т.А.Верхогляд