Справа № 1/232/118/12
Провадження №11/772/269/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: К аленяк Р.А.
Доповідач : Ващук В. П.
14 березня 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого: Ващук В.П.
суддів: Ляліної Л.М., Бурденюка С.І.
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
засудженого: ОСОБА_1
розглянула « 14» березня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції Калитко В.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від «24» грудня 2012 року, яким, -
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець м. Вінниці
раніше не судимий
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 та призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строком терміном 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покладено обов'язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги матеріальну шкоду у розмірі 1092,08 гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 02.02.2010 року о 10 год. 00 хв. знаходився в дворі будинку АДРЕСА_1, в іншій частині якого проживає його тесть ОСОБА_3 маючи з ним окремі входи до будинку та загальне подвір'я.
В цей момент, в дворі будинку також знаходився ОСОБА_3, з яким у ОСОБА_1 на протязі тривалого часу на побутовому ґрунті, склались взаємні неприязні відносини, після чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на грунті тривалих взаємних неприязних відносин, виникла сварка, яка переросла в суперечку.
Після цього, в ході виниклої сварки, ОСОБА_1, знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_1, на грунті тривалих неприязних відносин, навмисно наніс ОСОБА_3 удар кулаком в область носа, декілька ударів кулаками в область голови та удар лопатою в область лівого ока, спричинивши тим самим ОСОБА_3 , згідно висновку експерта №137к від 13.09.2012 року тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми - струсу головного мозку, закритого перелому кісток носа, саден на лівій тім'яній ділянці, на верхній повіці лівого ока та на лівій надбрівній ділянці, а також - контузії лівого ока важкого ступеня ( гематома в ділянці лівого ока, підвивих кришталика в передню камеру, надрив зіничного краю радужки, крововилив в кон»юктиву лівого ока), яка потягла за собою атрофію очного яблука, опущення верхнього повіка до половини зіниці, виникнення вторинної термінальної глаукоми, що викликали необхідність видалення лівого очного яблука) та належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою втрати працездатності не менш як на одну третину.
Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 у вигляд черепно - мозкової травми - струсу головного мозку, закритого перелому кісток носа, саден на лівій тім'яній ділянці, на верхній повіці лівого ока та в лівій надбрівній ділянці належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Зазначені тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету.
В своїй апеляції державний обвинувач ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2012 р. відносно ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та повернути кримінальну справу на новий судовий розгляд, мотивувавши свої вимоги тим, що всупереч вимогам ст. 334 КПК України, суд першої інстанції, при винесенні вироку обмежився лише викладеннями у вироку окремих доказів, не вдавшись до їх аналізу.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, разом з тим згідний із вироком, в зв'язку з тим, що справа тривалий час перебуває в провадженні суду, міркування прокурора про не законність вироку щодо ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача - підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється судом в межах апеляції.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд цих вимог закону при розгляді даної кримінальної справи не дотримався і постановив обвинувальний вирок, який є незаконним та необґрунтованим, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України щодо змісту мотивувальної частини вироку, то вона повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
У пунктах 16 та 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року з послідуючими змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» зазначено, що суду у вироку належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути вмотивовано.
Постановляючи вирок щодо ОСОБА_1 суд, не дотримавшись зазначених вище вимог закону, перерахував докази, що були досліджені в судовому засіданні, не давши їм належної оцінки, внаслідок чого не обґрунтував належним чином обвинувачення, визнане судом доведеним, не спростував версію підсудного ОСОБА_1 на заперечення своєї вини та прийняв рішення без достатнього обґрунтування своїх висновків
В порушення вимог кримінально-процесуального закону, щодо повного всебічного та об'єктивного дослідження доказів по справі, судом не було належним чином встановлено і перевірено питання встановлення і висвітлення в мотивувальній частині вироку об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, за якою було засуджено ОСОБА_1 Мотивація даної обов'язкової складової частини складу злочину у вироку - відсутня, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Визнаючи ОСОБА_1 винним в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого потерпілий отримав ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми а також контузії лівого ока, суд не врахував характер і особливість знаряддя злочину, яке використовувалось для завдання удару( лопату), силу і спрямованість удару вчиненого засудженим ОСОБА_1, локалізацію ушкоджень, зокрема те, що саме від лопати у ОСОБА_3 виникли тілесні ушкодження.
Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання свідок ОСОБА_4 на запитання захисника ОСОБА_5 суду пояснила, що її чоловік - ОСОБА_1 не бив батька - ОСОБА_3 - лопатою. ( т.2 а.с.41).
Суд, як доказ вини засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину, послався на покази потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не давши належної правової оцінки їх показам, та не спростувавши їх, так як з даних показів не вбачається, прямого умислу, саме з боку ОСОБА_1, на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3
Крім того, оголошуючи письмові докази по справі під час судового слідства, як вбачається з протоколу судового засідання, вони були лише оголошені і жодного питання з боку суду та учасників судового розгляду до підсудного ОСОБА_1 задано не було, що підтверджує той факт, що вказані докази судом не досліджувались.
Суд, оголосивши матеріали справи, фактично не дослідив їх, не проаналізував їх та не дав належної оцінки в сукупності з іншими доказами.
Також, суд визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, в мотивувальній частині вироку, обставиною, яка пом'якшує покарання засудженого ОСОБА_1 зазначив, що злочин вчинений останнім під впливом сильного душевного хвилювання, але ст. 121 КК України передбачає умисне тяжке тілесне ушкодження. Діяння при нанесенні тілесного ушкодження характеризується свідомою вольовою поведінкою.
Суб'єктивна сторона злочинів проти здоров'я характеризується , як правило , умислом.
Характерними ознаками умислу є усвідомлення особою суспільно небезпечного діяння та бажання настання злочинного наслідку.
Суд першої інстанції розглядаючи справу по суті залишив поза увагою ту обставину, що 09 вересня 2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці винесено постанову про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності внаслідок Закону України « Про амністію у 2011 році» від 28.07.2011 року, і кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України закрито.
В ході досудового та судового слідства засуджений ОСОБА_1 давав послідовні покази, щодо обставин справи, а саме, що 02.02.2010 року суперечка у потерпілого ОСОБА_3 виникла із донькою, а його дружиною - ОСОБА_4, і що ОСОБА_3, не пояснюючи нічого, умисно наніс йому металевим прутом удари по голові, яку він прикрив руками, при цьому спричинивши йому середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження і він вимушений був захищатись від дій останнього.
Судом не перевірялись покази потерпілого ОСОБА_3, який заперечуючи свою вину в умисному нанесенні середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_1, та спричиненню останнім йому ушкоджень за допомогою лопати, яку відповідно до матеріалів кримінальної справи, не бачили свідки.
Як вбачається із протоколу судового засідання ( а.с. 67, т.2) потерпілий ОСОБА_3, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України та ст. 385 КК України ( відмова свідка від давання показань) заперечив свою причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, і обставини, які зазначені в постанові суду, про застосування, щодо нього Закону України «Про амністію у 2011 році», з його показів, являються не правдивими.
Суд першої інстанції визнав, як пом'якшуючу обставину засудженого ОСОБА_1, вчинення останнім злочину під впливом сильного душевного хвилювання, безпідставно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст. 121 КК України, не з'ясувавши причину виникнення стану сильного душевного хвилювання, одночасно зазнавши, про тяжку затяжну образу з боку потерпілого, наявність у останнього металевого прута, та спричинення ним середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження.
Також слід зазначити, що судом не досліджувалась особа потерпілого ОСОБА_3, а саме амбулаторна судово - психолого - психіатрична експертиза щодо останнього ( т.1 а.с. 163-165), відповідно до якої, до індивідуально - психологічних особливостей ОСОБА_3 належить : емоційна нестійкість, запальність. Дратівливість, образливість, впертість, схильність до застрявання на негативних переживаннях, негнучкість, конфліктності, лабільність самооцінки.
За таких обставин, докази, якими суд мотивує вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України є не вмотивованими та ґрунтуються на припущеннях.
Вирок по справі підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд.
Оцінку тих чи інших доказів з точки зору їх достовірності, достатності та допустимості має здійснити суд першої інстанції відповідно до положень ст.67 КПК за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію державного обвинувача задовольнити в повному обсязі.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України повернути в Вінницький міський суд Вінницької області на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Судді:
Бурденюк С.І. Ващук В.П. Ляліна Л.М.
З оригіналом вірно: