"01" лютого 2012 р. справа № 2-3210/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -
16 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, в якому, просила суд визнати дії відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком -неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 12 липня 2010 року.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 12 липня 2010 року з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавала, рішення суду не оскаржувала.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в розумінні ч. 3 ст. 159 КАС України є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року необхідно скасувати та апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було прийнято 23 листопада 2010 року, тобто після внесення змін до КАС України з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами " від 18 лютого 2010 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України (чинного на час винесення судом першої інстанції рішення по справі), усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу виплат та пільг дітям війни підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Виходячи з вказаних положень процесуального закону судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не вірно застосовано вказані положення закону в частині винесення рішення за нормами цивільно-процесуального законодавства.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції повинен був керувався рішенням Конституційного суду України №19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року за конституційний поданням Верховного суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності), положень закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, яким було передбачено, що підвідомчість даної категорії справ в порядку цивільного судочинства - визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Крім того, законодавством передбачено, що місцеві загальні суди у справах щодо таких спорів (в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства) закривають провадження згідно з Цивільним процесуальним кодексом України та завершують розгляд таких спорів у порядку адміністративного судочинства. Для продовження розгляду спору у порядку адміністративного судочинства суд самостійно, без необхідності вчинення учасниками таких спорів будь-яких дій, постановляє ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі. Судом першої інстанції ці вимоги не було витримано, що призвело до порушень норм процесуального права.
На підставі вказаних порушень колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ОСОБА_1 має статус дитини війни.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, право на підвищення до пенсії у розмірі, що передбачений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2008 році у позивача виникло з 22 травня 2008 року, тобто, з дня визнання неконституційними положень законів України про державний бюджет України на певний рік про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на відповідний рік, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, відповідачем після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії позивачу як "дитині війни" здійснено не було.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008р. встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»N 2154-VI від 27.04.2010 встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідач у 2009 році та у 2010 році не нараховував та не виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому дії відповідача за вказаний період також були протиправними.
Згідно статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі : з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
Між тим, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивачки.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з даним позовом звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 16 липня 2010 року, тобто, до внесення змін Законом України «Про судоустрій і статус суддів»змін до КАС України, якими змінено строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання щодо строків поновлення порушених прав, колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
На виконання вимог вищезазначеного Закону 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року, відповідно до якої підвищення до пенсії на 2011 рік "дітям війни" встановлено у розмірі 49 гр. 80 коп.
Отже дії відповідача після 23 липня 2011 року необхідно вважати правомірними, а тому нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком можливо проводити до 22 липня 2011 року включно.
Тому, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 16 липня 2010 року підлягають задоволенню.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області -задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року -скасувати та прийняти постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 16 липня 2010 року -задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області нарахувати ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 16 липня 2010 року.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський