83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.03.13 р. Справа № 905/1057/13-г
12.03.2013р. оголошена перерва на підставі ст. 77 ГПК України на 11 годин 14.03.2013р.
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за позовом - Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк
до відповідача - Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради
«Донецькміськтепломережа» м. Донецьк
за участю представників сторін:
від позивача - Будовський О.А. - довіреність від 19.12.2012р.,
від відповідача - Філіпова О.І. , Гурщенко І.М. - довіреності,
про зобов'язання відповідача прийняти спірні пункти 4.2, 4.4, 4.5 договору № 1520 про водопостачання і приймання господарсько-побутових стоків від 01.01.2013р.
12.02.2013р. КП «Донецькміськводоканал» м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про зобов'язання ККП ДМР «Донецькміськтепломережа» м. Донецьк прийняти спірні пункти 2.3, 4.2, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.6, 7.2.2, 7.2.7, 7.3.4, 7.3.6, 8.4 договору № 1520 про водопостачання і приймання господарсько-побутових стоків від 01.01.2013р. та додатки 1, 2, 3, 4, 5, 6 до нього в редакції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" позивач супровідним листом № 111/3463 від 26.12.2012р. надіслав відповідачу два примірники проекту договору № 1520 про водопостачання і приймання господарсько-побутових стоків від 01.01.2013р., які отримані відповідачем 26.12.2012р. Втім, відповідач зазначений договір підписав з протоколом розбіжностей, в якому не погодився з запропонованими позивачем пунктами 2.2, 2.3, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.5, 6.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.2, 7.2.7, 7.3.4, 7.3.6, 8.4, 9.1, 10.4 договору та додатками №№ 1-7 до нього, у зв'язку з чим повернув його позивачу супровідним листом № 236 від 11.01.2013р. Під час врегулювання розбіжностей сторони узгодили редакції пунктів 2.3 (позивач заявляє його як неузгоджений), 4.3, 6.5, 6.7, 7.2.1, 9.1, 10.4. Таким чином, неузгодженими залишилися пункти 2.2 (його позивач узгодити не просить), 4.2, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.6, 7.2.2, 7.2.7, 7.3.4, 7.3.6, 8.4 договору та додатки №№ 1-6 до нього (неузгоджений ще додаток № 7, який позивач не заявляє), у зв'язку з чим відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України, позивач звернувся за захистом своїх законних інтересів до господарського суду.
Відповідач не явився в судове засідання і не надав відзив на позов.
Господарський суд відклав розгляд справи і витребував у сторін докази в обґрунтування своїх редакцій пунктів договору, які залишилися неузгодженими.
12.03.2013р. після переговорів керівників і спеціалістів підприємств сторони надали уточнення щодо протоколу розбіжностей., в наслідок чого залишились неврегульованими тільки три позиції: це 4ункти 4.2, 4.4 і 4.5 договору, які виносяться на розгляд суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані документи, проаналізувавши їх, господарський суд, -
При укладанні договору № 1520 про водопостачання і приймання господарсько-побутових стоків від 01.01.2013р. залишились неврегульованими пункти, які являються для сторін суттєвими при виконанні договору.
2
Господарський суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів. За приписами п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі по тексту - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладанні договору сторони повинні керуватись Законами України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово-комунальні послуги», Господарським кодексом, зокрема, главою 20 та іншим законодавством, яке регулює правовідносини з питного водопостачання та водовідведення.
В силу приписів ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
У відповідності з ч.2 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. На виконання цих вимог позивач супровідним листом № 111/3463 від 26.12.2012р. направив ККП ДМР «Донецькміськтепломережа» проект договору № 1520 про водопостачання і приймання господарсько-побутових стоків від 01.01.2013р., який отриманий останнім 26.12.2012р.
Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала протокол договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
ККП ДМР «Донецькміськтепломережа», розглянувши проект договору, підписало його з протоколом розбіжностей і повернуло з супровідним листом № 236 від 11.01.2013р., в якому виклало у власній редакції пункти 2.2, 2.3, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.3, 6.5, 6.6, 6.7, 7.2.1, 7.2.2, 7.2.7, 7.3.4, 7.3.6, 8.4, 9.1, 10.4 договору та додатки №№ 1-7 до нього. Зазначений лист з протоколом розбіжностей та підписаним договором отриманий позивачем 23.01.2013р.
Під час врегулювання розбіжностей сторони узгодили редакції пунктів, залишивши неврегульованими тільки три позиції: 4.2, 4.4, 4.5, проаналізувавши які, суд дійшов наступного:
Пункт 4.2 договору стосується міста встановлення приборів обліку води, яка поставляється позивачем на котельну відповідача, який після нагріву в подальшому продає (поставляє) воду споживачем будинків.
Позивач, він же водопостачальник, пропонує викласти у наступній редакції: «Об'єм поданої споживачу питної води визначається за приборами обліку, встановленими на межі балансової приналежності мереж водоканалу і споживача (до зовнішньої сторони будівлі). Водоспоживання без засобів обліку забороняється». Тобто він наполягає переустановити всі прибори обліку водопостачання, так як вони встановлені за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу) за тим, що не в змозі за своєю ініціативою перевіряти роботу приборів обліку.
Відповідач, будучі споживачем води, пропонує викласти таку редакцію пункту: «Об'єм поданої споживачу питної води визначається за приборами обліку, встановленими на межі балансової приналежності мереж водоканалу і споживача (в приміщеннях, які безпосередньо знаходяться за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу). Водоспоживання без засобів обліку забороняється». При цьому посилається на те, що межею розмежування водопровідних мереж котельних і тепло пунктів являється зовнішній обріз будівлі. Водопровідні мережі до об»єктів водопостачання, які належать споживачу, до зовнішнього обрізу будівлі знаходяться на балансі «Водоканалу» і обслуговуються його силами. Каналізаційні мережі від об»єктів водоспоживачнн, які належать «Споживачу» і до першого від будинку колодязя, який знаходиться на балансі споживача, обслуговуються його милами і засобами.
Таким чином, неузгодженим сторонами залишився пункт в частині визначення міста встановлення приборів обліку, які в наступний час встановлені «Водоканалом» на зовнішніх стінах теплових котелен.
Господарський суд, вирішуючи даний пункт виходить з наступного:
Відповідно до пункту 1.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 ( далі по тексту - Правила № 190) водопровідні вводи до об'єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади, та розподільчі мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатують виробники, яким у даному випадку є КП «Донецькміськводоканал».
3
Пункт 5.2 зазначених Правил встановлює, що вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача (у даному випадку - ККП «Донецькміськтепломережа»), як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.
Таким чином, розташування вузлів обліку за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу можливо лише за згодою виробника. Судом встановлено і це підтвердили представники сторін, що лічильники вже встановлені на внутрішній стороні котельної, що допустимо Правилами № 190. За попередніми договорами на поставку тепло енергії, укладеними між цими ж сторонами не було ніяких спірних питань відносно відсутності згоди на встановлення приборів обліку за зовнішньою стіною будівлі. Суд вважає, що не має потреби у переобладнані і переустановці вузлів обліку на іншу (до зовнішньої сторони котельної ) сторону, оскільки:
- по-перше, пунктами 5.15 - 5.18 Правил № 190 встановлено, що повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок. У разі виникнення у споживача обґрунтованих сумнівів щодо правильності показів засобу обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку. У разі порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах, накладених представником виробника, виявлення фактів штучного впливу на роботу засобів обліку виробник має право вимагати від споживача проведення позачергової їх повірки до закінчення встановленого для них міжповірочного інтервалу з метою контролю правильності їх показів. У таких випадках позачергова повірка засобів обліку виконується за рахунок теж споживача споживача. Саме споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.
- по друге, на території споживача знаходяться лічильники, за якими він повинен наглядати і разом з водопостачальною організацією слідкувати за роботою засобів обліку і з них знімати своєчасно показники.
- по третє, сторони не взяли до уваги, що в цих Правилах є встановлення терміну межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.
Оскільки позивач не довів факт відсутності узгодження сторонами межі балансової належності і необхідність переустановки лічильників водопостачання, господарський суд приймає пункт 4.2 в редакції відповідача.
Пункт 4.4 договору викладений позивачем в наступній редакції: «В точках підключення до мереж водоканалу споживач зобов'язаний за свій рахунок встановити прибори обліку у відповідності з технічними умовами, які видаються водоканалом. Прибори обліку повинні відповідати додатку № 1 до «Технічного регламенту істотних вимог до засобів вимірювальної техніки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009р. № 332 (далі - Регламент). У випадку невідповідності прибору обліку вимогам Регламенту показання таких приборів обліку не враховуються, розрахунок здійснюється як за безоблікове водоспоживання відповідно п.п. 3.3, 3.4 Правил. Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюються представником водоканалу з оформленням відповідного акту».
Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору, оскільки посилання позивача на Технічний регламент, затверджений постановою КМ України № 332 від 08.04.2009р. не вірний, так як згідно пункту 2 зазначеного Технічного регламенту вимоги його виконання, обов»язкові для виконання особами, які в цьому пункті перелічені.
Вирішуючи це питання, господарський суд виходить, насамперед, з того, що цим пунктом позивач встановлює декілька зобов»яань для відповідача, а саме:
1) обов»язок відповідача за свій рахунок встановити прибори обліку;
2) прибори обліку повинні відповідати технічним умовам, які видаються водоканалом, тобто постачальником;
3) вони же (прибори обліку) повинні відповідати Додатку № 1 до Технічного регламенту «Вимоги до лічильників води»;
4) відповідальність споживача за невідповідність прибору обліку вимогам Технічного регламенту в вигляді здійснення розрахунку за подачу води як за безоблікове водоспоживання.
5) обов»язковість приймання в експлуатацію приборів обліку обома сторонами з оформленням акту приймання.
4
Приймаючи до уваги, що обов»язок встановити прибори обліку води покладається на споживача, а видати технічні умови на них покладається на водоканал, суд вважає, що позивач в цій частині не визначився з правовою підставою.
Крім цього, відповідати за невідповідність «Технічному регламенту істотних вимог до засобів вимірювальної техніки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009р. № 332 придбаних і встановлених приборів не є обов»язком споживача, так як він не являється спеціалістом в області метрології, і на обидві сторони покладається обов»язок приймання в експлуатацію приборів обліку з оформленням акту приймання.
Це питання вирішено законодавчо постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. N 332 «Про затвердження Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки» ( із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року N 1390) (в подальшому - Технічний регламент). Відповідно до статті 14 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" Кабінет Міністрів України постановив, що Технічний регламент визначає суттєві вимоги до засобів вимірювальної техніки, проведення оцінки відповідності зазначених засобів та їх складових частин, плану заходів з його застосування, які являються обов»язковити для виконання наступними особами:
- підприємствами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять господарську діяльність з розроблення, виробництва, ремонту, продажу і прокату засобів вимірювальної техніки;
- уповноваженими закордонними виробниками, особами-резидентами або уповноваженими особами, які відповідають за введення засобів вимірювальної техніки в обіг;
- органами, що мають документальне підтвердження необхідного рівня компетентності (отримали уповноваження у державній метрологічній системі проводити державні випробування і повірку засобів вимірювальної техніки) та призначені відповідно до вимог законодавства;
- державними інспекторами з метрологічного нагляду.
Таким чином, виконання умов Технічного регламенту не є обов»язковим для сторін, які не відповідають за метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки.
Враховуючи, що редакція, викладена позивачем в пункті 4.5 не являється обов»язковою умовою для сторін для виконання ними своїх прямих обов»язків, господарський суд виключає з його тексту третє речення, так як він не відповідає умовам договору.
Пункт 4.5 договору позивач пропонує викласти у такій редакції: «Строк служби приборів обліку складає не більше 12 років, з моменту прийняття в експлуатацію. По закінченню строку служби прибори обліку підлягають негайній заміні на нові (класу точності С)».
Відповідач пропонує виключити даний пункт з договору, посилаючи на те, що позивачем не надано жодного обґрунтування своєї пропозиції.
Оскільки пунктом 10 додатку № 1 «Вимоги до лічильників води» до Технічного регламенту встановлений середній строк служби лічильника не менш як 12 років, а обов'язок споживача по його заміні випливає з пункту 4.4 договору, господарський суд приймає пункт 4.5 договору в редакції позивача.
Приймаючи до уваги, що спір виник з вини обох сторін, судовий збір підлягає стягненню рівними частинами зі сплаченої суми.
На підставі ст.649 Цивільного кодексу України, Законів України „Про питну воду та питне водопостачання", „Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. N 332 «Про затвердження Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки» ( із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року N 1390), Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. №190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року N 30, статей 638,640 Цивільного кодексу України, статей 179-181,187 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити позов Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк про зобов'язання Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м. Донецьк прийняти спірні пункти договору № 1520 від 01.01.2013р. частково.
5
Пункт 4.2 викласти в редакції відповідача такого змісту: «Об'єм поданої споживачу питної води визначається за приборами обліку, встановленими на межі балансової приналежності мереж водоканалу і споживача (в приміщеннях, які безпосередньо знаходяться за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу). Водоспоживання без засобів обліку забороняється».
Пункт 4.4 викласти в наступній редакції: «В точках підключення до мереж водоканалу споживач зобов'язаний за свій рахунок встановити прибори обліку у відповідності з технічними умовами, які видаються водоканалом. Прибори обліку повинні відповідати додатку № 1 до Технічного регламенту істотних вимог до засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2009р. № 332 (далі - Регламент). Приймання в експлуатацію прибору обліку і його реєстрація здійснюються представником водоканалу з оформленням відповідного акту».
Пункт 4.5 викласти в наступній редакції: «Строк служби приборів обліку складає не більше 12 років, з моменту прийняття в експлуатацію. По закінченню строку служби прибори обліку підлягають негайній заміні на нові (класу точності С)».
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м. Донецьк-83001, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089 на користь Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк-83114, вул. Щорса, 110, ЄДРПОУ 03361477 судовий збір в розмірі 573,50грн.
Суддя Гринько С.Ю.
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 14.03.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд.