м. Харків
25 лютого 2013 р. Справа № 2-а-12295/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:
Головуючого - судді Супрун Ю.О.,
Суддів - Біленського О.О, Котеньова О.Г.,
при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,
за участю: представника відповідача - Камінського О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови, -
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (АТ "УкрСиббанк) (надалі за текстом - ПАТ "УкрСиббанк" позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області (надалі за текстом - НБУ в особі УНБУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд: визнати незаконною та скасувати Постанову УНБУ в Дніпропетровській області № 40 від 19.10.2012 року про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо ненадання позивачем звітності про валютні операції клієнта за формою № 503 станом на 01.06.2012 року та порушення ним вимог ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі за текстом - Декрет № 15-93), та, як наслідок, складена на підставі цього висновку оскаржувана постанова № 40 від 199.10.2012 року про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн., не відповідають дійсним обставинам, оскільки дії позивача щодо надання звітності відповідали вимогам Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ, затвердженим постановою Правління НБУ від 19.03.2009 р. за № 124, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
В судове засідання представник позивача не прибув, надавши да канцелярії суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи, та зазначає що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови були дотримані положення чинного законодавства під час винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України зазначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, колегія суддів доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів виходить з таких підстав та мотивів.
Як встановлено судом, 28.09.2012 року за результатами аналізу статистичної звітності та на підставі розгляду документів, отриманих від АТ "УкрСиббанк", фахівцем УНБУ в Дніпропетровській області проведено перевірку виконання вимог Декрету № 15-93 ПАТ "УкрСиббанк" проведено камеральну (невиїзну) перевірку з питання достовірності подання звітності про валютні операції за формами № 503 станом на 01.06.2012 року.
За результатами проведеної перевірки НБУ складено протокол № 1, відповідно до якого встановлено порушення: Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області зареєстровано договір позики від 12.07.2011 року, укладений клієнтом відділення № 184 «УкрСиббанк» ТОВ «АЛАН» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 2336545 з нерезидентом Меditerranean Consulting Company S.A. (Швейцарія) і видано реєстраційне свідоцтво від 27.10.2011 р. за № 89 (надалі за текстом - реєстраційне свідоцтво). На підставі листа АТ «УкрСиббанк» від 25.04.2012 року № 49-1-3-84 та у відповідності до четвертого абзацу пункту 2.16 Глави 2 Розділу І Положення порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам реєстраційне свідоцтво було анульовано 08.05.2012 року. Згідно з пунктом 2 пояснення щодо заповнення форми № 503 «Звіт залучення та обслуговування кредиту за договором з нерезидентом» (надалі за текстом - форма № 503), у разі анулювання територіальним управлінням Національного банку України; реєстрації договору про залучення кредиту від іноземного кредитора звітності наступні звітні періоди не подається. Звітним періодом для форми № 503 є місяць. Отже, у зв'язку з анулюванням 08.05.2012 року реєстраційного свідоцтва статистична звітність за ним за формою № 503 останній раз мала бути подана ПАТ "УкррСиббанк» за звітний період (місяць), на який припадає дата його анулювання, тобто за травень 2012 року (звітна дата - 01.06.2012). Станом на 01.06.2012 року АТ «УкрСиббанк» до Національного банку України не надано звіт за формою № 503 про валютні операції ТОВ «АЛАН» за реєстраційним свідоцтвом від 27.10.2011 № 89.
Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області, на підставі акту перевірки від 28.09.2012 року, 19.10.2012 року було винесено Постанову № 40 (13-016/8844 Бт) про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства, відповідно до якої відповідача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Декрету № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України у сфері валютного регулювання, в тому числі, видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Декрету № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету.
Положеннями ч. 1 ст. 13 Декрету № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Декрету № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Судом встановлено, що на підставі листа банку від 25.04.2012 за № 49-1-3-84 та у відповідності до абзацу четвертого пункту 2.16 глави 2 розділу І Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України №270 від 17.06.2004, зареєстрованою в Мін'юсті України 15.07.2004 за № 885/9484 (в редакції, діючій під час звернення банку, надалі за текстом - Положення № 270), реєстраційне свідоцтво було анульовано 08.05.2012 р., про що позивача було повідомлено листом Управління від 08.05.2012 р. за № 13-021/3652.
Згідно з п. 3.8 гл. 3 Розділу І Положення № 270, уповноважений банк зобов'язаний подавати у визначені строки відповідну звітність про операції за всіма зареєстрованими договорами резидентів-позичальників згідно з Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України № 124 від 19.03.2003, зареєстрованою в Мін'юсті України 07.05.2003 р. за № 353/7674 (надалі за текстом - Правила № 124).
Відповідно до абз. 1 п. 3 Пояснень щодо заповнення статистичної звітності за формою № 503 «Звіт про залучення та обслуговування кредиту за договором з нерезидентом» (надалі за текстом - форма № 503), встановленою Правилами № 124, банк - юридична особа надає звіт у розрізі регіонів, відокремлених підрозділів та позичальників відповідному територіальному управлінню Національного банку України. Звіт подається 9 числа після звітного періоду.
Згідно з абз. 15 п. 2 Пояснень щодо заповнення форми № 503 встановлено, що у разі анулювання територіальним управлінням Національного банку України реєстрації договору про залучення кредиту або завершення розрахунків з іноземним кредитором за кредитом звітність у наступні звітні періоди не подається.
З наведеної норми вбачається, що для форми № 503 станом на 01.06.2012 р. звітним періодом є місяць з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., а подаватися звіт повинен - до 09.06.2012 р., тому, у зв'язку з анулюванням 08.05.2012 р. реєстраційного свідоцтва, форма № 503 мала бути подана позивачем за звітний період (місяць), на який припадає дата його анулювання, тобто за травень 2012 р. (звітна дата - станом на 01.06.2012 р.), оскільки частину звітного періоду з 01.05.2012 р. до 07.05.2012 р. включно реєстраційне свідоцтво було чинним.
З матеріалів справи вбачається, що форма № 503 станом на 01.06.2012 р. (за травень 2012 р.) по Дніпропетровській області по операціях ТОВ «АЛАН» за вищезазначеним договором не надана. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги ст. 10 Декрету № 15-93, що тягне за собою відповідальність, передбачену абз. 7 п. 2 ст. 16 Декрету та наслідки, передбачені пунктом 2.8 розділу 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 р., зареєстрованою в Мін'юсті України 04.04.2000 р. за №209/4430 (надалі за текстом - Положення про валютний контроль).
Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Положення про валютний контроль, сума штрафу має бути перерахована до Державного бюджету України в денний строк з дня отримання постанови. У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк, він підлягає стягненню в судовому порядку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постанова № 40 разом із супровідним листом Управління від 22.10.2012 р. за №13-014/8465БТ була направлена позивачеві і отримана ним 25.10.2012 р., що підтверджується повідомленням - розпискою про вручення відправлення спецзв'язком. Листом від 06.11.2012 р. за № 25-1/29567 позивач повідомив НБУ про відмову від сплати штрафу, посилаючись на оскарження зазначеної постанови в судовому поряядку.
Згідно п.10.17 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492, на вкладні (депозитні) рахунки в національній валюті фізичних осіб - нерезидентів зараховуються: готівкові кошти за наявності підтвердження джерел походження цих коштів (копії підтвердних документів залишаються в документах дня банку); кошти з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи - нерезидента, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.
Пунктом 2 статті 1 Декрету № 15-93 встановлено, що "валютні операції" це:
операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Отже, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України - є валютними операціями.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції.
В силу статті 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для банків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 10 Декрету № 15-93 встановлено, що порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею цього Декрету. Згідно ст. 16 Декрету № 15-93, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції передбачено штраф у сумі, що встановлюється НБУ.
Санкції застосовуються НБУ та за його значенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо складення стягнень провадиться у судовому порядку. Суми стягнених штрафів спрямовуються до Державного бюджету України. Розмір штрафу встановлено пунктом 2.8 розділу 2 Положення про валютний контроль.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).
Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи вище викладене, беручи до уваги положення ст. 16 Декрету № 15-93, п. 2.8 р. 2 Положення про валютний контроль, колегія суддів прийшла до висновку, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 24, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 01.03.2013 року.
Головуючий суддя Супрун Ю.О.
Суддя Біленський О.О.
Суддя Котеньов О.Г.