Справа № 22-ц-7170/12 Головуючий у І інстанції Пухна О.М.
Провадження № 22-ц/780/737/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О.В.
Категорія 26 07.03.2013
Іменем України
04 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Сержанюка А.С.,
суддів: Білоконь О.В., Коцюрби О.П.,
при секретарі: Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвестгруп", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки частково недійсним, -
У вересні 2010 року позивач звернулась до суду, посилаючись на те, що 17 грудня 2005 року вона уклала з відповідачем ТОВ "Укрпромінвестгруп" інвестиційний договір № 25 про будівництво житлового будинку, відповідно до умов якого ТОВ "Укрпромінвестгруп" зобов'язалось збудувати та ввести в експлуатацію будинок на земельній ділянці АДРЕСА_1.
У строки, передбачені договором, позивач внесла 100% вартості будинку і набула права власності на майнові права об'єкту інвестування.
24 травня 2007 року між відповідачами ПАТ "АКБ "Київ" і ТОВ "Укрпромінвестгруп" було укладено договір іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме: на житлові будинки (котеджі), що будуються за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до додатку № 1 до договору іпотеки передбачено, що в іпотеку передається будинок на ділянці № АДРЕСА_1.
Позивач вважала, що ТОВ "Укпромінвестгруп" розпорядилось її майновими правами та передало їх в іпотеку ПАТ "АКБ "Київ" з порушенням Закону України "Про іпотеку", тому просила визнати недійсним вказаний договір іпотеки в частині передачі в іпотеку майнових прав на оплачений нею об"єкт інвестування.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2012 року позов задоволено.
Визнано частково недійсним договір іпотеки від 24 травня 2007 року укладений між ТОВ "Укрпромінвестгруп" та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, а саме: на житловий будинок, що будується на земельній ділянці № АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2, зареєстрований у реєстрі за № 248-п.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, відповідач ПАТ "АКБ "Київ" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що 17 грудня 2005 року позивач ОСОБА_2 та ТОВ "Укрпромінвестгруп" уклали інвестиційний договір № 25 про будівництво житлового будинку, відповідно до умов якого ТОВ "Укрпромінвестгруп" зобов'язалось збудувати будинок, розташований на ділянці АДРЕСА_1 (а.с.8-12).
Позивачем у строки, передбачені п.п. 4.1, 4.2 договору було внесено 100% вартості будинку, який є об'єктом інвестування (а.с.13).
24.05.2007 року між ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та ТОВ "Укрпромінвестгруп" було укладено договір іпотеки, п. 1.2 якого визначено, що предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене, а саме на 37 житлових будинків, що вказані в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною. У додатку № 1 до договору зазначено, що, окрім інших, в іпотеку передаються майнові права на житловий будинок за номером АДРЕСА_1. (а.с.15-19, 22-29).
Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно з вимогами ст. 1, 5 Закон України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору) предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державе або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі відсутні.
Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. З Закону).
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є "чуже майно", а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.
Отже, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Стаття 5 Закону України "Про іпотечна кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.
Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва (ч. 7 ст. 5 Закону).
Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Саме таку правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 30 січня 2013 року по справі № 6-168 цс12, прийнятої за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яка є обов"язковою при виборі правової норми, що підлягає застосуванню в силу положень ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 виконала свої грошові зобов'язання за договором, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.
Виходячи з вищевикладеного, майнові права на незавершений будинок, вартість якого була сплачена замовником за договором № 25 від 17 грудня 2005 року, відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, тому ТОВ "Укрпромінвестгруп" неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, а тому договір іпотеки від 24 травня 2007 року, який укладено без згоди позивача на передачу майнових прав на спірний будинок в іпотеку, є недійсним у силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час укладення оспрюваного договору іпотеки.
Враховуючи викладені обставини та наведені норми закону, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" - відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді :