Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"11" лютого 2009 р. Справа № 40/49-08
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Бондаренка В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю прокурора - Бєлашова А.М., посвідчення №198 від 29.09.2008 року
та представників сторін:
позивача -Курило С.В., довіреність №01-19/2550 від 16.12.2008 року,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -не з'явився
відповідача -Блохіна М.В., довіреність б/н від 12.11.2008 року,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Кізім В.М., довіреність б/н від 14.04.2002 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№10Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2008 року у справі №40/49-08
за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, м. Куп'янськ Харківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Управління контролю за охороною та використанням земель у Харківській області, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Іскра», м. Куп'янськ Харківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Петропавловська сільська рада, с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області
про стягнення 3519,80 грн.,
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2008 року (суддя Хотенець П. В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ “Іскра» на користь Куп'янської районної державної адміністрації 3519,80 грн. заподіяної шкоди внаслідок бездоговірного користування земельною ділянкою, а також стягнуто на користь державного бюджету України 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що в його діях відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки до нього, як до власника цілісного майнового комплексу виробничої бази асфальтно-бетонного заводу, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно. На підставі договору оренди земельної ділянки
№ 11 від 30 січня 2007 року він продовжує сплачувати орендну плату за користування земельну ділянкою, яка приймається орендодавцем.
Куп'янський міжрайонний прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що відповідач не уклав договір оренди земельної ділянки на 2008 рік, на якій розміщена металоплощадка. Відповідач користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що є порушенням норм діючого законодавства. Вважає рішення суду першої інстанції законним, просить залишити його без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку, чим спричинив збитки державі. В обґрунтування заперечень посилається, зокрема, на частину 2 статті 157 Земельного кодексу України, якою передбачено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам. Розрахунок збитків проведений відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, також заперечувала проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що відповідач використовує земельну ділянку без документів, що встановлюють право власності чи право користування землею. Заподіяна шкода розрахована за самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки на підставі норм діючого законодавства. Вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судове засідання не з'явилася.
Враховуючи, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, судова колегія вважає можливим розглядати справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Прокурор в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 1999 року є власником цілісного майнового комплексу виробничої бази асфальтно-бетонного заводу , який розташований на земельній ділянці площею 4,2 га, за адресою: Куп'янський район, Заоскілля, Східна зона.
Відповідно до договору оренди землі від 29 січня 2007 року , укладеного між Петропавлівською сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іскра»(орендар), орендар прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Строк дії договору визначено з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р..
Відповідно до умов цього договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору зобов'язаний повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
21 лютого 2008 року Чугуївським міжрайонним відділом контролю за використанням та охороною земель проведено обстеження земельної ділянки та складено акт № 000372, відповідно до якого земельна ділянка під метало- площадкою, площею 3,72 га, використовується без правовстановлюючих документів.
Головним спеціалістом Чугуївського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, складено розрахунок, у якому зазначено розмір заподіяної шкоди у сумі 3519,8 грн.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Термін «самовільне зайняття земельних ділянок»визначено у ст.. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»- як будь-які дії особи, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Як уже було зазначено, відповідачу, на праві власності належить нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.
Частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Таким чином, відповідачу на законних підставах перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності.
Як вбачається із листів Петропавлівської сільської ради, направлених на ім'я Куп'янського міжрайонного прокурора в липні та вересні 2008 року, відповідач не уклав договір оренди землі на 2008 рік та використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
Враховуючи викладене у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначення терміну «самовільне використання земельної ділянки», слід зазначити, що воно не є тотожним терміну «користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів» .
Позовні вимоги про стягнення шкоди вмотивовані розрахунком збитків, проведеного відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.
Так як у діях відповідача відсутній факт самовільного зайняття земельною ділянкою, то здійснений розрахунок у відповідності до зазначеної Методики, не може бути підставою для задоволення позову.
Слід зазначити, що відповідно до п.4.2 Наказу «Про затвердження порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»№ 312 від 12.12.2003 року при проведенні перевірки державний інспектор: встановлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкту нерухомості вживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; встановлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.
У п. 5.4 цього Наказу зазначено , що при складанні акту перевірки державний інспектор в акті перевірки повинен зазначити місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується.
Матеріалами, які б засвідчували факт порушення, зокрема, є планово-картографічні матеріали з нанесенням меж самовільно зайнятої земельної ділянки і дані натуральних обмірів, дані земельно-кадастрової документації, тощо.
Актом перевірки не встановлено, які саме дії відповідача свідчать про фактичне самовільне використання ним земельної ділянки.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач, обґрунтовуючи заперечення на апеляційну скаргу, посилається на положення статті 157 Цивільного кодексу України, якою передбачено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Слід зазначити, що підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені в статті 156 Земельного кодексу України. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки , заподіяні внаслідок а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначений статтею 157 Земельного Кодексу України, відповідно до вимог якої відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Згідно ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 (з наступними
змінами і доповненнями від 14.01.2004 р.) затверджений Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно якого відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад, власники землі або землекористувачі, яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ , організацій та громадяни, які будуть відшкодовувати збитки, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісії оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Колегія суддів зазначає, що грошова сума, яка визначена позивачем в якості збитків, не була розрахована відповідно до вищевказаних вимог законодавства. В матеріалах справи відсутній акт, який би мав бути підставою для встановлення розміру збитків та їх відшкодування.
Крім того, згідно п.п. 3,4,5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість водних джерел, зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво, на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Цим нормативним актом неодержаний доход визначений як доход , який міг би одержати власник землі , землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, створеного діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам підприємствами, організаціями установами та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Таким чином, право на звернення до суду з вимогами про стягнення заподіяних збитків виникає у землекористувачів та власників землі на підставі затвердженого акту, яким встановлюються такі збитки та у разі добровільною несплатою особою збитків на протязі одного місяця з дня затвердження акту.
В матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином з урахуванням норм статті 22 Цивільного кодексу України, статей 156, 157 Земельного кодексу України та спеціального законодавства, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач не має правових підстав для стягнення збитків.
Не можна погодитися з посиланням прокурора на те, що правовідносини по відшкодуванню грошових коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є позадоговірним зобов'язанням з відшкодуванням майнової шкоди і до них необхідно застосовувати положення статті 1166 Цивільного кодексу України, бо вона виникає, як правило, за наявності вини особи, противоправними діями якої юридичній особі завдана майнова шкода.
Як уже було зазначено, відповідач правомірно користується нерухомим майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці і до нього, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України разом з придбаною по договору купівлі-продажу нежитловою будівлею перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Відповідач зазначив, що він продовжує сплачувати орендну плату за користування землею у розмірі, визначеному у договорі оренди землі від 29 січня 2007 року, укладеного ним з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та надав в обґрунтування своєї позиції у справі квитанції про сплату орендних платежів та податку на землю.
Позивачем цей доказ не спростований.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2008 року у справі № 40/49-08 - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2008 року у справі №40/49-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Лакіза В.В.
Повний текст постанови підписано 13 лютого 2009 р.