р.
Справа №
За позовом
до
про
Представники:
Приватне підприємство "Наш продукт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін плюс" про стягнення 8 220 грн. -основного боргу по договору поставки від 23.01.2008 року, 139 грн. 74 коп. -індексу інфляції, 368 грн. 66 коп. -пені, 466 грн. 18 коп. -30% річних та витрат по справі.
Позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд задовольнити у заявленій сумі .
Відповідач свого представника у судові засідання не направив, відзив та витребувані судом документи не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого поштове повідомлення № 8531 078 (а.с. 26).
У судовому засіданні 21.01.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд, -
23.01.2008 р. року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки без номеру (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти покупцю продукти харчування, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за кожну поставку продукції здійснюється з відстрочкою 14 календарних днів. Фактом оплати є перерахування коштів на рахунок постачальника.
На виконання зобов'язань за Договором приватне підприємство "Наш продукт" здійснило поставку продукції товариству з обмеженою відповідальністю "Ісполін плюс" на суму 9 720 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0001177 від 04.09.2008 року, яка скріплена печатками та підписами повноважних представників сторін.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши позивачу 1 500 грн., що підтверджується банківською випискою, яка знаходяться в матеріалах справи (а.с. 11).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи відповідачем сплачена заборгованість у розмірі 1600 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.
В частині стягнення заборгованості в розмірі 1600 грн. суд вважає за необхідне провадження по справі припинити, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 6620 грн.00коп. доведені і підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктами 6.2 та 6.3 Договору сторони передбачили, що покупець у разі порушення строків оплати товару сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості заборгованості за кожен день прострочення, та окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на 30 календарних днів покупець зобов'язаний сплати постачальнику 30% річних від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару, пеня складає -368 грн. 66 коп., 30% річних -466 грн. 18 коп., збитків від інфляції -139 грн. 74 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на викладене позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі -6620 грн.00коп. -основного боргу, 368 грн. 66 коп.- пені, 466 грн. 18 коп. -30% річних, 139 грн. 74 коп. -збитків від інфляції .
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 49 ГПК України судові витрати по справі: 102 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються з відповідача з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Припинити провадження в частині стягнення 1600 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін плюс" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артельна, 2, МФО 320984, ЄДРПОУ 33667686) на користь Приватного підприємства "Наш продукт" (73000, м.Херсон, сел. Східне, 5, МФО 352015, ЄДРПОУ 32808775) 6 620 (шість тисяч шістсот двадцять) грн., -основного боргу , 139 (сто тридцять дев'ять)грн. 74коп. -індексу інфляції, 368 (триста шістдесят вісім)грн., 66 коп. - пені , 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 18 коп. -30% річних, 102 (сто дві) грн., - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.