73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
28.11.2006 Справа № 10/227-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. розглянувши справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Сіті Продукт"
до Приватний підприємець ОСОБА_1
за участі представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_3 (представник за дорученням),
від відповідача - ОСОБА_2 (представник за дорученням),
за первісним позовом про: визнання недійсною угоди про заміну сторони в зобов'язанні, укладену між сторонами 18 лютого 2005 року,
за зустрічним позовом про: визнання дійсною вказаної угоди та визнання за ТОВ Торговий дім «Сіті-продукт» права власності на матеріали, які складають об'єкт незавершеного будівництва прибудованого продовольчого магазину із спортивно-оздоровчим комплексом, а саме котлован і поле з палями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; на земельній ділянці 0,3 га,
Позовні вимоги за позовом ґрунтуються на твердженнях позивача про те, що, 27 квітня 1998 року на підставі договору НОМЕР_1, укладеного між ЗАТ ім. Комінтерна, ХП «Будград» і ПП ОСОБА_1 про дольове будівництво житлового будинку з прибудовою йому (позивачеві) передані всі права Замовника, Підрядника на будівництво магазину із спортивно-оздоровчим комплексом, а також котлован і свайове поле під названі об'єкти. Також за словами позивача 18 лютого 2005 року між ним та відповідачем була укладена угода про заміну сторони в зобов'язанні, згідно якої всі його права та обов'язки, передбачені договором НОМЕР_1 повинні були перейти до відповідача на умовах укладеної угоди від 18.02.2005 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами умови зазначеного договору не виконані, тобто виконання договору з обох сторін не відбувалося. У зв'язку з цим позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на частину 1 статті 215 та пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України, якими встановлено підстави та наслідки недійсності правочинів.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на відсутність підстав для визнання спірної угоди недійсною. На його думку угода не може бути визнана недійсною з підстав її невиконання, оскільки підставою для її недійсності є порушення чинного законодавства під час її укладання. Поряд з цим відповідачем подано зустрічний позов, вимоги за яким ґрунтуються тому, що за спірним договором ТОВ «ТД «Сіті-продукт» набуло право власності на матеріали, що складають об'єкт незавершеного будівництва прибудованого продовольчого магазину із спортивно-оздоровчим комплексом, а саме: котлован та поле з палями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0,3 га. Як на підставу своїх вимог відповідач за первісним позовом посилається на частину 2 статті 182, статтю 328, частину 3 статті 331, статті 392 та 512 Цивільного кодексу України. Зустрічний позов прийнятий господарським судом до провадження в межах даної справи.
Крім викладеного за матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2005 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Сіті-продукт" укладено угоду про заміну сторони в зобов'язанні, що передбачено договором від 27 квітня 1998 року НОМЕР_1 про пайову участь в будівництві жилого будинку. З цього договору випливає, що пай відповідача складається з прибудованого продовольчого магазину із спортивно-оздоровчим комплексом. Пунктом 2.1.1 договору встановлено обов'язок позивача передати відповідачеві за актом котлован та поле з палями під прибудований магазин із спортивно-оздоровчим комплексом в осях «Ам-Лм»; «1м-Ак», а також права замовника та підрядника на його подальше будівництво та право власності.
На виконання договору від 18.02.2005 р. позивач передав відповідачеві усі права та обов'язки за договором від 27.04.1998 р. НОМЕР_1, а саме: право на участь в пайовому будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1 з прибудованим продовольчим магазином із спортивно-оздоровчим комплексом. Згідно з пунктом 5 договору від 18.02.2005 р. фактом передачі вказаних прав вважається відповідний акт приймання-передачі, який в подальшому складено між сторонами.
Відповідно до пункту 8 спірної угоди відповідач зобов'язався виплатити позивачеві винагороду за передачу паю в будівництві житлового будинку з вбудованим магазином та спортивно-оздоровчим комплексом в порядку та на умовах, вказаних сторонами в додатку № 1 до даної угоди. Як слідує з пункту 1 Додатку № 1 до вказаної угоди, вартість прав та обов'язків, що відступаються за договором НОМЕР_1 від 27.04.1998 р., становить 5000 грн., які мають бути сплачені на банківський рахунок позивача згідно з реквізитами, що вказуються у рахунку на оплату. Відповідачем названа сума сплачена за платіжним дорученням НОМЕР_2.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Але таких підстав позивач не навів, а також не надав жодних доказів про їх наявність. Разом з тим слід зазначити, що підстав для визнання спірного договору недійсним суд не знаходить, тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.
Що стосується зустрічного позову необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Таким чином, відповідач за вказаним договором відступив свої права, в тому числі набуте ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва, новому кредитору -позивачу. Враховуючи цю обставину, суд погоджується, що позивач набув право власності на матеріали, які складають об'єкт незавершеного будівництва продовольчого магазину із спортивно-оздоровчим комплексом, а саме: котлован та поле з палями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 0,3 га.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про власність» об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Така ж норма міститься і в статті 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За частиною 3 статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оспорює це право власності шляхом пред'явлення позову про визнання недійсним договору, на підставі якого у позивача виникло це право. Отже в даному випадку підлягає застосування стаття 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Суд погоджується з доводами відповідача, що факт звернення позивача із заявою про визнання недійсним договору про заміну сторони в зобов'язанні, свідчить про невизнання ним прав ТОВ «ТД «Сіті-продукт», які виникли на підставі згаданого договору, в тому числі -права власності на матеріали, що складають об'єкт незавершеного будівництва. Право, передбачене статтею 392 ЦК України, кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України відносно захисту права власності шляхом його визнання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд також враховує положення частини 1 статті 181 ЦК України, відповідно до якої до нерухомого майна належать земельні ділянки, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, пересування яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення. Тобто до нерухомого майна можна віднести як об'єкти завершеного будівництва, так і незавершені об'єкти, які фактично пов'язані з землею фундаментом. Їх пересування неможливе без їх знецінення та зміни призначення (незавершене будівництво). Відповідно до частини 2 статті 182 ЦК України, право власності, а також інші майнові права на нерухомість, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, підлягають державній реєстрації права, які виникли на підставі спірного договору, оскільки зазначений об'єкт належить до нерухомого майна. Таким чином зустрічні позовні вимоги в частині визнання права власності на матеріали, що складають об'єкт незавершеного будівництва прибудованого продовольчого магазину із спортивно-оздоровчим комплексом, а саме: котлован та поле з палями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 0,3 га підлягають задоволенню.
В той же час не підлягають задоволенню вимоги за зустрічним позовом про визнання дійсним договору від 18.02.2005 року про заміну сторони в зобов'язанні, оскільки за змістом частини 2 статті 220 ЦК України визнання договору дійсним можливе лише у випадку, якщо договір за законом підлягає нотаріальному посвідченню. В даному випадку спірний договір не потребував нотаріального посвідчення, оскільки на його укладення достатньо простої письмової форми, що вбачається зі статті 513 ЦК України.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 82-85 ГПК України,
1. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.
2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково.
3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Сіті-продукт» (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 49) право власності на матеріали, що складають об'єкт незавершеного будівництва прибудованого продовольчого магазину із спортивно-оздоровчим комплексом, а саме: котлован та поле з палями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці 0,3 га.
4. В іншій частині зустрічного позову в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -30 листопада 2006 року
Суддя М.К. Закурін