01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.11.2007 № 15/489б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Гарник Л.Л.
при секретарі:
За участю представників:
від ініціюючого кредитора - не з'явились;
від боржника: Литвинчук Г.К. (довіреність № 03-28/08-дов від 28.08.2007 року);
Ветряков Ю.М. директор (паспорт СО 423890, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 20.07.2000 року);
за участю ліквідатора боржника - Шкуро С.А. (паспорт МЕ 736438, виданий Печерським РУГУ МВС України в м. Києві 04.07.2006 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібосоюз"
на постанову Господарського суду м.Києва від 13.08.2007
у справі № 15/489б
за заявою ЗАТ "Украгро НПК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібосоюз"
про визнання банкрутом
Суть постанови і скарги:
Постановою господарського суду м. Києва від13 серпня 2007 року, що прийнята у справі № 15/489-б (суддя - Хоменко М.Г.) за заявою закритого акціонерного товариства “Украгро НПК» (надалі - Ініціюючий кредитор, Товариство №1) до товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібосоюз» (надалі - Боржник, Товариство №2) про визнання останнього банкрутом, Товариство №2 визнано банкрутом, Товариство №1 визнано кредитором по відношенню до банкрута з майновими вимогами на суму 18 100,00 грн., відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шкуро С.А., якого зобов'язано протягом п'яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання Товариства №2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, письмово повідомити про визнання Боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів Товариства №2, а також, провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, підприємницька діяльність Боржника завершена, строк виконання всіх його грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості Товариства №2, припинено повноваження органів управління Боржника щодо управління ним та розпорядження його майном, а також припинено повноваження власника його майна та скасовано арешт, накладений на майно Товариства №2, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном (а.с. 31-32).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Хлібосоюз», не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та припинити провадження у справі (а.с. 46-49).
Ліквідатор Боржника Шкуро С.А. в судовому засіданні 19.11.2007 року не погоджується з вимогами, що викладені Товариством №2 в апеляційній скарзі, а тому просить залишити постанову господарського суду м. Києва від 13 серпня 2007 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у наданих поясненнях (а.с. 80-81).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Ініціюючого кредитора про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Боржника, що підтверджується ухвалою від 29.10.2007 року у даній справі (а.с. 70-71) з відміткою (на її зворотному боці) про направлення копій даної ухвали учасникам провадження у справі, а також викладене у клопотаннях (Вх. № 02-7.1/5170 від 05.11.2007 року та Вх. № 02-7.1/5285 від 12.11.2007 року) прохання Ініціюючого кредитора продовжити слухання справи за його відсутності (а.с. 72, 75), апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Боржника без участі представників Ініціюючого кредитора.
Заслухавши усні пояснення представників Боржника та ліквідатора Боржника в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26 липня 2007 року було порушено провадження у справі № 15/489-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібосоюз» за заявою закритого акціонерного товариства “Украгро НПК» в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 1-2).
Постановою господарського суду м. Києва від 13 серпня 2007 року Товариство №2 визнано банкрутом, Товариство №1 визнано кредитором по відношенню до банкрута з майновими вимогами на суму 18 100,00 грн., відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шкуро С.А., якого зобов'язано протягом п'яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання Товариства №2 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, письмово повідомити про визнання Боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів Товариства №2, а також, провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, підприємницька діяльність Боржника завершена, строк виконання всіх його грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості Товариства №2, припинено повноваження органів управління Боржника щодо управління ним та розпорядження його майном, а також припинено повноваження власника його майна та скасовано арешт, накладений на майно Товариства №2, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном (а.с. 31-32).
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції в постанові посилається на те, що вимоги Ініціюючого кредитора документально підтверджуються та визнаються судом обґрунтованими, з матеріалів справи вбачається, що Боржник відсутній за юридичною адресою, кошти та рух грошових коштів на рахунках Товариства №2 відсутні, нерухомого майна і транспортних засобів, що належать Товариству №2 на праві власності, не виявлено, а тому у суду є всі підстави для визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 22-24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 31-32).
Між тим, наведений висновок суду першої інстанції слід визнати таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у постанові місцевого суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права (п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України).
За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню у повному обсязі. Поряд з цим, апеляційний господарський суд вважає за необхідне, керуючись ст. 4-1, пп. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 103 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), провадження у справі № 15/489-б припинити за відсутністю предмету спору.
До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла, враховуючи наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Частиною 2 ст. 101 ГПК України визначено, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
З аналізу наведених положень ст. 52 Закону вбачається, що для визначення відсутнього боржника та визнання його банкрутом, окрім обов'язкового підтвердження наявності кредиторських вимог до боржника, достатнім є підтвердженість хоча б однієї із відповідних ознак: відсутність керівних органів боржника за місцем знаходження або ненадання протягом року до податкових органів податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
У мотивувальній частині оскаржуваної постанови місцевий господарський суд зазначає, що Боржник відсутній за юридичною адресою. У матеріалах справи наявний акт державного виконавця від 20.03.2007 року (а.с. 11) та акт про відсутність Товариства №2 за його місцезнаходженням від 13.08.2007 року (а.с. 29), відповідно до яких Товариство №2 та його керівні органи фактично відсутні за його місцезнаходженням за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2, які місцевим судом прийнято як докази, що підтверджують ознаку відсутності боржника за юридичною адресою.
Апеляційний господарський суд не приймає вищезгадані документи в якості належних доказів на підтвердження ознаки відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням у розумінні ст. 52 Закону з наступних підстав.
В апеляційній скарзі Боржник зазначає, що Товариство №2 має угоду з товариством з обмеженою відповідальністю “Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва». Як вбачається з договору № 519/4-306/6 від 01.01.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Інформаційний центр сприяння розвитку підприємництва» та Товариством №2, копія якого була додана скаржником до апеляційної скарги (а.с. 51), предметом даного договору є розміщення виконавчого органу Боржника, комплексне абонементне поштове та телефонне обслуговування останнього, а також проведення загальних зборів учасників (акціонерів) Боржника. На підставі пп. 2.1.1. зазначеного договору Товариству надане право користуватися адресою м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2, зокрема, згідно пп. 2.1.1.1. дану адресу Товариство 32 може вказувати в установчих документах, як його місцезнаходження. При цьому, у договорі № АА.2/23.01.06 від 23.01.2006 року (а.с. 12-14), укладеного між Товариством № 1 та Товариством №2, у зв'язку з невиконанням якого Боржником у Ініціюючого кредитора виникли грошові вимоги до Товариства №2, крім юридичної адреси, зазначена також і поштова адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 4-б.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Статтею 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
З огляду на викладене, зокрема на ту обставину, що Ініціюючому кредитору була відома інша адреса Товариства №2, відсутність керівних органів Боржника за адресою м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 100/2 не може вважатися відсутністю керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, тобто не є достатньою та необхідною ознакою для того, щоб вважати Товариство №2 відсутнім боржником та визнавати його банкрутом в порядку ст. 52 Закону.
Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
У матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державного реєстру, у якому б містилися відомості про відсутність Боржника за його місцезнаходженням, що унеможливлює, враховуючи положення ч. 3 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», посилання на такі відомості у даній справі про банкрутство Товариства №2. При цьому, місцевим господарським судом, в порушення положень ст.ст. 34, 38 ГПК України, при прийнятті постанови у даній справі факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність Товариства №2 за його місцезнаходженням не досліджувався та не з'ясовувався.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази, подані Ініціюючим кредитором до прийняття оскаржуваної постанови, не підтверджують наявність у Товариства №2 ознак відсутнього боржника, визначених ч 1 ст. 52 Закону, зокрема такої ознаки, як відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. З огляду на вищенаведені норми чинного процесуального законодавства, апеляційна інстанція приймає докази, додані скаржником до апеляційної скарги, оскільки неможливість їх подання Товариством №2 при розгляді справи у суді першої інстанції була викликана його неповідомленням про порушення провадження та розгляд справи, тобто причинами, що не залежали від нього.
Із вищевикладеного аналізу норм чинного законодавства, обставин справи та наявних у її матеріалах доказів, слід зробити висновок, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, необґрунтовано дійшов висновку про підтвердженість ознак, необхідних для визнання Боржника відсутнім, та наявність підстав для визнання останнього банкрутом в порядку ст. 52 Закону.
Таким чином, вимоги Боржника про скасування оскаржуваної постанови в частині визнання Товариства №2 банкрутом в порядку ст. 52 Закону, що викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно пункту 3 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.
Враховуючи, що ознаки, необхідні для порушення та продовження провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, не підтверджені належними доказами у справі, апеляційний господарський суд робить висновок про відсутність у даній справі предмету спору між Ініціюючим Кредитором і Боржником (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), що має наслідком припинення провадження у справі про банкрутство останнього відповідно до положень зазначеної норми.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.ст. 4-1, 4-3, 32, 33, 34, 43, 80, 91, 94, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, --
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібосоюз» задовольнити повністю.
2.Постанову господарського суду м. Києва від 13 серпня 2007 року у справі № 15/489-б скасувати повністю.
3.Провадження у справі № 15/489-б припинити.
4.Справу № 15/489-б повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді Гарник Л.Л.
22.11.07 (відправлено)