01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.05.2007 № 15/293б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від спільного закритого акціонерного товариства "Молдавський металургійний завод" - Зімін С.В. (дов. № 01/01/06 від 01.06.2006 р.);
від боржника - Огулькова А.М. (дов. № 187 від 27.09.2006 р.);
за участю розпорядника майна - Завора О.І. (паспорт КН 541743, виданий Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області 17.12.1997 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного закритого акціонерного товариства "Молдавський металургійний завод"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 04.12.2006
у справі № 15/293б (Демидова А.М.)
за заявою Українського державного підприємства "Укрметал"
до Українського державного підприємства "Укрметал"
про визнання банкрутом
Суть ухвали і скарги:
Ухвалою господарського суду м.Києва від 04 грудня 2006 року, яка прийнята у справі № 15/293-б (суддя - А.М. Демидова), за заявою Українського державного підприємства “Укрметал» (надалі - Боржник, Підприємство) про визнання банкрутом, спільному закритому акціонерному товариству “Молдавський металургійний завод» (надалі - Завод) відмовлено у відновленні строку звернення з кредиторськими вимогами до Боржника, у прийнятті заяви з вимогами до Підприємства відмовлено, а заява Заводу із вимогами до Боржника на суму 815 868 грн. 98 коп. і додані до неї документи повернуті Заводу (т. 3 а.с. 34-35).
Закрите акціонерне товариство “Молдавський металургійний завод», не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу та прийняти постанову щодо розгляду по суті заяви Заводу про визнання кредиторських вимог до Підприємства в сумі 815 868 грн. 98 коп. (т. 3 а.с. 91-94).
Представник Українського державного підприємства “Укрметал» у судовому засіданні 21.05.2007 року не погоджується з вимогами, що викладені Заводом в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 04 грудня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 81 від 13.04.2007 року (т. 3 а.с. 126-127), додатку до відзиву на апеляційну скаргу № 111 від 15.05.2007 року (т. 3 а.с. 156-157) та наданих поясненнях.
Розпорядник майна Боржника у судовому засіданні 21.05.2007 року не погоджується з вимогами, що викладені Заводом в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 04 грудня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 12/04 від 12.04.2007 року (т. 3 а.с. 124-125) та наданих поясненнях.
Представник кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю “БВП-Інвест» - у судовому засіданні 21.05.2007 року не погоджується з вимогами, що викладені Заводом в апеляційній скарзі, а тому просить залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 04 грудня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у наданих поясненнях (т. 3 а.с. 189-191).
Представник кредитора - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - у судовому засіданні 21.05.2007 року залишає вирішення питання щодо задоволення апеляційної скарги або відмови у її задоволенні на розсуд суду (т. 3 а.с. 189-191).
У судовому засіданні 21.05.2007 року була оголошена перерва до 10 г. 30 хв. 24.05.2007 року для оголошення резолютивної частини постанови (т. 3 а.с. 189-191).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення кредиторів Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю “БВП-Інвест» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - про день і час судового засідання з розгляду апеляційної скарги Заводу, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.05.2007 року та розпискою від 21.05.2007 року (т. 3 а.с. 189-191, 192), апеляційний суд вважає за можливе оголосити резолютивну частину постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Заводу без участі представників вищезгаданих кредиторів.
Заслухавши усні пояснення представників Заводу, присутніх кредиторів Боржника, Боржника та Розпорядника майна в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.04.2006 року було порушено провадження у справі № 15/293-б про банкрутство Українського державного підприємства “Укрметал» за заявою останнього в порядку ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т. 1 а.с. 1-2).
Спільне закрите акціонерне товариство “Молдавський металургійний завод» звернулось до господарського суду м. Києва із заявою від 23.11.2006 року, в якій просить відновити Заводу строк звернення з кредиторськими вимогами до Підприємства, встановлений ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як такий, що пропущений з поважних причин та включити його кредиторські вимоги до Боржника на суму 815 868 грн. 98 коп. до реєстру вимог кредиторів Підприємства, обґрунтовуючи свої вимоги заборгованістю Підприємства, яка виникла на підставі рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21.04.1999 року по справі АС № 697у/98 та від 11.05.2000 року по справі АС № 17у/2000, на виконання яких Апеляційним судом міста Києва 14.04.2003 року по справі № 2-76/03р. та 23.04.2003 року по справі № 2-74/03р. були видані виконавчі листи щодо стягнення з Боржника на користь Заводу заборгованості в загальній сумі 815 868 грн. 98 коп., яка на час подання даної заяви не погашена. При цьому заявник керувався нормами ст.ст. 1, 3, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т. 3 а.с. 181-183).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04 грудня 2006 року Заводу відмовлено у відновленні строку звернення з кредиторськими вимогами до Боржника, у прийнятті заяви з вимогами до Підприємства відмовлено та заява Заводу із вимогами до Боржника на суму 815 868 грн. 98 коп. та додані до неї документи повернені Заводу.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що Заводом пропущений строк звернення із кредиторськими вимогами до Боржника, ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає відновлення пропущеного строку для звернення до суду із вимогами до боржника, а ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка є універсальною щодо порядку розгляду кредиторських вимог, визначає, що строк подання відповідних заяв є граничним та відновленню не підлягає. При цьому, місцевий суд керувався ст.ст. 14, 53 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) (т. 3 а.с. 34-35).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Заводу, присутніх кредиторів Підприємства, Боржника та Розпорядника майна у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 04 грудня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. За таких умов, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Заводу без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що скаржник, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність можливості у Заводу відслідковувати публікації в газетах та журналах України щодо порушених справ про банкрутство українських підприємств, у зв'язку з чим вважає строк звернення з кредиторськими вимогами до Боржника, передбачений ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), пропущеним з поважних причин та таким, що підлягає відновленню, оскільки ч. 6 ст. 53 Закону не визначає даний строк як граничний, а відповідно його пропуск не спричиняє наслідків, які передбачені ст. 14 Закону для вимог конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення встановленого для їх подання строку. Таким чином, на думку скаржника, враховуючи положення ст. 53 ГПК України, згідно якої за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, та виходячи з положень ст. 53 Закону, яка дає можливість відновити визначений у ній строк, за умови його пропуску з поважних причин, судом першої інстанції було неправомірно відмовлено Заводу у відновленні строку звернення з кредиторськими вимогами до Підприємства та у прийнятті заяви з вимогами до Боржника.
Вказані посилання є неналежними та такими, що викладені з невірним тлумаченням норм чинного законодавства. До такого висновку апеляційна інстанція дійшла у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно частини 6 ст. 53 Закону кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника.
З положень вищенаведеної статті Закону не вбачається право кредитора, який пропустив встановлений місячний строк подання письмових заяв до господарського суду з вимогами до боржника, на його відновлення.
Натомість, частиною 2 ст. 14 Закону передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
На підставі системного аналізу норм чинного законодавства про банкрутство у їх взаємозв'язку та співвідношенні, враховуючи що частиною 3 ст. 5 Закону передбачено регулювання провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності з урахуванням особливостей, передбачених розділом 6 цього Закону, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Оскільки ч. 6 ст. 53 Закону не визначає особливостей розгляду господарським судом заяв з вимогами до боржника, поданих кредиторами з порушенням місячного строку з дня опублікування оголошення боржника про порушення справи про банкрутство боржника та відкриття процедури санації, то до правовідносин з подання письмових заяв кредиторами до боржника, провадження у справі про банкрутство якого відбувається відповідно до вимог ст. 53 Закону, у частині визначення наслідків пропущення строку звернення з такими заявами повинні застосовуватися положення частини 2 ст. 14 Закону, які є загальними по відношенню до положень ст. 53 Закону у регулюванні даних питань. Отже, пропуск кредитором місячного строку звернення до господарського суду з письмовою заявою з вимогами до боржника, провадження у справі про банкрутство якого відбувається відповідно до вимог ст. 53 Закону, тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 14 Закону, а саме, відсутність можливості відновлення пропущеного строку, як граничного.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про порушення справи про банкрутство Боржника та відкриття процедури санації було опубліковано 29.04.2006 року (т.1 а.с. 69), а Завод звернувся до господарського суду м. Києва із заявою про визнання кредиторських вимог до Підприємства лише 23.11.2006 року, тобто з порушенням, встановленого ч. 6 ст. 53 Закону, строку. За таких обставин, враховуючи вищевикладений аналіз норм чинного законодавства, слід зробити висновок про правомірність застосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 14 Закону щодо підстав відмови скаржнику у відновленні строку звернення з кредиторськими вимогами до Підприємства та відмови у прийнятті його заяви з вимогами до Боржника.
Таким чином, Заводом не доведена неправомірність відмови йому місцевим судом у відновленні строку звернення з кредиторськими вимогами до Боржника, у прийнятті заяви з кредиторськими вимогами до останнього на суму 815868 грн. 98 коп., та прийняття оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене, керуючись нормами ст.ст. 5, 14, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.ст. 4-1, 22, 33, 34, 36, 43, 91, 94, 99, 101 -105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Ухвалу господарського суду м. Києва від 14 грудня 2006 року у справі № 15/293-б залишити без змін, а апеляційну скаргу спільного закритого акціонерного товариства “Молдавський металургійний завод» без задоволення.
2.Справу № 15/293-б повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.
31.05.07 (відправлено)