Провадження № 22-ц/790/1754/13 Головуючий 1 інст. Нікуліна Л.П.
Справа №2035/7782/2012 Доповідач: Крилова Т.Г.
Категорія: договірні
05 березня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.
Суддів - Кірсанової Л.І.
- Борової С.А.
При секретарі - Карамишевій Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
В подальшому збільшила свої позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь суму грошової заборгованості у розмірі - 71 119,17 гр. та судові витрати по справі у розмірі 711,19 гр.
Посилалася на те, що 12.05.2005 року вона надала у позику своїй родичці ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1620 євро та 2000 доларів США, що підтверджується розпискою відповідачки. Суму позики ОСОБА_4 зобов*язалася повернути 12.05.2006 року, але не повернула до теперішнього часу. Вона неодноразово усно зверталася до ОСОБА_4 з вимогою про повернення їй коштів, починаючи з 2006 року по 2010 рік. У 2012 році вона звернулася до відповідачки з вимогою про повернення боргу у письмовому вигляді, проте, на час звернення до суду ОСОБА_4 кошти так і не повернула та взагалі відмовляється їй їх повертати. Крім того, просила поновити їй строк позовної давності, посилаючись на тяжкий стан здоров'я, збіг сімейних обставин через які вона не мала можливості своєчасно звернутися з таким позовом до суду.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не прийнято до уваги їхні доводи і пояснення по справі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, у зв*язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за договором позики від 12.05.05 року ОСОБА_2 надала у позику ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1620 євро та 2000 доларів США, які остання повинна була повернути позивачці 12.05.06 року, але не повернула до теперішнього часу. Про те, що відповідачка отримала від позивачки зазначену суму коштів свідчить розписка ОСОБА_4 ( а.с. 116).
Крім того, сама відповідачка в ході розгляду справи проти цього не заперечувала та просила застосувати строки позовної давності.
З пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_4 є дружиною брата ОСОБА_2
З пояснень представників позивачки, даних у суді апеляційної інстанції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_2 - ОСОБА_5. Після його смерті позивачка стала тяжко хворіти, погано пересуватися. Усно ОСОБА_2 неодноразово просила відповідачку повернути їй борг, починаючи з 2006 року і в подальші роки. Але у зв*язку із своєю хворобою, а також у зв*язку із тим, що вони з відповідачкою є близькими родичами, ОСОБА_2 вірила, що ОСОБА_4 віддасть їй борг, тому своєчасно не звернулася до суду.
Аналогічні пояснення надані і свідком ОСОБА_6
Про те, що ОСОБА_2 після смерті сина стала тяжко хворіти, підтверджується витягом з медичних документів та амбулаторної карти.
Враховуючи викладене, у суда немає підстав вважати, що ОСОБА_2 не зверталася до ОСОБА_4 протягом усіх цих років щодо повернення їй боргу.
Згідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В даному випадку, строк повернення боргу - 12.05.2006 року. Протягом трьох років встановлюється строк для звернення до суду, тоб то до 12.05.09 року. Позов надано 29.08.12 року. Але враховуючи викладене та стан здоров*я позивачки, судова колегія вважає, що причини пропущення ОСОБА_2 позовної давності є поважними, тому, її порушене право підлягає захисту.
За цих же підстав не підлягає застосуванню строк позовної давності по даній справі за заявою ОСОБА_4
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов*язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов*язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України передбачається відповідальність за порушення грошового зобов*язання. Зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку, позика була надана не в національній валюті, а в іноземній. Тому, чинним законодавством сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції не передбачається.
За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково: в частині стягнення суми боргу та трьох процентів річних від простроченої суми. В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Так, на теперішній час сума боргу складає 33 059 гр. 99 коп., а три проценти річних від простроченої суми - 6 374 гр. 69 коп. Усього - 39 434 гр. 68 коп. Розрахунок проводився за формулою: сума боргу х 3% : 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає також стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сума судового збору у розмірі 591 гр. 51 коп., виходячи із задоволеної судом суми позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 - 39 434 гр. 68 коп. заборгованості та 591 гр. 51 коп. судового збору.
В задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий -
Судді: