Провадження № 2-962/2013 р.
Справа № 2603/16415/12
Іменем України
11.03.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипка О.І.
при секретарі - Федорченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 103200 грн., пославшись на те, що в грудні 2011 року він позичив відповідачу зазначену суму. Відповідач зобов»язався повернути гроші не пізніше 01 грудня 2012 року. Однак у зазначений термін ОСОБА_2 грошей не повернув, а тому він (позивач) змушений звертатись до суду з вказаним позовом.
Позивач та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 103200 грн.
Відповідач в судовому засідання позовні вимоги не визнав. При цьому пояснив, що дійсно 01.11.2011 року написав на вимогу позивача розписку, згідно якої він взяв в борг у позивача 103200 грн. Однак вказаних коштів він не отримував, а розписку написав в якості поручителя за свого партнера по бізнесу, який раніше отримав кошти в борг.
Вказуючи на ці обставини, відповідач заперечував проти задоволення позову. Однак, під час розгляду справи зазначив, що згоден повернути позивачу 30000 грн.
Заслухавши думки учасників процесу, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному і об»єктивному розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і проти вказаної обставини не заперечували сторони в судовому засіданні, що 01.11.2011 року відповідачем ОСОБА_2 складено розписку, згідно якої він позичив у позивача ОСОБА_1 103200 грн., які зобов»язався повернути не пізніше 01 грудня 2012 року (а.с.18). Оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи.
Як вказували в судовому засіданні позивач та його представник, ОСОБА_2 борг не повернув, тобто не виконав добровільно прийняті на себе зобов»язання за договором позики, в зв»язку з чим просили про задоволення позову.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що гроші від позивача не отримував, при цьому не заперечував факт власноручного написання ним вказаної розписки.
Ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі вимог ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання.
Договір є обов»язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов»язання.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що коштів за розпискою він не отримував, а написав її як поручитель за свого партнера, який отримував ці кошти, оскільки на обґрунтування цих тверджень відповідачем не надано жодного належного доказу.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що свої зобов»язання ОСОБА_2 не виконав, а тому він повинен повернути позику в сумі 103200 грн.
Оскільки суд задовольняє вимоги позивача, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1030 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 213 - 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 615, 629, 639, 1046-1050 ЦК України, суд , -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 103200 грн. та судовий збір у розмірі 1030 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: