"01" листопада 2006 р. Справа № 9/565/06
м. Миколаїв
За позовом: Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат», Луганська область, м. Алчевськ
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД», м. Миколаїв
Суддя Філінюк І. Г.
Від позивача: Маналакова А. О., дор від 14.12.2005р.
Від відповідача: Грицай С. В., дор від 15.09.2006р., Вардзелова О. В., дор від 15.09.2006р.
При секретарі: Сіренко І. М.
Суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 7337,09 грн. недостачі оплаченого, але не отриманого позивачем залізорудного концентрату.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні зазначив, що надані позивачем документи, складені з грубим порушенням умов договору та діючого законодавства України, а тому не можуть служити підтвердженням факту недостачі, фактичне переваження порожньої тари для визначення маси нетто вантажу позивачем не здійснювалось, а тому факт нестачі не може вважатися доведеним, приймання продукції неправомірно здійснено з порушенням вимог п.6.3 договору, тобто приймався не цілий маршрут «в русі», а окремі вагони, та неправомірно застосовано коефіцієнт 1,75% від ваги кожного вагону, при прийманні продукції цілим маршрутом повинен застосовуватися коефіцієнт 1% від ваги всього маршруту, представники громадськості не мали повноважень для участі в прийманні продукції, посвідчення є недійсними (п.21 Інструкції П-6), а акт приймання продукції - таким, що складений з порушенням закону.
В судовому засіданні 26.10.2006р. оголошена перерва до 01.11.2006р.
За згодою сторін в судовому засіданні 01.11.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
Встановив:
Відповідно до укладеного сторонами договору поставки № 015/2248 від 21.10.2004р., ТОВ "ТС ЛТД" (постачальник) зобов'язався поставляти залізорудний концентрат виробництва ВАТ "ІнГОК", а ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (покупець) зобов'язався оплатити та прийняти на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що постачальник поставляє товар на адресу покупця залізничним транспортом, приблизно рівними партіями на умовах поставки - FCA ст. Інгулець.
Згідно з п. 3.2 договору вантажовідправником товару є ВАТ "Інгулецький гірнозбагачувальний комбінат".
Відповідно до умов п. 6.3 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 21.10.2004р., протоколу узгодження розбіжностей від 24.12.2004р., сторони встановили, що при прийомки вантажу по кількості на підприємстві покупця, сторони застосовують ДСТУ 12409-66 "Руди залізні, концентрати, агломерати і окатиші. Норми точності визначення маси". Погрішність при встановлені маси (гранична розбіжність при зважуванні) в вагоні складає +/- 1,75 % від ваги та її необхідно вважати погрішністю завантажування, але не як недовантаження або перевантаження. Зважування вантажу здійснюється у русі. Покупець здійснює повне зважування отриманої продукції та порожньої тари на електронних тензометричних вагах або вагонних електромеханічних вагах. Щодо умов п. 6.3 договору, сторони зазначену редакцію не заперечують.
З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2005р. на адресу позивача за залізничною накладною № 45111574; 20.08.2005р. за залізничною накладною №45111652; 11.08.2005р. за залізничною накладною № 45023526; 15.08.2005р. за залізничною накладною 45923600 поставлено вагони із залізорудним концентратом.
Як вбачається з копії залізничних накладних, вантаж прибув на станцію "Комунарськ" непошкодженим, без слідів розкрадання чи втрати та виданий на підставі ст.52 Статуту залізниць України.
При прийманні продукції позивачем та внутрішньої станції "Рудна" були складені акти № 3068 від 12.08.2005р.; № 3091 від 13.08.2005р., № 3205 від 20.08.2005р., № 3129 від 15.08.2005р., № 3130 від 15.08.2005р.
У відзиві на позов відповідач наполягає, що представник громадськості підприємства - одержувача вантажу, може приймати участись у прийманні продукції не більше ніж два рази на місяць, що передбачено п. 20 Інструкції № П-6, тому заявив клопотання про витребування у позивача книги реєстрації видачі посвідчень представників громадськості.
Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскілки посвідчення представникам громадськості видано в день складання акту, отже в любому випадку зазначені представники за цими посвідченнями виконували обов'язки громадського спостерігача вперше.
Відповідно до умов поставки за договором та ст. 668 ЦК України, поставка здійснюється на умовах FCA станція «Інгулець» - що означає поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці -станція відправника.
За приписами ст. 712, 664 ЦК України, зобов'язання по поставці вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику і доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом , є квитанція, в який зазначаються данні про вантаж, у т. числі масу вантажу, що передбачено ст. 23 Статуту Залізниць України, про що зазначено зокрема в Постанові ВГС України від 31.05.2005р. по справі № 14/6.
Отже, відповідач належним чином виконав зобов'язання за договором, передавши товар перевізнику на ст. «Інгулець», про що свідчить залізнична квитанція з урахуванням ст. 23 Статуту та вимог 668 ЦК України, а ділі від ст. «Інгулець» до ст. «Рудная»» позивач одноособово несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, а тому відповідач не може нести відповідальність за вантаж під час його перебування на станціях позивача, а саме на ст. «Рудна».
Як свідчать акти, приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості здійснювалась по-вагонно, вага продукції визначалася шляхом переважування на вагонних електромеханічних вагах у русі.
Згідно з п.14 Інструкції П-6 перевірка ваги нетто здійснюється в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами. При неможливості переваження продукції без тари визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її від продукції. Результати перевірки оформлюються актами. Акт про вагу тари повинен бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення, а про вагу тари з-під вологої продукції негайно після звільнення тари з-під продукції. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари від ваги брутто за даними, вказаними у супровідних та транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто та ваги тари не допускається.
Також, згідно з п.23 Інструкції П-6 особи, що здійснюють приймання продукції за кількістю, вправі завіряти своїми підписами лише ті факти, які були встановлені за їх участю. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками приймання, забороняється. Однак, з матеріалів справи вбачається, що недостачу продукції було визначено на підставі даних, які не були безпосередньо встановлені уповноваженою особою. В порушення п. 11 Інструкції П-6 вага порожніх вагонів була встановлена вагарем одноособове, відвісні квитанції підписані вагарем одноособово, тоді як акт про вагу порожніх вагонів тари підписані вже представниками ЦВХ, УЖДК та ВТК, які згідно відвісних квитанцій при зважуванні порожніх вагонів не були присутні.
Переваження вагонів з вантажем та порожніх вагонів здійснювалася на різних вагах, що розташовані на значній відстані одні від одних, присутність комісії на прийманні маршруту та переваженні порожньої тари одночасно, а так само і одночасне приймання комісією продукції та переваження порожньої тари, є неможливим. Тобто, фактичне переваження порожньої тари для визначення маси нетто вантажу позивачем не здійснювалось, а тому факт недостачі не може вважатися доведеним.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в встановлені строки, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт неналежного виконання зобов'язання з боку відповідача, позовні вимоги суд вважає недоведеними, тому не підлягаючими задоволенню.
Керуючись ст. ст. 526, 525 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову -відмовити.
Суддя I.Г.Фiлiнюк