79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.11.06 Справа № 18/192
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, вих. №8780/06 від 08.09.2006 року
на постанову Господарського суду Рівненської області від 18.08.2006 року
у справі № 18/192, суддя Гудак А.В.
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне
до Державного підприємства «Рівнедіпроводгосп», м. Рівне
про стягнення 83 351 грн. 44 коп.
за участю представників
від позивача : не з'явились;
від відповідача : не з'явились.
Справа розглядається в порядку п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2006 року у справі № 18/192, у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про стягнення з Державного підприємства «Рівнедіпроводгосп», м. Рівне страхових внесків в розмірі 83 351 грн. 44 коп. -відмовлено.
Постанова суду мотивована безпідставністю вимог Позивача, їх невідповідністю вимогам законодавства, зокрема нормам Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року №727/98 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, пунктом 6 зазначеного Указу встановлено види податків і зборів, відносно яких суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником. До такого виду збору віднесено і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Скаржник, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне звернулось з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи. Так, відповідно до вимог ст.ст. 14. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є юридичні та фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). Таким чином, Відповідач, як юридична особа, що обрала особливий спосіб оподаткування, є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно положень п. 4 ст. 18 зазначеного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Безпідставними є вказівки Відповідача та твердження місцевого господарського суду про те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року №727/98 має перевагу над Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають зазначеному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Саме цей закон є спеціальним і має вищу юридичну силу, а ніж згадуваний Указ. Судом упущено той факт, що обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначений п.6 ч.2 ст.17 Закону. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, Законом не надано. У зв'язку з тим, що Відповідач не здійснював сплати страхових внесків у встановленому розмірі, виникла недоїмка на суму 83 351 грн. 44 коп. відповідно до якої Управлінням ПФУ надсилалась вимога про сплату боргу № Ю-33 від 28.03.2006 року.
Відповідач у запереченні спростовує наведені в апеляційній скарзі обставини та просить залишити оскаржувану постанову місцевого господарського суду без змін, так як остання прийнята на підставі повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи та вірного застосування вимог чинного законодавства. Так, на думку Відповідача, п.1 ч.8 Розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «По загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками такого збору з врахуванням вимог Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Зважаючи на викладене, Відповідач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку. Таким чином, місцевий господарський суд, на думку Відповідача, у повному обсязі з'ясував обставини справи та вірно застосував чинне законодавство.
Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Враховуючи ту обставину, що розгляд справи відкладався з метою забезпечення рівності учасників судового процесу, ухвалою суду від 15.11.2006 року участь представників сторін визнано на власний розсуд, то судова колегія вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом, 30.03.2006 року Відповідачем отримано вимогу про сплату боргу за № Ю-33 від 28.03.2006 року, сформовану начальником Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне на суму 83 351 грн. 44 коп., яка прийнята на підставі Акта № 185 від 16.03.2006 року планової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ДП «Рівнедіпроводгосп»за період з 01.10.2004 року по 01.02.2006 року.
В апеляційній скарзі скаржник покликається на ту обставину, що обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначений п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, Законом не надано.
Однак, у відповідності до вимог ст.2 Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. В Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). До загальнодержавних належить і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, порядок та умови внесення страхових внесків. Страхові внески відповідно до цього Закону -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
З метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні, 19 жовтня 2000 року прийнято Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва»№ 2063-III. Цей Закон визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності. Одним з основних напрямів державної підтримки малого підприємництва, згідно ст. 5 Закону виступило запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Перелік суб'єктів, порядок та умови реалізації спрощеної ситеми оподаткування встновлює Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. №727/98. Так, Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності вправі самостійно обрати одну зі ставок єдиного податку та сплачувати щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення ж Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.
Зазначений механізм сплати податків та зборів, обраний і Відповідачем та дотриманий у відповідності з вимогами чинного законодавства, що підтверджується наявними у справі належно засвідченими копіями платіжних доручень про сплату ДП «Рівнедіпроводгосп» єдиного податку за період жовтень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року та за січень 2006 року.
Відповідно до вимог п.6 Указу, Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Вказівки апелянта на колізію нормативного застосування Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про систему оподаткування»не може виступати безумовною підставою нарахування зазначених внесків та вимоги їх сплати.
Кожен з вищенаведених актів спрямований врегулювати певний вид суспільних відносин, не створюючи конкуренції правових норм. Збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як зазначено вище є видом загальнодержавного збору, який встановлює Закон України «Про систему оподаткування», однак принципи, засади і механізми сплати передбачено власне Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва»встановлюють окремий порядок сплати зазначених внесків, стврюючи спрощену систему оподаткування шляхом включення декількох податків та зборів у ставку одного. Таким чином, суперечності щодо юридичної сили закону та указу, в даному випадку є недоречними, оскільки не вступають в колізію та не містять взаємовиключаючих норм.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно не погодився з доводами Позивача про те, , що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховуються у розмірі 32,3% та 31,8% на суму фактичних витрат на оплату праці і сплата 42% з єдиного податку має ставитись в залежність від 32,3% і 31,8% обчислених сум фактичних витрат і різниця між даними відсотками має складати недоїмку на суму 83 351 грн. 44 коп., оскільки дані твердження є безпідставними і спростовуються вищенаведеним.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Рівненської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене та керуючись п. п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 КАС України ,-
Львівський апеляційний господарський суд, У Х В А Л И В :
1. Постанову Господарського суду Рівненської області від 18.08.2006 року у справі № 18/192 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Ухвала набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.