79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.11.06 Справа № 5/145
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Новоселицького спортивно-технічного клубу ТСО України, м. Новоселиця від 29.08.2006 р. № 16
на постанову Господарського суду Чернівецької області від 17.08.2006 р.
у справі № 5/145
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Новоселицького спортивно-технічного клубу ТСО України, м. Новоселиця
про стягнення фінансових санкцій в розмірі 5 884, 44 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. у склад колегії було введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 24.10.2006 р., а ухвалою від 24.10.2006 р. розгляд справи відкладався до 09.11.2006 р. з метою надання можливості відповідачу (скаржнику) виконати вимоги попередньої ухвали суду, явка сторін не була визнана обов'язковою.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 175497, 175496.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 17.08.2006 р. у справі № 5/145 за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Новоселицького спортивно-технічного клубу ТСО України про стягнення 5 884, 44 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році позов задоволено.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що оскільки відповідач протягом 2005 року не здійснював необхідних заходів, в тому числі і не інформував державну службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, то він не виконав покладені на нього обов'язки, у зв'язку з чим до нього застосовані штрафні санкції.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Чернівецької області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, посилаючись на ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначає, що причиною недотримання нормативу по працевлаштуванню інвалідів є відсутність потенційних інвалідів-працівників, які могли б працювати на підприємстві, оскільки останнє займається підготовкою водіїв і єдине робоче місце, на якому може використовуватися праця інваліда -це двірник, проте на таку посаду жодний інвалід в районі не претендував.
У судовому засіданні 24.10.2006 р. представники апелянта підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягали на скасуванні рішення місцевого господарського суду.
Позивач у справі не скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників скаржника (відповідача) у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 9 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а на підприємстві у цьому періоді не працював жодний інвалід.
За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 11 688, 88 грн. -відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати штатного працівника за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда в сумі 5 884, 44 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. від відповідача вимагалося подання належно завіреної копії запиту в центр зайнятості № 4 від 06.07.2006 р., який відсутній у матеріалах справи, а також підтвердження центру зайнятості про отримання Наказу № 60 від 31.12.2004 р. і щомісячних звітів про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда протягом 2005 року. Проте, вимог даної ухвали відповідач не виконав.
Надані Новоселицьким районним центром зайнятості листи № 05-12/554 від 06.11.2006 р. і № 02-06/300 від 07.07.2006 р. не можуть бути підставою для звільнення Новоселицького спортивно-технічного клубу ТСО України від сплати штрафних санкцій.
Таким чином, апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що Новоселицький спортивно-технічний клуб ТСО України протягом 2005 року не здійснював необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда, а отже, штрафні санкції Фондом соціального захисту інвалідів до нього були застосовані правомірно.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Чернівецької області, оскільки вона прийнята з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Чернівецької області від 17.08.2006 р. у справі № 5/145 залишити без змін, а апеляційну скаргу Новоселицького спортивно-технічного клубу ТСО України без задоволення;
2. Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника (відповідача);
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
4. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука