ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 12/622
07.12.06
За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»
До Державної акціонерної компанії «Хліб України»
3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровське»
Про стягнення 14783, 69 грн.
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Сватуха О.В. -п/к (дов. від 19.01.06 р. №221д), Бєгунова К.В. -п/к (дов. від 23.01.06 р. №222д)
Від відповідача Вільчинська Н.І. -голов.ю/к (дов. від 04.09.06 р. №12-14/553), Більчуков А.В. -голов.ю/к (дов. від 04.09.06 р. №12-14/552)
Від 3-ї особи Приходько Л.Г. -п/к (дов. від 02.10.06 р. №25)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення 14783, 69 грн. основного боргу, переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.03 р.
04.10.06 р. позивачем подано заяву про зміну предмету позовних вимог, а саме: позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 45 431 грн.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 05.10.06 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача -ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до Постанови КМ України від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до ТОВ «Кіровське»як правонаступника КСП «Носівське»на суму 23 279,79 грн.
Позивачем встановлено, що відповідно до договору реструктуризації боргу від 25.01.01 р. №1503 ДАК «Хліб України»поставлено ТОВ «Кіровське»суперфосфат в кількості 58 000 кг на суму 16 145 грн. Отже, уклавши договір, сторони підтвердили, що дійсна заборгованість ТОВ «Кіровське»перед ДАК «Хліб України»станом на 25.01.01 р. складає 16 145 грн. Тобто, позивачу передана недійсна вимога в розмірі 7 152, 79 грн. (23 297, 79 грн. -16 145 грн.)
Так як ТОВ «Кіровське»на момент підписання розподільчого балансу мало фактичну заборгованість в сумі 16 145 грн., з якої 7 630, 9 грн. погашена зерном, що підтверджується актом приймання-передачі зерна на суму 7 630, 9 грн., накладною від 19.09.01 р. №69 та листом ТОВ «Кіровське»від 12.01.04 р. №4/04, позивачу була передана недійсна вимога на суму 14 783, 69 грн.
Згідно ч. 1 п. 2 акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р. в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.
23.03.04 р. позивач надіслав вимогу відповідачу про сплату боргу, яку відповідач отримав 24.03.04 р., і відповіді та задоволення на яку позивачем не отримано.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в Постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.
Передача заборгованості виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, а отже відповідач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку не можна говорити про відповідальність позивача згідно ст. 519 ЦК України. у випадку виявлення безнадійної заборгованості позивач повинен був звернутися до її власника - КМ України -з питанням щодо врегулювання проблеми стягнення боргу.
Позивачем не надано належних доказів проведення розрахунків між ДАК «Хліб України»та ТОВ «Кіровське».
Відповідач вважає, що договір реструктуризації боргу від 25.01.01 р. №21503 та лист ТОВ «Кіровське»від 12.01.04 р. не підтверджують факт часткового погашення заборгованості, оскільки доданий до позовної заяви акт приймання-передачі містить написи вручну, не містить розшифровки підписів відповідальних осіб, що ставить під сумнів відповідність наданих копій оригіналам, вказаний акт міг бути виданий на виконання постанови №977 від 03.09.97 р., а не на виконання договору реструктуризації.
Також відповідач зазначає, що сума дебіторської заборгованості ТОВ «Кіровське», передана згідно реєстру, не обов'язково повністю стосується лише відпущених мінеральних добрив, а може стосуватися іншої заборгованості ТОВ «Кіровське».
Позивач в позовній заяві не зіставляє суму, на яку ДАК «Хліб України»передано ресурсів, з сумою заборгованості, що була передана, та з сумою, на яку з компанією проведено розрахунок.
Також відповідач покликається на порушення вимог законодавства про бухгалтерський облік, так як акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення господарських операцій.
3-я особа -ТОВ «Кіровське»- надала такі пояснення щодо позовних вимог.
ТОВ «Кіровське»при розподілі майна, що мало місце у зв'язку з реорганізацією КСП «Носівське», отримало згідно розподільчого балансу кредиторську заборгованість перед «Носівка Райагрохім»в сумі 16 145 грн.
Між ТОВ «Кіровське»та ДАК «Хліб України»укладено договір про реструктуризацію боргу №1503 від 25.01.01 р. на суму 16 145 грн.
В 2001 р. заборгованість частково була погашена в сумі 7 630, 9 грн. шляхом передачі зерна згідно акта приймання-передачі та накладної №69 від 19.09.01 р.
Станом на 01.01.06 р. підтверджена заборгованість на суму 8 524, 1 грн., яка погашена згідно платіжного доручення №136 від 11.04.06 р. на суму 4500 грн. та платіжного доручення №383 від 29.09.06 р. на суму 4004, 79 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.
Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту -Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 -вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.
Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Відповідно до Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце уступка кредитором (ДАК «Хліб України») вимог іншій особі -позивачу, що відбулася на виконання зазначеної постанови КМУ.
Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
В акті передачі-приймання від 31.07.03 р. сторони погодили наслідки передачі в якості дебіторської заборгованості, що вже погашена станом на дату підписання акту, тобто, недійсної заборгованості, а саме: відповідно до п. 2 акту в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з Компанією, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої Підприємству за розподільчим балансом, Компанія зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок Підприємства.
В даному випадку мають місце саме такі обставини, так як дебіторська заборгованість ТОВ «Кіровське»станом на 31.07.03 р. була вже частково погашена -в сумі 7 630, 9, тому на момент підписання акту та розподільчого балансу її не існувало, а щодо частини переданої заборгованості в розмірі 7 152, 79 грн. взагалі не надано доказів її реального існування.
Також суд наголошує, що в даному випадку мова йде про недійсність переданої вимоги в частині, а не про безнадійну заборгованість сільгоспвиробників, на що покликається відповідач.
Стосовно дебіторської заборгованості в розмірі 7 630, 9 грн. суд зазначає наступне.
Ознайомившись з доказами, наданими 3-ю особою щодо факту відсутності заборгованості перед ДАК «Хліб України»в сумі 7 630, 9 грн., суд приходить до висновку про те, що зазначені докази належним чином підтверджують цей факт, а саме.
Відповідно до накладної №69 від 19.09.01 р. та акту приймання-передачі зерна згідно цієї накладної засвідчено передачу ТОВ «Кіровське»ДАК «Хліб України»ячменю ІІІ кл. на суму 7630, 9 грн., що підтверджується печатками сторін та підписами їх представників.
При цьому, покликаючись на те, що акт не може вважатися первісним бухгалтерським документом, відповідач не заперечує сам по собі факт отримання зерна згідно акту.
У суду немає підстав не примати до уваги акт, наданий 3- особою, тому він приймає його в якості належного доказу по справі.
За таких обставин на підставі п. 2 акту приймання-передачі позивач має право на стягнення 7 630, 9 грн. з відповідача.
Стосовно дебіторської заборгованості в розмірі 7 152, 79 грн. суд зазначає наступне.
Сторонами по справі надано суду пояснення, відповідно до яких єдиною підставою виникнення боргу у 3-ї особи перед ДАК «Хліб України»є договір реструктуризації боргу №1503 від 25.01.01 р., відповідно до якого 3-я особа отримала міндобрива на суму 16 145 грн.
Сума заборгованості в розмірі 7 630, 9 грн. погашена 3-ю особою згідно наведеного вище.
Іншу частину боргу 3-я особа погасила безпосередньо перед позивачем, про що надані докази: платіжне доручення №136 від 11.04.06 р. на суму 4500 грн. та платіжне доручення №383 від 29.09.06 р. на суму 4004, 79 грн.
Стосовно решти дебіторської заборгованості в розмірі 7 152, 79 грн. суд зазначає наступне.
Крім договору реструктуризації боргу №1503 від 25.01.01 р., відповідно до якого 3-я особа отримала міндобрива на суму 16 145 грн., інших доказів наявності у 3-ї особи станом на 31.07.03 р. заборгованості перед ДАК «Хліб України», суду не надано.
Між тим, у випадку наявності інших зобов'язань 3-ї особи перед ДАК «Хліб України», саме компанія зобов'язана була повідомити про них і позивача, і суд, так як саме компанія була учасником правовідносин з 3-ю особою до передачі дебіторської заборгованості 31.07.03 р.
Факт відсутності будь-яких інших документів, крім договору від 25.01.01 р., свідчить про те, що станом на 31.07.03 р. загальний розмір заборгованості 3-ї особи, що міг передаватися позивачу, дорівнював 8 514, 1 грн. (16 145 грн. -7 630, 9 грн.), тоді як позивачу передана дебіторська заборгованість в розмірі 23 297,79 грн.
Як встановлено під час розгляду справи, 23 297, 79 грн. складається з 7 630, 9 грн. фактично погашеної станом на 31.07.03 р. заборгованості, 8 524, 1 грн. реально існуючої заборгованості, але погашеної перед позивачем у вересні 2006 р., та 7 152, 79 грн. заборгованості, переданої згідно реєстру, але наявність якої документально не підтверджена.
Відповідач не надав жодних пояснень на обґрунтування зазначеної суми, хоча саме він як учасник правовідносин з 3-ю особою, володів інформацією про стан розрахунків.
Між тим, зазначена сума -23 297, 79 грн. -передана на баланс позивача як актив в забезпечення переданої за розподільчим балансом кредиторської заборгованості перед державним бюджетом.
Відповідно до вищенаведеного докази існування переданої заборгованості в розмірі 7 152, 79 грн. відсутні, тому передана вимога в цій частині є недійсною.
Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Так як передана недійсна вимога в розмірі 7 152, 79 грн. становить актив на балансі позивача, то єдиний вид відповідальності відповідача за передачу недійсної вимоги -відшкодування за власний рахунок зазначеної суми.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 198 ЦК УРСР, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії «Приватбанку»м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) 14 783, 69 грн. заборгованості, 147, 84 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання чинності судовим рішенням видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя Л.В.Прокопенко