ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 12/570
07.12.06
За позовом Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»
До Державної акціонерної компанії «Хліб України»
Про стягнення 45431 грн.
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Сватуха О.В. -п/к (дов. від 19.01.06 р. №221д)
Від відповідача Вільчинська Н.І. -голов.ю/к (дов. від 04.09.06 р. №12-14/553), Більчуков А.В. -голов.ю/к (дов. від 04.09.06 р. №12-14/552)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення 45 431 грн. основного боргу, переданого позивачу за розподільчим балансом від 31.07.03 р.
04.10.06 р. позивачем подано заяву про зміну предмету позовних вимог, а саме: позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 45 431 грн.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 05.10.06 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії «Хліб України»утворено позивача -ДП «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.
На виконання п. 3 Постанови КМУ від 15.05.03 р. №690 між позивачем та відповідачем підписано розподільчий баланс станом на 31.07.03 р. та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.03 р., що були погоджені протоколом від 02.09.03 р. №5 урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України», відповідно до яких до позивача переходить право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 03.09.97 р. №977.
В тому числі, до позивача перейшло право вимоги до ТОВ агрофірма «Новий шлях»правонаступника КСП ім. Кірова на суму 45 431 грн.
В процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що 23.04.03 р. підприємство ліквідоване та вилучене з ЄДРПОУ, про що свідчить довідка головного управління статистики у Чернігівській області від 26.05.04 р. №211/14-13.
Позивач позбавлений можливості провести стягнення заборгованості у зв'язку з тим, що ліквідація боржника відбулася до 31.07.03 р., а саме: 23.04.03 р.
Відповідач знав, що боржник відвідуваний, тим не менше, передав позивачу його дебіторську заборгованість, тобто, передав недійсну вимогу.
13.06.06 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про перерахування коштів протягом 7 днів, що не було виконано.
Після подачі позову позивач змінив підставу позову. А саме, сума 45 431 грн. кваліфікована ним як збитки відповідно до ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України, так як передачею недійсної вимоги відповідач наніс позивачу збитки у вигляді втрати майнових прав, тобто, майна (активів) та необхідності проведення списання безнадійної дебіторської заборгованості та віднесення вказаної суми списаної дебіторської заборгованості на валові витрати.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.
Постановою КМ України від 15.05.03 р. №690 передбачалася передача відповідачу абсолютно всієї заборгованості без виключень, оскільки в постанові не зазначено ніяких умов передачі боргу.
Передача заборгованості виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі фінансово-господарської діяльності, а отже відповідач отримав всі ризики щодо стягнення заборгованості, тому в даному випадку не можна говорити про відповідальність позивача згідно ст. 519 ЦК України. у випадку виявлення безнадійної заборгованості позивач повинен був звернутися до її власника - КМУ -з питанням щодо врегулювання проблеми стягнення боргу.
Відповідно до п. 2 акту від 31.07.03 р. відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу кошти лише у двох випадках: у разі виявлення факту повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем. В даному випадку такі обставини не мали місце.
Копія довідки головного управління статистики у Чернігівській області від 26.05.04 р. №211/14-13 про ліквідацію боржника відповідач вважає неналежним доказом по справі, так як вона не завірена відповідно до вимог законодавства.
Відповідач не згоден з тим, що сума дебіторської заборгованості може кваліфікуватися як збитки.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
Незважаючи на те, що правовідносини між сторонами щодо передачі дебіторської заборгованості за розподільчим балансом виникли на підставі адміністративного акту -Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 -вони є господарськими та до них застосовуються положення законодавства щодо передачі прав та обов'язків новоутвореній юридичній особі при виділі на загальних підставах.
Відповідно до ЦК УРСР (яким регулювалися відносини сторін на час передачі дебіторської заборгованості) адміністративні акти є одним з джерел виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 4), тому факт проведення реорганізації на підставі адміністративного акту не впливає на права та обов'язки сторін щодо передачі дебіторської заборгованості і не надає відповідачу ніяких особливих підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з передачею дебіторської заборгованості позивачу.
Відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату прийняття Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 та підписання розподільчого балансу від 31.07.03 р. (ЦК УРСР), так і чинного законодавства (ЦК України, ГК України) при виділі права та обов'язки переходять до новоутворюваної юридичної особи згідно розподільчого балансу.
Відповідно до Постанови КМ України від 15.05.03 р. №690 позивачу як новоутворюваному підприємству передано непогашені зобов'язання ДАК «Хліб України», відображені у балансі, тобто, фактично мала місце уступка кредитором (ДАК «Хліб України») вимог іншій особі -позивачу, що відбулася на виконання зазначеної постанови КМУ.
Відповідно до ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
В даному випадку відповідачем передано позивачу недійсну вимогу, так як згідно довідки головного управління статистики у Чернігівській області від 26.05.04 р. №211/14-13 боржника ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ 23.04.03 р., тобто, до передачі позивачу дебіторської заборгованості згідно акту від 31.07.03 р.
Зазначені недобросовісні дії відповідача призвели до виникнення у позивача збитків у вигляді неотриманих доходів, а саме.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене.
Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються, в тому числі, неодержані доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (так як вимога про стягнення збитків заявлена у 2006 р., то посилання позивача на норми чинних ЦК та ГК України обґрунтоване).
В даному випадку позивачу могла бути передана лише дебіторська заборгованість, стягнення якої на момент передачі -31.07.03 р. -було хоча би формально можливим, тоді як відповідачем передана вимога, вже неіснуюча станом на 31.07.03 р.
Тобто, відповідачем було порушено вимоги ст. 198 ЦК УРСР, яка спрямована саме на неможливість передачі недійсних вимог.
Передавши в якості активів позивачу на баланс недійсну заборгованість, відповідач завдав позивачу збитків у вигляді неотриманого доходу, який позивач би отримав у випадку передачі йому дійної заборгованості.
При цьому, у випадку передачі позивачу дійсної заборгованості, яка після передачі на баланс позивачу не була би стягнута з незалежних від відповідача причин, збитків позивачу не було би завдано, і всі негативні наслідки передачі такої заборгованості ніс би позивач.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 198 ЦК УРСР, ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26007052701924 у Печерській філії «Приватбанку»м. Києва, МФО 300711, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, п/р 26003031262531 в Старокиївському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 32491316) 45 431 грн. заборгованості, 454, 31 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання чинності судовим рішенням видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко