Справа № 308/1653/13- ц
05.03.2013 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайнного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на час навчання. Позов мотивує тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18.05.2012 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Від даного шлюбу у подружжя є син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно вищевказаного рішення суду залишився проживати разом з позивачем та перебуває повністю на її утриманні. Спільний з відповідачем син є інвалідом з дитинства (діагноз: двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість 5-го ступеня). Згідно рішення від 18.05.2012 року з відповідача на користь позивача було присуджено аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.03.2012 р. до досягнення повноліття. На даний час ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, однак ще навчається в 11 класі школи-інтернату І-ІІІ ступенів (школа-інтернат з 12-ти річним навчанням). З дня коли спільний син досяг повноліття, відповідач припинив надавати кошти на утримання сина в добровільному порядку, тобто припинив виконувати свої батьківській обов'язки щодо утримання дитини. Окрім цього позивач зазначає, що ніде не працює, та є пенсіонером і єдиним її доходом є пенсія за віком, яка є не значною, натомість відповідач офіційно працевлаштований на ТОВ «Влад» водієм та отримує щомісячно заробітну плату. У зв'язку з вищенаведеним, а також враховуючи те, що спільний з відповідачем син окрім того, що навчається займається спортом, регулярно відвідує спортивну школу у позивачки виникла необхідність звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_2, 1947 р.н., на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 на період навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 650 грн. щомісячно з дня подання заяви і до закінчення навчання.
В судове засідання позивач не з'явився, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до копії рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18.05.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.04.1995 року зареєстрованого Виконкомом Дубрівської сільської ради Ужгородського району народився ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно копії акту обстеження стану здоров'я №644 від 17.01.2013 року, виданого Закарпатською обласною клінічною лікарнею імені А. Новака - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства (діагноз: двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість 5-го ступеня).
Згідно копії довідки №20 від 23.01.2013 року, виданого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в 11 класі даної школи.
Згідно копії пенсійного посвідчення НОМЕР_4, серії НОМЕР_5 від 16.10.2007 року, виданого пенсійним фондом України позивач - ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, яка надається багатодітним матерям (батькам) інвалідів з дитинства у розмірі 976,64 грн. щомісячно.
Про способи виконання обов'язку утримувати дитину в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно ч. 1 ст.183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Ч. 1 ст. 198 Сімейного кодексу України, передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», встановлено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст.185 Сімейного Кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В обґрунтування та підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано акт обстеження стану здоров'я №644 від 17.01.2013 року, виданого Закарпатською обласною клінічною лікарнею імені А. Новака - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, висновок якого стверджує те, що спільний син позивача та відповідача є інвалідом з дитинства (діагноз: двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість 5-го ступеня) та довідку №20 від 23.01.2013 року, виданого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, згідно якої - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в 11 класі даної школи.
Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, враховуючи матеріальне становище сторін, сімейний стану позивача, а також те, що відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись рівними правами, на засадах змагальності згідно вимог ст. 10 ЦПК України, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на час навчання - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 650 грн. щомісячно з дня подання заяви і до закінчення навчання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 150, 180, 181, 182, 185, 198-200 Сімейного Кодексу України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, 1947 р.н (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, 1955 р.н. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 650 грн. щомісячно з дня подання позовної заяви 31 січня 2013 року і до досягнення двадцяти трьох років або до закінчення навчання.
Стягнути з ОСОБА_2, 1947 р.н (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) мешканця АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави у сумі 229,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.