12.03.2013 Справа № 2605/16093/12
Унікальний номер 2605/16093/12
Справа № 2/756/379/13
07 березня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шумейко О.І.,
при секретарях - Іващенко Ю.С., Острянко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з батьком,
У жовтні 2012 року позивач звернулася у суд в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з матір'ю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні 2012 року рішенням суду шлюб, укладений між сторонами, було розірвано. Від шлюбу з ОСОБА_2 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У квітні 2012 року під час перебування ОСОБА_1 у лікарні відповідач за первісним позовом самовільно змінив місце проживання їхньої дитини, забрав усі документи на дитину з квартири, де мешкало подружжя. Оскільки подружні стосунки між сторонами були фактично припинені, та у зв'язку із закінченням тимчасової реєстрації в України, позивач за первісним позовом вимушена була повернутися до Російської Федерації, залишивши дитину в Україні. Батьки малолітнього ОСОБА_3 не дійшли згоди відносно місця проживання дитини, оскільки ОСОБА_2 наполягає на тому, щоб залишити сина у себе, а ОСОБА_1 хоче відвезти сина до Російської Федерації, де наразі живе та працює, але позбавлена цієї можливості без згоди батька дитини.
ОСОБА_1 посилається на те, що у Російській Федерації має квартиру у спільній частковій власності зі своїми батьками, постійну роботу, задовільне матеріальне становище.
Посилаючись на положення Сімейного кодексу України, Декларацію прав дитини, позивач за первісним позовом просить визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю за адресою її проживання: АДРЕСА_1, та дозволити виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 у супроводі його матері до Російської Федерації на постійне місце проживання без дозволу та супроводу батька.
В процесі розгляду справи до спільного розгляду прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з батьком.
Зустрічний позов мотивований тим, що подружні стосунки між сторонами не склалися, зокрема, через різне відношення до моралі та виховання сина. ОСОБА_2 підкреслює, що з огляду на стан здоров'я та діагноз дитини (туберкульоз, моторна алалія), з метою вилікування від туберкульозу та позитивного розвитку її мовного апарату і розумового росту малолітній ОСОБА_3 потребує подальшого планового обстеження і лікування за місцем проживання, відвідування спеціалізованого дитячого садочку, а також потребує виховання та догляду у тих турботливих умовах, які створені батьком ОСОБА_2, дідусем ОСОБА_4, бабусею ОСОБА_5 Вважає, що будь-яка зміна місця проживання ОСОБА_3, середи спілкування (родина, дитячий садочок, вихователі), зміна мови спілкування - все це може непоправно вплинути на психоемоційний стан дитини і призвести до того, що ОСОБА_3 може замкнутися у собі, почати заїкатися, що спричинить загострення хвороби. Зазначає, що він має гідні умови проживання, достатнє матеріальне забезпечення, усі члени його родини приймають участь у вихованні дитини та забезпечують її гармонійний розвиток. ОСОБА_2 вказує, що восени 2009 року ОСОБА_1 не проживала разом із сім'єю, поїхала лікуватися від запалення вуха до Росії, у лютому 2010 року її нібито госпіталізували в Росії з діагнозом туберкульоз, після повернення у липні-серпні 2010 року до Києва ОСОБА_1 почала виїздити до Росії для лікування на два тижні у два місяці. Позивач за зустрічним позовом підкреслює, що фактично з 2010 року ОСОБА_1 не цікавитися нашим сином, під час перебування закордоном не телефонувала і не переймалася станом його здоров'я. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що його син є громадянином України, що підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України від 08 листопада 2012 року.
За таких підстав, ОСОБА_2 у зустрічному позові просить встановити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_2, як було уточнено судом в судовому засіданні, за адресою: АДРЕСА_3
У судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову. ОСОБА_1 зазначила, що зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилась влітку 2007 року через онлайн-гру, через кілька місяців вирішили побратися, зареєстрували шлюб, та ОСОБА_1 переїхала до м. Києва на постійне місце проживання, у серпні 2008 року у позивача за первісним позовом народився син ОСОБА_6. Коли дитині було трохи більше року, у ОСОБА_1 стався отит, до лікарів в Києві позивач не зверталася, оскільки у неї відсутня реєстрація, після повторного запалення вуха ОСОБА_1 поїхала до Москви на лікування, де її госпіталізували до лікарні. Наприкінці 2009 року ОСОБА_1 повернулася до Києва, де в лютому 2010 року в Інституті отоларингології ОСОБА_1 діагностували туберкульоз, у зв'язку з чим остання вимушена була поїхати на лікування до Московської області за місцем своєї реєстрації, оскільки в Києві безкоштовно її лікувати відмовились. З лютого по червень 2010 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні від туберкульозу, дитина в цей час перебувала з бабусею ОСОБА_5 постійно, батько відвідував дитину. Через півроку після лікування у лікарні ОСОБА_1 виписали на домашнє лікування, вона домовилася, що буде приїжджати до Москви за безкоштовними ліками один раз на місяць. Після повернення позивача до Києва малолітній ОСОБА_3 переїхав до квартири на АДРЕСА_2, у травні 2011 року туберкульоз діагностували у дитини, під час лікування ОСОБА_3 був постійно з матір'ю ОСОБА_1, яка особисто займалася лікуванням сина. З лютого по травень 2011 року ОСОБА_3 почав ходити на заняття до школи раннього розвитку, яка знаходилася поблизу місця проживання бабусі ОСОБА_5, заняття проходили три рази на тиждень, в період між заняттями дитина залишалася в квартирі АДРЕСА_3, де мешкають батьки ОСОБА_2 ОСОБА_1 підкреслила, що вважала такі заняття в школі раннього розвитку дуже важливими для дитини, направлені на розвиток дрібної моторики. Бабуся ОСОБА_5 наполягала на тому, щоб водити онука до школи раннього розвитку, супроводжувати ОСОБА_3 до лікарів, приймала активну участь у вихованні онука. Влітку 2011 року ОСОБА_3 разом з батьками ОСОБА_2 поїхав на відпочинок до с.Прохорівки, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 приїжджали до дитини на вихідні дні. У січні 2012 року за результатом консультації у логопеда для ОСОБА_3 було рекомендовано відвідати консультації у психоневрологічному диспансері, бабуся ОСОБА_5 погодилась супроводжувати онука під час проходження консультацій у психоневрологічному диспансері. Навесні 2012 року ОСОБА_1 поїхала до м. Хмельницький до подруги в гості, де була приблизно чотири дні. Повернувшись до Києва ОСОБА_1 потрапила до лікарні з діагнозом запалення легенів. В цей час відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршилися, приїхала мати ОСОБА_1 до Києва для того, щоб обговорити умови майбутнього розлучення. В результаті обговорення було прийнято рішення, що ОСОБА_1 залишається жити в АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_6, буде шукати роботу. ОСОБА_1 намагалася забрати дитину до себе, проте сина їй не віддали та запропонували зателефонувати восени, ОСОБА_2 в цей час жив в квартирі батьків. На травневі свята 2012 року ОСОБА_1 поїхала до Москви, потім повернулася до Києва, зібрала речі та поїхала до Москви на постійне місце проживання, дитину з нею не відпустили. З цього приводу ОСОБА_1 зверталася до адвокатів та в консульство. Після від'їзду до Москви ОСОБА_1 приїжджала до дитини в липні, серпні, вересні, листопаді 2012 року, спілкування з дитиною проходить в присутності бабусі ОСОБА_5 або батька дитини. Коли ОСОБА_1 приїжджає до дитини, купує йому книги та іграшки, одяг та взуття не купує. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає, сина ОСОБА_6 виховує його бабуся ОСОБА_5
Відповідач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні заперечували проти позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю, просили відмовити у його задоволенні, підтримали зустрічну позовну заяву, просили її задовольнити. В поясненнях суду ОСОБА_2 зазначив, що після знайомства з ОСОБА_1 вони вирішили одружитися, згодом у них народився син ОСОБА_6. Перші півроку після народження дитини ОСОБА_2 працював вдома, а тому приймав активну участь у догляді за дитиною, зокрема готував їжу для дитини, купував продукти, опікувався дитиною вночі, коли син просипався. В родині було важке матеріальне становище. Траплялися випадки, коли ОСОБА_1 не кормила дитину вдень, оскільки захоплювалася он-лайн іграми. Весь час протягом подружнього життя ОСОБА_1 їздила до родичів та друзів в Москву, під час таких поїздок ОСОБА_1 зустрічалася зі своїм коханцем. Під час перебування дружини на лікуванні в Росії ОСОБА_2 вимушений був переїхати жити до своїх батьків, оскільки на той час він працював та не міг постійно бути з сином. Матір ОСОБА_2 постійно допомагала доглядати онука, супроводжувала його до лікарів. ОСОБА_2 вказує, що його турбувало ставлення дружини до сина. В м. Києві ОСОБА_1 не змогла знайти друзів. Восени 2011 року ОСОБА_2 з'ясував, що його дружина має відносини з іншим чоловіком, незважаючи на це, намагався до останнього зберегти родину заради сина. У квітні 2012 року після повернення ОСОБА_1 з Хмельницького подружні відносини загострилися, ОСОБА_2 з'ясував, що його дружина збирається вивезти дитину до Москви без його дозволу, а тому зібрав усі документи на дитину та переїхав до батьків, де на той час перебувала дитина. ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 не в змозі повноцінно виховати сина ОСОБА_6, піклуватися про його здоров'я.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації долучила до матеріалів справи висновок комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, підтримала зустрічний позов, просила залишити проживати малолітнього ОСОБА_3 з батьком за адресою: АДРЕСА_3
Дослідивши матеріали справи, зібрані докази, заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, покази свідків, суд встановив наступне.
24 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів за № 4330. (а.с. 6)
20 серпня 2008 року у ОСОБА_1 від шлюбу з ОСОБА_2 народився син ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження від 20 серпня 2008 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року задоволено позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб, укладений 24 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та зареєстрований у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис № 4330.
Батьки малолітнього ОСОБА_3 не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 З ОСОБА_2 вона познайомилась у 2007 році. Після одруження подружжя ОСОБА_2 стали проживати в квартирі, яка знаходиться АДРЕСА_2 ОСОБА_11 скаржилась на відсутність ремонту в квартирі, де вона проживає разом з чоловіком. Свідок разом із своїм чоловіком, батьком ОСОБА_11, у вказаній квартирі протягом 10 днів робили ремонт, у цей час свідок ближче познайомилась з ОСОБА_2 Після народження сина ОСОБА_6 ОСОБА_1 повернулася проживати в квартиру по АДРЕСА_2. У травні 2009 року ОСОБА_1 приїжджала з сином до Росії в гості до батьків. Восени ОСОБА_1 почала скаржитися на біль вуха, в грудні 2009 року приїхала до Росії лікуватися, проте лікування позитивних результатів не дало. У січні 2010 року ОСОБА_1 був поставлений діагноз туберкульоз, лікування туберкульозу ОСОБА_1 проходила в Росії за місцем реєстрації з лютого по серпень 2010 року. У цей період дитина залишилась в м. Києві з батьком. Під час хвороби ОСОБА_1 скаржилась свідку на погіршення стосунків з чоловіком. Наприкінці 2010 року вся родина ОСОБА_1 приїхала в гості до Росії в Московську область, де, зокрема, консультувалися з приводу відставання розвитку мовлення у ОСОБА_3. У 2011 році подружжя ОСОБА_1 разом з дитиною знову збиралися приїхати до Росії, у тому числі з метою відвідати село у Смоленській області, однак ОСОБА_2 залишився в Москві, оскільки шукав роботу та село у Смоленській області до родичів ОСОБА_1 не поїхав. У квітні 2012 року свідок по запрошенню ОСОБА_2 приїхала до м. Києва, у цей час подружні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично були припинені, дитина в цей час перебувала у батьків ОСОБА_12. Подружжям ОСОБА_2 разом зі свідком було прийнято рішення, що після офіційного розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишиться в м. Києві, буде шукати роботу, разом з дитиною буде проживати в квартирі по АДРЕСА_2, таким чином у вихованні ОСОБА_3 будуть приймати участь обидва з батьків. Після розмови ОСОБА_2 зі своїми батьками рішення щодо залишення ОСОБА_1 у м. Києві в квартирі по АДРЕСА_2 було змінено, тому у травні 2012 року ОСОБА_1 повернулася до Росії, з цього часу спілкуватися з сином ОСОБА_11 має можливість лише в присутності батька дитини та батьків ОСОБА_2 Свідок під час поїздки до Києва у квітні 2012 року пропонувала подружжю спільний відпочинок, який вона згодна була оплатити, однак ОСОБА_2 відмовився. Свідок вважає, що рішення з приводу неможливості проживання ОСОБА_1 разом з дитиною в квартирі по АДРЕСА_2 було прийнято мамою ОСОБА_2 - ОСОБА_5 Крім того, свідок ОСОБА_10 вказала, що готова прийняти активну участь у лікуванні онука, у ОСОБА_1 та її дитини у Московській області будуть гідні умови проживання. ОСОБА_11 відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема купувала розвиваючі іграшки. Дитина дуже цікавиться автомобілями, до батьків у ОСОБА_3 однакове відношення, ОСОБА_2 непоганий батько, проте не виконує свої обіцянки, що в цілому на дитині не позначається.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що він є батьком ОСОБА_1, з ОСОБА_2, майбутнім чоловіком доньки, познайомився, коли він разом з ОСОБА_1 приїжджав знайомитися перед весіллям. У листопаді 2007 року їздив до м. Києва на весілля. Перед пологами дочки свідок приймав участь у ремонті квартири на АДРЕСА_2, квартира була в жахливому стані, ремонт робили дуже швидко, за 10 днів. Потім ОСОБА_1 захворіла на запалення вуха, пізніше діагностували туберкульоз. ОСОБА_11 за своїм темпераментом спокійна людина, алкоголь та наркотики не споживає, любить дитину. ОСОБА_14 свідок бачив лише два рази, коли дитину привозили до Росії. Вважає, що ОСОБА_1 здатна виховати сина, свідок зі свого боку допоможе матеріально та створить усі необхідні умови.
Свідок ОСОБА_5 під час допиту у судовому засіданні показала, що вона є матір'ю ОСОБА_2, з серпня 2012 року отримує пенсію, до цього часу у свідка була можливість працювати вдома. Свідок особисто знайома з ОСОБА_1, зазначила, що малолітній ОСОБА_14 практично постійно проживає в квартирі по АДРЕСА_3, ОСОБА_1 кожні три місяці виїздила до Москви на лікування. В 2011 році ОСОБА_14 відвідував школу раннього розвитку, заняття проходили три рази на тиждень, до школи раннього розвитку дитину супроводжувала свідок, мати ОСОБА_6 відвідувала лише одне заняття. У період з 2011 по 2012 роки ОСОБА_3 проходив лікування від туберкульозу, зараз дитина є здоровою, знаходиться на обліку у тубдиспансері, відвідує дитячий садочок. Крім того, свідок зазначила, що ОСОБА_3 погано розмовляє та потребує окремих занять з логопедом, що йому було рекомендовано за результатами відвідування мовного центру. У березні 2012 року ОСОБА_1 захворіла, онука ОСОБА_3 привезли в квартиру по АДРЕСА_3, де мешкає свідок разом зі своїм чоловіком, після видужання ОСОБА_1 сина не забрала. Починаючи з травня 2012 року, батьки ОСОБА_1 до свідка не телефонували, з матір'ю ОСОБА_1 свідок зустрічалася всього три рази. Свідок підтвердила, що існувала домовленість з приводу того, що ОСОБА_1 після розлучення буде проживати разом з сином в квартирі по АДРЕСА_2, проте згодом ОСОБА_1 виявила бажання забрати дитину з собою до Москви, свідок вважає, що мати ОСОБА_6 не може дати дитині гідного виховання, турботи. Свідок запевнила, що у спілкуванні з дитиною ніхто не перешкоджає, лише одного разу не відпустила онука до цирку. З травня 2012 року мати ОСОБА_6 - ОСОБА_1 приїжджала до сина три рази, кошти на утримання дитини не надає, привозила іграшки, речей для ОСОБА_3 не купувала. Свідок вважає, що ОСОБА_1 не виконує батьківських обов'язків, не розуміється у питаннях здоров'я, заперечує проти того, щоб дитина виїхала разом з матір'ю до Російської Федерації, оскільки мати дитини ОСОБА_1 не може виконувати свої батьківські обов'язки. Свідок зазначила, що вимушено зайняла активну позицію по відношенню до виховання свого онука.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що він є батьком ОСОБА_2, зазначив, що ОСОБА_1 протягом подружнього життя дуже часто виїжджала до Росії приблизно 1 раз на місяць. Починаючи з двох років ОСОБА_3 жив в квартирі по АДРЕСА_3, в понеділок дитину привозили батьки, а в п'ятницю забирали. Під час перебування дитини за місцем проживання баби та діда ОСОБА_1 дуже рідко телефонувала. Свідок вважає, що у матері ОСОБА_6 ОСОБА_1 не прокинулися материнські почуття, вона більше часу проводила в Інтернеті, чим займалася дитиною, у три роки ОСОБА_3 показував як вміє залити кашу холодним молоком, яке він дістає з холодильника. Свідок зазначив, що сторінці Facebook виявив, що ОСОБА_1 є прибічниця сатанізму. Після свята Нового року у 2012 році родина ОСОБА_1 прийшла в гості до свідка, ОСОБА_1 весь час провела, лежачи на дивані, особисто з цього приводу свідок з ОСОБА_1 не спілкувався. Взагалі, свідок з ОСОБА_1 у близьких стосунках не перебував, з нею здебільшого спілкувалася дружина свідка ОСОБА_5, яка у свою чергу ставилася до ОСОБА_1 толерантно. Після повернення ОСОБА_1 з Росії після лікування від туберкульозу ОСОБА_1 не давала сину ОСОБА_6 таблетки під час лікування останнього від туберкульозу, це стало відомо свідку під час телефонної розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_1 Свідок зазначив, що дитина ОСОБА_3 звик, що матері немає поряд, оскільки остання дуже часто їздила до Росії, зі сторони ОСОБА_1 свідок бачив байдужість та не бачив в ній матері, вважає, що дитиною треба займатися, розмовляти з нею, логопедичні проблеми, на думку свідку, пов'язані з тим, що мати дитини з нею не займалася. ОСОБА_2, на думку свідка, дуже гарний батько, рідко можливо зустріти таке ставлення до власної дитини, ОСОБА_2 грає з дитиною, читає їй на ніч, доглядає, весь вільний час проводить з дитиною. ОСОБА_2 проживає в квартирі по АДРЕСА_3, починаючи з лютого-березня 2012 року. Після того, як ОСОБА_1 вийшла з лікарні у 2012 році, дитина залишилась проживати в квартирі по АДРЕСА_3. Весною 2012 року приїжджала мати ОСОБА_1, яка намагалася примирити подружжя ОСОБА_1, потім між ОСОБА_1, ОСОБА_2, свідком та його дружиною (ОСОБА_2), та матір'ю ОСОБА_1 (ОСОБА_1) була досягнута домовленість, що ОСОБА_1 залишиться в Києві після розлучення, буде шукати роботу та мешкати з дитиною в квартирі АДРЕСА_2, однак через місяць ОСОБА_1 поїхала до Росії, це було особисте рішення ОСОБА_1, дитина залишилась проживати з бабою та дідом, ніяких розмов з приводу того, щоб забрати дитину до Росії не було. У травні 2012 року ОСОБА_1 зателефонувала та повідомила, що бажає забрати дитину. З березня 2012 року ОСОБА_1 зустрічається з дитиною в дні, коли були призначені судові засідання, у період між судовими засіданнями ОСОБА_1 не дзвонила, дитиною не цікавиться. Більше часу ОСОБА_3 проводить з бабусею ОСОБА_5 За час, коли ОСОБА_1 живе окремо, ОСОБА_3 про маму не питає, останній раз ОСОБА_1 бачила сина сьогодні, 31 січня 2013 року, подарували синові іграшку, провела час з дитиною з 10:30 до 13:00 години.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що вона є логопедом, з липня 2012 року займається зі ОСОБА_3, на думку свідка, дитина має діагноз: моторна алалія, страждає артикуляційна моторика, почало з'являтися фразове мовлення. Свідок вказує, що з дитиною ОСОБА_3 треба постійно спілкуватися. Свідок займається зі ОСОБА_3 2 рази на тиждень протягом однієї години, в понеділок та п'ятницю, з 17:30 год. до 18:30 год., заняття відбуваються вдома в квартирі по АДРЕСА_3, де як правило присутні баба ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та батько ОСОБА_2, спілкування між дитиною ОСОБА_3 та свідком проходить на російській мові, заняття проводяться удвох з дитиною. У 2013 році два рази бачила матір ОСОБА_6, якій свідка представили як логопеда. Свідок зазначила, що мати ОСОБА_6 здоров'ям дитини не поцікавилась, коли свідок прийшла проводити заняття, мати ОСОБА_6 відразу встала та вийшла з кімнати, після закінчення занять свідок відразу пішла з квартири, мати ОСОБА_6 нічого у неї не спитала. Свідок вважає, що для дитини ОСОБА_3 створені комфортні умови існування, неможна змінювати мовне оточення, дитина майже не розмовляє, розумовий розвиток вище середнього рівня, до початку занять у школі за умови регулярних занять з логопедом має бути позитивний результат. Свідок зазначила, що дитина ОСОБА_3 про матір ніколи свідка не питала, якщо у віршах зустрічається слово «мама», у дитини спостерігається звичайна реакція. Наразі те, як розмовляє ОСОБА_3, зрозуміти його можливо. Приблизно 2-3 рази на місяць свідок бачила в квартирі батька ОСОБА_6 - ОСОБА_2, коли дитина бачить батька відразу біжить до нього. ОСОБА_2 цікавиться здоров'ям дитини у свідка в телефонному режимі. Свідок підтвердила, що власноручно написала мовну характеристику, яку долучено до матеріалів справи, вказала, що має диплом Свердловського державного педагогічного інституту, має кваліфікацію логопеда вищої категорії, працювала логопедом у логопедичному дитячому садочку, з 2005 року свідок перебуває на пенсії, останній раз атестацію проходила у 2004 році, атестацію треба проходити один раз на п'ять років, ліцензії на надання освітніх послуг, зокрема, щодо корекції мовлення, свідок не має. На даний час спрогнозувати, які можуть бути наслідки при переїзді дитини до Москви, неможливо, проблем з двомовністю у дитини до 4-х років бути не повинно. Діагноз «моторна алалія» вперше поставлений свідком, такий діагноз не є офіційним, перед школою його треба підтвердити.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показала, що вона проживає по АДРЕСА_2, є сусідкою подружжя ОСОБА_2 під час проживання останніх у вказаному будинку. Зазначила, що як сусіди подружжя ОСОБА_2 поводили себе гарно, неодноразово бачила як ОСОБА_1 гуляла з дитиною від її народження до 2011 року, подружжя ОСОБА_1 постійно жили у квартирі по АДРЕСА_2, дитина ОСОБА_3 поводив себе з батьками добре, неодноразово бачила, як подружжя ОСОБА_1 гуляли разом з дитиною на вулиці.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні показала, що вона проживає по АДРЕСА_2 є сусідкою подружжя ОСОБА_1. Зазначила, що подружжя ОСОБА_1 були відмінною парою, коли ОСОБА_1 була вагітною, вони гуляли разом, добре ставилися до дитини, ОСОБА_1 захоплюється квітами, у 2012 році ОСОБА_1 в квартирі по АДРЕСА_2 не бачила, бачила як ОСОБА_2 вранці йде на роботу, на даний час ОСОБА_2 постійно проживає АДРЕСА_2, дитину свідок не бачить з попереднього року. Свідок зазначила, що кожного ранку в будній день збирається на роботу з 7 до 9 ранку та бачить як у 8:30 ранку ОСОБА_2 виходить з під'їзду будинку, враження такого, що ОСОБА_2 наразі виїхав з квартири АДРЕСА_2 у свідка не склалося.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні показала, що вона є сусідкою батьків ОСОБА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_2 знає з дитинства, його дружину ОСОБА_1 бачила один раз, коли дитина тільки-но народилася. Свідок вказала, що ОСОБА_2 гуляє з дитиною, а бабуся ОСОБА_3 - ОСОБА_19 займається кожен день з онуком, водить його до поліклініки, до логопеда та взагалі дуже багато дала цій дитині як бабуся. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що його дружина не приходить. ОСОБА_12 постійно проживає в квартирі по АДРЕСА_3 останні 3-4 роки, а дитина ОСОБА_3 весь час проживає у вказаній квартирі.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показала, що є сусідкою подружжя ОСОБА_2, проживає по АДРЕСА_2, квартира знаходиться на першому поверсі, з подружжям ОСОБА_2 знайома особисто. У серпні приблизно 4-5 років потому ОСОБА_1 повернулася з пологового будинку, подружжя ОСОБА_1 постійно проживали в квартирі по АДРЕСА_2, у вихідні дні гуляли разом мати, батько та дитина. Коли свідок зустрічалася з ОСОБА_1 на дитячому майданчику, розмовляли про дітей, як дитина розвивається. З весни 2012 року ОСОБА_1 в квартирі по АДРЕСА_2 не проживає, зі слів сусідів свідку відомо, що подружжя ОСОБА_1 розійшлися, батько забрав дитину та не віддає її матері. На даний час свідок бачить ОСОБА_2 ввечері біля будинку по АДРЕСА_2, інколи вранці, як часто бачить сказати не може. Коли ОСОБА_1 жила в квартирі за наведеною адресою, на балконі було багато квітів, зараз квітів немає. Свідок зазначила, що гуляючи з дитиною, ОСОБА_1 поводила себе нормально, дивилась, щоб син не впав, ОСОБА_1, на думку свідка, не зловживає алкогольними напоями, не курить, з сусідами близько не спілкувалася, як правило, втрьох подружжя ОСОБА_1 гуляли за межами двору. Свідок вказала, що п'яним ОСОБА_2 ніколи не бачила, наразі до ОСОБА_2 приходять друзі вже після від'їзду ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показала, що є сусідкою подружжя ОСОБА_1, проживає по АДРЕСА_2 у вказаному будинку проживає з 1961 року, знайома з подружжям ОСОБА_1, а також з прабабою, бабою ОСОБА_2 Вказала, що ОСОБА_1 заїхала до квартири як дружина ОСОБА_2, свідок бачила, як у вихідні дні подружжя ОСОБА_2 гуляли разом, в робочі дні ОСОБА_2 приїжджав пізно з роботи, часто ОСОБА_1 гуляла з дитиною на дитячому майданчику, поводила себе з дитиною нормально. Свідок вказала, що ОСОБА_1 не пила, не курила. Останній раз свідок спілкувалася з ОСОБА_1 у 2012 році, коли остання віддавала свідкові квіти та поскаржилась свідкові, що її виганяють з квартири, дитину їй не віддають, ввечері того ж дня свідок бачила, як ОСОБА_1 поїхала на таксі. На даний час в квартирі ніхто не проживає, до 2013 року в квартирі по АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_2, запрошував туди друзів. З квартири ОСОБА_1 виїхала в кінці липня 2012 року, з цього моменту свідок не бачила дитину, де зараз дитина проживає свідку невідомо. Як поводило себе подружжя ОСОБА_1 вдома свідкові невідомо, не бачила, щоб викликали міліцію.
У відповідності до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За правилами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу з ОСОБА_2 у ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13.
У вересні 2012 року шлюб, укладений між сторонами, за рішенням суду було розірвано, сторони як батьки малолітнього ОСОБА_3 не змогли у позасудовому порядку визначити місце проживання своєї дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на даний час проживає разом з батьком ОСОБА_2, бабою ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_4 у окремій, ізольованій двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3. Місце проживання ОСОБА_3 у даній квартирі зареєстровано 29 травня 2012 року, що підтверджується довідкою КП «Житлосервіс «Приозерне» від 30 травня 2012 року, за формою № 3. (а.с. 58)
Відповідно до виписки з історії хвороби дитини ОСОБА_3, виданої Київським міським протитуберкульозним диспансером № 1 від 22 листопада 2012 року за № 572, ОСОБА_3 перебував на «Д» обліку в тубдиспансері Солом'янського району м. Києва з 12 лютого 2012 року з приводу сімейного тубконтакту з хворою (матір'ю дитини) дисемінованого туберкульозу легень. У період з 19 квітня 2011 року по 05 серпня 2011 року знаходився на лікуванні у дитячій протитуберкульозній лікарні, де дитині було діагностовано: ВДТБ (10.06.11) ПТК (первичний туберкульозний комплекс) в S4, S6 правої легені в фазі інфільтрації, отримав повний курс лікування. Починаючи з 01 лютого 2012 року, ОСОБА_3 переведений в здорову групу «Д» обліку з діагнозом : ЗЗТБ (залишкові зміни туберкульозу) в вигляді МЗЗ (малих залишкових змін), перенесеного ПТК (первичного туберкульозного комплексу) в S4, S6 правої легені, категорія 5, група 5.1 «Д» обліку. У період з 11 травня 2012 року по 18 червня 2012 року ОСОБА_3 у дитячій протитуберкульозній лікарні отримував профілактичне лікування. 12 липня 2012 року ОСОБА_3 прибув на постійне місце проживання до Оболонського району м. Києва, 13 липня 2012 року взятий на облік у Київському міському протитуберкульозному диспансері № 1. З метою одужання та закріплення результатів лікування ОСОБА_3 направлений до спеціалізованого протитуберкульозного дитячого садка № 609 на період з 20 липня 2012 року по 20 січня 2013 року. В даний час стан дитини задовільний. На огляд до лікаря в Київський міський протитуберкульозний диспансер ОСОБА_3 з'являвся у супроводі з рідною бабусею. (а.с. 50)
Листом Київської міської дитячої клінічної туберкульозної лікарні від 18 січня 2013 року повідомлено, дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проходив курс лікування у період з 19 квітня 2011 року по 05 серпня 2011 року, опікувалися мати дитини ОСОБА_1 та бабуся дитини ОСОБА_5. (а.с. 97)
У листі Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Яновського від 14 січня 2013 року № 76 вказано, що згідно з представленою медичною документацією щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитині встановлений діагноз: ЗЗТБ (залишкові зміни туберкульозу) в вигляді МЗЗ (малих залишкових змін), перенесеного ПТК (первичного туберкульозного комплексу) в S4, S6 правої легені, категорія 5, група 5.1. Зміна місця проживання дитини з міста Києва на Московську область (Росія) не повинна призвести до погіршення стану її здоров'я. Рекомендовано спостерігати дитину у дитячого фтизіатра та у педіатричній лікувальній мережі за місцем проживання.
Крім того, як вбачається з медичною картки ОСОБА_3, оригінал якої оглянуто судом у судовому засіданні, за результатами консультації у логопеда дитині поставлений діагноз: Загальне недорозвинення мови ІІ рівня, моторна алалія. (а.с. 166)
Відповідно до виписки з амбулаторної карти, складеної завідуючим відділення Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1, ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, отримав курс реабілітації у відділенні № 13 КМКПНЛ № 1 у період з 04 квітня 2012 року по 10 травня 2012 року. Стан після курсу реабілітації за один місяць трохи покращився, проте було рекомендовано продовжувати вдома заняття з логопедом, дефектологом. (а.с. 162)
За довідкою, виданою завідувачем відділення № 13 КМКПНЛ № 1, ОСОБА_3 08 лютого 2013 року знаходився на консультації, де йому було встановлено діагноз: Загальне недорозвинення мови ІІ рівня, позитивна динаміка, рекомендована стабілізація психологічного стану дитини та не змінювати різко стереотип.
Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, якою володіє на праві спільної часткової власності в рівних долях з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 15 квітня 2004 року. (а.с. 59)
За договором дарування від 10 листопада 2006 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру ¹ АДРЕСА_2, право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстровано в Київському МБТІ 01 березня 2007 року. (а.с. 60)
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 працює в ПАТ «Альфа-Банк» на посаді провідного аналітика відділу розвитку проектів управління адміністрування проектів Департаменту розвитку інформаційних систем з 02 листопада 2011 року. (а.с. 119-122)
За довідкою про доходи від 01 листопада 2012 року у період з травня 2012 року по жовтень 2012 року ОСОБА_2 отримував заробітну плату у розмірі 17400 гривень щомісяця. (а.с. 61)
Відповідно до характеристики, виданої ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 за час роботи зарекомендував себе висококваліфікованим фахівцем, у спілкуванні з колегами ввічливий, комунікабельний, доброзичливий. (а.с. 62)
Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 працює у ЗАТ «Цезарь Сателлит» (м. Москва, Кутузовський проспект, буд. 36, корп. 8) на посаді старшого чергового системного адміністратора на підставі трудового договору від 18 жовтня 2012 року.
У період з жовтня 2012 року по січень 2013 року ОСОБА_1 отримує заробітну плату 42500 російських рублів на місяць, що у гривневому еквіваленті складає приблизно 10700 гривень. На підтвердження суми місячного доходу ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи довідки про доходи фізичної особи. (а.с. 157, 158)
ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, квартира є двокімнатною, загальною площею 42,10 кв.м.
У вказаній квартирі ОСОБА_1 має на праві спільної часткової власності ? частину, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію права від 28 вересня 2004 року. (а.с. 10)
У зазначеній вище квартирі ОСОБА_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_10, батьком ОСОБА_23 та сестрою ОСОБА_24
На підставі договору участі у пайовому будівництві від 12 вересня 2011 року та акту прийому-передачі квартири від 17 грудня 2012 року ОСОБА_10 та ОСОБА_23 отримали у спільну власність однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру на час розгляду справи у встановленому порядку за ОСОБА_10 та ОСОБА_23 не зареєстровано. (а.с. 32-37, 159-160)
ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи у ТОВ «ГРАНДКОМ», де працювала на посаді системного адміністратора у період з 01 червня 2012 року по 12 жовтня 2012 року. (а.с. 69)
З наданих сторонами доказів вбачається, що житлові умови та рівень матеріального забезпечення як батька дитини, так і матері, є рівним.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 04 грудня 2009 року по 18 грудня 2009 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у Сходненській міській лікарні (Московська область, м. Хімки) з діагнозом: загострення лівостороннього хронічного перфоративного гнійного середнього отиту. (а.с. 74)
Відповідно до виписного епікризу, завіреного завідуючим відділенням Туберкульозної клінічної лікарні № 3, ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 09 лютого 2010 року по 18 червня 2010 року з діагнозом дисіменований туберкульоз легенів в фазі інфільтрації, лівосторонній хронічний туберкульозний мезотімпаніт. (а.с. 75)
Згідно довідки міжрайонного диспансерного відділення № 3 Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру від 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до МДВ № 3 КМЦПТД 19 липня 2010 року, у період з 19 липня 2010 року по 10 квітня 2011 року продовжувала лікування в МДВ № 3 в амбулаторних умовах, з 11 квітня 2012 року переведена в 5.1. категорію диспансерного нагляду з діагнозом: великі залишкові зміни після перенесеного туберкульозу легень у вигляді щільних вогнищ в верхніх частках обох легень. З 02 листопада 2011 року по 04 січня 2012 року ОСОБА_1 приймала профілактичний курс. (а.с. 70)
За висновком Хімкінського протитуберкульозного диспансера від 01 серпня 2012 року у ОСОБА_1 на даний час активних туб.змін не виявлено, практично здорова. (а.с. 76)
За таких обставин, ОСОБА_1 на час розгляду справу у суді за своїм станом здоров'я може виконувати батьківські обов'язки без загрози для здоров'я дитини.
За висновком про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 29 грудня 2012 року № 04-11-2288 комісія з питань захисту прав дитини Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування вважає, що не доцільно змінювати місце проживання дитини та залишити проживати малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_17, з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3. Матері дитини ОСОБА_25 не перешкоджати у вихованні свого малолітнього сина. (а.с. 81-82)
При цьому, із пояснень представника органу опіки та піклування Оболонської РДА у судовому засіданні вбачається, що при прийнятті рішення комісія з питань захисту прав дитини Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації виходила зі стану здоров'я малолітнього ОСОБА_3, приймаючи до уваги хворобу дитини на туберкульоз та перебування дитини на диспансерному обліку з приводу сімейного тубконтакту з хворою матір'ю, оскільки як мати, так і батько дитини мають житло та працевлаштовані.
Згідно акту обстеження умов проживання родини ОСОБА_1, складеного управлінням опіки та піклування Міністерства освіти Московської області по міському округу Хімки 20 липня 2012 року, для неповнолітнього ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, створені усі умови для повноцінного розвитку, утримання та виховання. Психологічний клімат в родині також сприятливий для виховання дитини.
Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Тобто, для розлучення малолітньої дитини, яким є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст.161 СК України.
У свою чергу, ч. 2 ст. 161 СК України чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Матеріалами справи підтверджено, що на час розгляду справи ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 за диспансерною категорією обліку хворого віднесені до групи 5.1., як такі, що мають залишкові зміни після вилікування туберкульозу різної локалізації.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має самостійний дохід, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами. Часті поїздки до Росії ОСОБА_25 зумовлені здебільшого необхідністю проходити лікування в лікарні в стаціонарних умовах та родинними зв'язками позивача.
Посилання відповідача за первісним позовом та свідка ОСОБА_4, батька відповідача, на аморальну поведінку ОСОБА_1, що виразилася у захопленні сатанізмом та подружній зраді, на переконання суду не може зашкодити розвиткові дитини та не є підставою для розлучення малолітньої дитини з матір'ю. До того ж, жодними іншими доказами, крім показів свідка ОСОБА_4, до який суд ставиться критично, вказані обставини не підтверджені.
Крім того, суд приймає до уваги, що у травні 2012 року після фактичного припинення подружніх стосунків ОСОБА_1 вимушена була виїхати до Російської Федерації в Московську область за місцем своєї реєстрації та проживання її батьків, залишивши дитину з батьком, оскільки в м. Києві позивач за первісним позовом не мала власного житла, матеріального доходу, на той час ОСОБА_1 не працювала, та була позбавлена можливості власними силами утримувати дитину, а батько дитини, зі свого боку відмовився надати дозвіл на виїзд дитини за межі України до Російської Федерації.
За таких обставин, суд доходиться висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та вважає за можливим визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю за адресою її проживання: АДРЕСА_1. При цьому, судом враховується, що мовне оточення дитини, в разі визначення місця проживання з матір'ю в Російській Федерації, не зміниться, оскільки батьки, баба та дід спілкуються з дитиною російською мовою, заняття з логопедом також проводяться на російській мові.
Враховуючи вищенаведене, суд вирішує відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Умовами п.2 ч.2 ст.4 Закону передбачено, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі
рішення суду.
Відповідно до ст. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Згідно п.2-2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд за межі України громадян які не досягли 16-річного віку у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі предявлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Зважаючи на визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1, суд вважає за необхідне надати дозвіл на виїзд за межі України в Російську Федерацію на постійне місце проживання неповнолітній дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_17, у супроводі його матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу його батька ОСОБА_2, задовольнивши в цій частині позов ОСОБА_1
Відповідно до ст. 88 ЦПК суд вирішує стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107,30 грн.
Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_17, з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_18, за адресою її проживання: АДРЕСА_1.
Надати дозвіл на виїзд за межі України в Російську Федерацію на постійне місце проживання неповнолітній дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_17, у супроводі його матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_18, без згоди та супроводу його батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_19.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення місця проживання дитини з батьком - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І. Шумейко