Справа №: 22-ц/191/31/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"06" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого суддіПритуленко О.В.,
суддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
при секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (третя особа Відділ ДАІ Керченського МУ ГУ МВС України в АР Крим) про поділ майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 2 жовтня 2012 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У позові зазначила, що з 30 жовтня 1982 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого (20 травня 2009 року) ними був придбаний автобус IKARUS 250, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований на відповідача. Посилаючись на те, що після припинення сімейних відносин згоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто, фактично поділити автобус в натурі неможливо, на підставі статей 70, 71 Сімейного кодексу України просила поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя шляхом залишення автобусу IKARUS 250 у власності відповідача і стягнення з нього на її користь грошової компенсації вартості 1/2 частки вказаного транспортного засобу, що складає 32000 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 2 жовтня 2012 року позов задоволений частково. Суд вирішив: визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину автобуса IKARUS 250, номерний знак НОМЕР_1.
Вимоги позивача щодо поділу майна в натурі залишені без задоволення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в поділі майна в натурі скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автобуса.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову в частині поділу майна в натурі, пославшись на те, що відповідач не вчинив дій щодо внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Крім того зазначила, що внаслідок залишення судом без розгляду її клопотання про забезпечення позову, спірне майно було передано відповідачем іншій особі, що унеможливлює її право на користування своєю власністю у вигляді присудженої судом 1/2 частки автобусу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог зазначеної норми закону, рішення Керченського міського суду АР Крим від 2 жовтня 2012 року підлягає перегляду в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про поділ спільно нажитого майна в натурі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Рішення суду в частині, що оскаржується, вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_6 про поділ автобуса в натурі, суд першої інстанції виходив з того, що автобус IKARUS 250, номерний знак НОМЕР_1, якій є спільною сумісною власністю подружжя, не підлягає поділу в натурі, а виділення майна у власність одного із подружжя із стягненням на користь іншого грошової компенсації за належну йому частку у майні, можливо лише за умови попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок, що не має місця у даному випадку.
З таким висновком погодитися не можна.
Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України та ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Безспірно встановлено, що автобус IKARUS 250, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований за відповідачем, був придбаний ОСОБА_7 та ОСОБА_6 20 травня 2009 року, тобто під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, і є спільною сумісною власністю сторін.
Згідно ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За змістом частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Тобто обов'язковою умовою присудження грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; установивши, що спірний автобус є спільною власністю подружжя, залишив поза увагою той факт, що позивачка у позовній заяві просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за належну їй частку у майні, а тому правових підстав для застосовування положень частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації у суду не було.
В зв'язку з тим, що судом не у повній мірі вирішено питання про поділ майна подружжя, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про поділ спільно нажитого майна підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення в цій частині.
Враховуючи, що автобус є неподільним майном, яким користується відповідач, а позивач погоджується з виплатою грошової компенсації, колегія суддів вважає за можливе залишити автобус у власності ОСОБА_7, стягнувши з нього на користь позивачки компенсацію вартості частки цього транспортного засобу. При цьому доводи відповідача про продаж ним автобусу в 2011 році (під час перебування сторін у шлюбі) та витрачення отриманих від продажу коштів в інтересах сім'ї, не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів на їх підтвердження, а з пояснень відповідача слідує, що йому невідомо ані місцезнаходження спірного транспортного засобу, ані особа, у якій він знаходиться. Згідно даних ВРЕР ДАІ по обслуговуванню м.Керчі і Ленінського району автобус зареєстрований за відповідачем і під час проведення технічного огляду перебував у справному стані.
Із змісту рішення суду першої інстанції слідує, що вартість вказаного автобусу складає 64000 грн., а 1/2 його частка - 32000 грн.
Рішення суду в цій частині не оскаржено ані відповідачем, ані позивачем. Будь-яких інших відомостей про вартість транспортного засобу матеріали справи не містять.
За таких обставин в рахунок частки позивачки у праві спільної сумісної власності з відповідача належить стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини автобусу IKARUS 250, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, в розмірі 32000 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 і 2 ч.1 ст.307, п. 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 2 жовтня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 про поділ майна в натурі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_6 про поділ майна в натурі задовольнити - автобус IKARUS 250, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, об'єм двигуна V14860D - залишити у власності ОСОБА_7.
В рахунок частки позивачки у праві спільної сумісної власності стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автобусу IKARUS 250, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2, об'єм двигуна V14860D, в розмірі 32000 грн.
Припинити право спільної сумісної власності сторін на вказане майно.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В