№ справи: 4с/0109/88/2012 Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
№ провадження: 22-ц/190/635/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
"07" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сінані О.М.,
Суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, за апеляційною скаргою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2012 року,
ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 19.11.2012 року скарга ОСОБА_6 задоволена. Визнана неправомірною бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції щодо примусового виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 27.09.2006 року за виконавчим листом № 2-3399/2006.
В обґрунтування апеляційної скарги державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду. Зазначає, що ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачена періодичність направлення запитів про наявність майна боржника, на запити направлені відповіді, згідно з якими за боржником зареєстрована автомашина КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, яка і оголошена у розшук. Постановою державного виконавця від 14.12.2010 року накладений арешт на майно боржника. Залишив суд без уваги, що за актом державного виконавця встановлено, що боржник за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не проживає, а згідно з відповіддю адресного бюро при ГУ МВС, в Криму реєстрації не має. Виконавче провадження зупинено на підставі ст. 38 п. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення державного виконавця, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення заявниці та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Залізничному відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-3399/2006 року, виданий Київським районним судом м. Сімферополя на виконання рішення цього ж суду від 27.09.2006 року, яким з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 стягнуто 22743,48 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1510 грн. судових витрат.
З заявою про прийняття до примусового виконання рішення суду ОСОБА_6 звернулася 02.11.2010 року, і постановою державного виконавця від 11.11.2010 року відкрито виконавче провадження .
Державним виконавцем одноразово направлені запити до відповідних установ щодо наявності у боржника майна, і постановою від 14.12.2010 року накладений арешт на майно боржника, проте відповідного опису не здійснено. В матеріалах справи є один акт державного виконавця від 27.07.2011 року про неможливість входу до приміщення, де проживає відповідач.
Постановою державного виконавця від 14.11.2011 року оголошений розшук автомобіля, який належить відповідачеві, а 29.12.2011 року виконавче провадження зупинено до розшуку майна боржника.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 11 ч. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте, державним виконавцем порушені строки проведення виконавчого провадження, що передбачені ст. 30 Закону та не прийняті всі необхідні міри, передбачені законом, для виявлення майна боржника, а саме одноразово зроблені запити незважаючи на тривалий час невиконання судового рішення в примусовому порядку.
Окрім того, суд вважав, що державним виконавцем не виконані належним чином вимоги ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо опису та арешту майна боржника, а уклавши акт від 27.07.2011 року, державний виконавець мав застосувати заходи, передбачені ст. 11 ч. 3 п. 10 Закону для отримання дозволу на примусове проникнення до житла боржника задля опису та арешту його майна.
З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів та вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» передбачена не періодичність направлення запитів про наявність майна боржника, а обов'язок державного виконавця вжити передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте матеріали справи не містять відповідей від всіх органів, куди були направлені запити про наявність майна боржника, повторні запити державним виконавцем не направлялися.
Вірно зазначив суд й про бездіяльність державного виконавця щодо не застосування заходів, передбачених ст. 11 ч. 3 п. 10 Закону для отримання дозволу на примусове проникнення до житла боржника задля опису та арешту його майна.
Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 14 ЗУ «Про судовий збір», підлягає стягненню 114 грн. 70 коп. за апеляційну скаргу на ухвалу суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 312 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційну скаргу державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції ОСОБА_7 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Стягнути з Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції 114 грн. 70 коп. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: